17.09.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/105/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Мандрик Тетяни Валеріївни
до відповідача: Z-ART WALDEMAR ZGIERUN
про стягнення суми боргу у розмірі 6411,38 дол. США,
за участю:
від позивача: Мандрик Тетяна Валеріївна,
від відповідача: представник не з'явився,
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Фізична особа-підприємець Мандрик Тетяна Валеріївна із позовною заявою до Фірми Z-ART WALDEMAR ZGIERUN про стягнення суми боргу за Договором купівлі-продажу товарів №1/02 від 23.02.2017 в розмірі 6411,38 доларів США.
Вирішення судом процесуальних питань.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідачем виступає іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент, який не має свого представництва на території України. Місцезнаходженням відповідача є: с.Вречниця Велика, Республіка Польща.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
05.02.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначити розгляд справи по суті на 04.06.2019 та зупинити провадження у справі до 03.06.2019 для звернення до Компетентного органу Республіки Польща з судовим дорученням про вручення компанії Z-ART WALDEMAR ZGIERUN (UL. MICKIEWICZA 25, 42-130 WRECZYCA WIELKA, POLSKA, REGON 150634323, NIP 574-100-26-50) ухвали про відкриття провадження у справі від 05.02.2019 та позовної заяви (ухвала від 05.02.2019).
04.06.2019 суд постановив поновити провадження у справі; відкласти розгляд справи в судовому засіданні на 17.09.2019 (ухвала від 04.06.2019).
В судовому засіданні 17.09.2019 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Відповідач своїм правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами суду від 05.02.2019 та від 04.06.2019 відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965), що підтверджується
Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд розглядає справу за відсутності такого учасника, відповідно до чинного законодавства за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
В судовому засіданні 17.09.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів №1/02 від 23.02.2017 поставив відповідачу товар, однак відповідач в порушення умов договору, отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 6411,38 дол. США. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст. 525, 526, 692 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, доказів оплати товару не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є матеріально - правова вимога Фізичної особи-підприємця Мандрик Тетяни Валеріївни до Z-ART WALDEMAR ZGIERUN про стягнення боргу в сумі 6411,38 доларів США.
23.02.2017 сторони спору уклали договір купівлі- продажу товарів №1/02, відповідно до умов якого Фізична особа-підприємець Мандрик Тетяна Валеріївна (продавець) зобов"язалось продавати Фірмі Z-ART WALDEMAR ZGIERUN (покупцю) пилопродукцію із деревини (вагонка, підлогова дошка і т.д.) (далі - товар), а Фірма Z-ART WALDEMAR ZGIERUN зобов"язалась прийняти та оплатити вартість товару на умовах, визначених договором.
Остаточна вартість товару визначається за кожну поставку окремо відповідно до рахунку - фактури (п.2.2. договору).
Відповідно до п.2.3. договору, загальна сума договору на момент його укладення складає 50000 доларів США.
Кількість товару підтверджується рахунками - фактурами і специфікаціями (п.3.3. договору).
Оплата товару проводиться шляхом перерахунку грошових коштів протягом 5-ти днів з моменту відгрузки товару (п.5.2. договору).
На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 13885,4 доларів США, в підтвердження чого подав електронні митні декларації, у яких відповідно до митного оформлення в митному режимі експорт були заявлені товари, а саме:
- 01.06.2018 - митна декларація №UA206010/2018/004282; заявлені товари - пилопродукція з деревини (імітація бруса, підлогова дошка) з хвойних порід; розміром-21*88-135*3000-600 мм, 1375 м2;
- 19.07.2018 - митна декларація №UA206010/2018/005686; заявлені товари - пилопродукція з деревини (вагонка) з хвойних порід; розміром - 21*88-135*3000-6000 мм, 1193 м2.
Також приєднав до матеріалів справи копію електронного інвойса №5 від 01.06.2018 та електронного інвойса №6 від 16.07.2018.
Електронні митні декларації прийняті Львівською митницею ДФС, про що свідчать відмітки у графі "D/J" вказаних митних декларацій.
В порушення договірних зобов"язань, відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 7474,02 дол. США. Таким чином, станом на 31.01.2019 непогашеною залишається заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 6411,38 дол. США, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. Сторони в п. 10.2 договору від 23.02.2017 №1/02 визначили, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, він підлягає передачі на розгляд та остаточне рішення до Господарського суду Івано-Франківської області. Право, яке застосовується під час розгляду справи є право України. Мова судового розгляду - українська.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Відповідно до наведеного договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором купівлі - продажу.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В договорі сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів протягом 5-ти днів з моменту відгрузки продукції. Позивач здійснив відгрузку товару 01.06.2018 та 19.07.2018 на суму 13885,4 доларів США, а відповідач відповідно до умов договору оплатив товар частково в сумі 7474,02 доларів США, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6411,38 доларів США.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 6411,38 дол. США є обґрунтованою, законною та підлягає до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2672 грн 58 к., що підтверджується квитанцією № 25458238-1 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Фізичної особи-підприємця Мандрик Тетяни Валеріївни до Z-ART WALDEMAR ZGIERUN про стягнення суми боргу у розмірі 6411,38 дол. США задовольнити.
Стягнути з Z-ART WALDEMAR ZGIERUN (UL. MICKIEWICZA 25, 42-130 WRECZYCA WIELKA, POLSKA) на користь Фізичної особи-підприємця Мандрик Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - 6411 (шість тисяч чотириста одинадцять доларів США) 38 центів, 2672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні ) 58 к. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки, визначених розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.09.2019
Суддя Т.В. Максимів