номер провадження справи 17/134/19
23.09.2019 Справа № 908/1862/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175
до відповідача: фізичної особи-підприємця Белнакіти Уляни Миколаївни, АДРЕСА_1
про стягнення 32 624,28 грн.
без повідомлення (без виклику) учасників справи
До господарського суду Запорізької області від акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" (далі АТ "Мелітопольський м'ясокомбінат") надійшла позовна заява за вих. від 19.07.19 № 19/07юр до фізичної особи-підприємця Белнакіти Уляни Миколаївни (надалі ФОП Белнакіта У.М.) про стягнення 32 624,28 грн. заборгованості за договором поставки товару від 01.02.19 № б/н, з якої: 26 571,81 грн. - основний борг, 3 985,75 грн. - штраф, 1 855,51 грн. - пеня, 159,02 грн. - 3 % річних, 52,19 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товарів від 01.02.19 № б/н щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за товар поставлений акціонерним товариством "Мелітопольський м'ясокомбінат" згідно з видатковими накладними від 23.04.19 № 21234 на суму 8 216,33 грн., від 26.04.19 № 22211 на суму 8 131,54 грн., від 06.05.19 № 23572 на суму 1658,98 грн., від 08.05.19 № 24116 на суму 8 564,96 грн., а всього на суму 26 571,81 грн. Крім того, за порушення строків здійснення розрахунків за товар позивачем на підставі п. 7.2. договору, ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано відповідачу 3 985,75 грн. штрафу та 1855,51 грн. пені, а також 159,02 грн. 3 % річних та 52,19 грн. інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України. Крім того, позивач за наслідками вирішення спору просить покласти судові витрати на відповідача, у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 623,00 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1862/19 між суддями, 26.07.19 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 31.07.19 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1862/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Сторонам визначено строк для подання до суду заяв по суті справи. Зокрема, відповідачу визначено строк для подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи положення ч. 4 ст. 116 та ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 29.09.19.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно частинами 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На виконання вимог ст. 120, ч. 5 ст. 176 та ст. 242 ГПК України, судом на адресу фізичної особи-підприємця Белнакіти Уляни Миколаївни, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69093, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, буд. 31) надіслано ухвалу від 31.07.19 про відкриття провадження у цій справі.
Однак, зазначене поштове відправлення повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку з його неврученням відповідачу, з відміткою про причини його повернення (яка значиться на довідці ф. 20 підписаної працівником зв'язку): «за закінченням терміну зберігання».
У ст. 242 ГПК України викладено норми щодо вручення судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, факт неотримання відповідачем ухвали суду від 31.07.19 про відкриття провадження у справі № 908/1862/19, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав відповідачу за його належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, а саме за закінченням терміну зберігання, не може вважатися поважною причиною ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд
01.02.19 між акціонерним товариством "Мелітопольський м'ясокомбінат" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Белнакітою Уляною Миколаївною (Покупець) укладено договір поставки товару № б/н, за умовами якого (п. 1.1 договору) Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця м'ясну продукцію, далі Товар, а Покупець зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування і асортимент товару, одиниці виміру, ціна зазначаються у накладних на кожну партію, що відпускається. Накладні, які підписуються при кожній поставці виконують роль специфікацій, додаються до цього Договору, і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 4.5. договору, перехід права власності відбувається з моменту прийняття товару представниками Покупця. Факт отримання Товару представниками покупця підтверджується поставленням підпису представника Покупця на товарно-транспортній накладній.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2. договору, валюта платежу - гривня. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником товар за цінами згідно товарно-транспортній накладні, яка є невід'ємною частиною цього Договору, яка включає в себе ПДВ, транспортні витрати по доставці товару Покупця.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що Покупець проводить оплату поставленого йому Товару на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів після прийняття Товару представниками покупця, у виключних випадках розрахунки між Постачальником та Покупцем можуть здійснюватись шляхом оплати готівкових коштів у касу контрагента по угоді. розрахунки по кожній поставленій партії Товару здійснюються окремо.
Пунктом 6.1. договору закріплено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов'язань.
Додатком № 1 до договору від 01.02.19 № б/н, у відповідності з наказом «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженим Міністерством фінансів України від 24.05.95 № 88 (п.2.5), підприємство/ ФОП Белнакіта У.М. завіряє відтиск печатки, особисті підписи осіб, яким довірено отримання товару у відповідності з товарно-транспортними накладними: Белнакіта У.М.
Вбачається, що на виконання умов договору, АТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" поставлено відповідачу товар на загальну суму 26 571,81 грн.
Прийняття відповідачем товару від позивача на зазначену суму без зауважень та заперечень підтверджується видатковими накладними від 23.04.19 № 21234 на суму 8216,33 грн., від 26.04.19 № 22211 на суму 8131,54 грн., від 06.05.19 № 23572 на суму 1658,98 грн., від 08.05.19 № 24116 на суму 8 564,96 грн., які підписані повноважними представниками сторін та засвічені відтиском печатки АТ "Мелітопольський м'ясокомбінат".
Враховуючи, що відповідач не здійснив своєчасного розрахунку з АТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" за товар поставлений за наведеними вище видатковими накладними по договору поставки товарів від 01.02.19 № б/н, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положенням ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, з урахуванням наведених вище норм права та умов п. 5.3. договору поставки від 01.02.19 № б/н, покупець (відповідач) мав розрахуватись за товар поставлений за видатковою накладною:
- від 23.04.19 № 21234 на суму 8 216,33 грн. по 30.04.19;
- від 26.04.19 № 22211 на суму 8 131,54 грн. по 03.05.19;
- від 06.05.19 № 23572 на суму 1 658,98 грн. по 13.05.19;
- від 08.05.19 № 24116 на суму 8 564,96 грн. по15.05.19.
Проте, у порушення договірних зобов'язань відповідач не здійснив оплату товару в строк визначений у п. 5.3. договору від 01.02.19 № б/н.
Факт наявності у відповідача основної заборгованості в розмірі 26 571,81 грн. підтверджується матеріалами справи.
Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками справи суду не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця Белнакіти Уляни Миколаївни 26 571,81 грн. основного боргу за договором поставки від 01.02.19 № б/н.
Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 26 571,81 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар по договору поставки товарів від 01.02.19 № б/н позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 985,75 грн. штрафу, 1855,51 грн. пені, 159,02 грн. 3 % річних та 52,19 грн. інфляційних втрат (розрахунки наведено в тексті позовної заяви).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.
Факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором за спірними видатковими накладними, у т.ч. прострочення оплати більш ніж 5 календарних днів, підтверджується матеріалами справи.
З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позивача по штрафу суд дійшов висновку, що він є вірним, законним та обґрунтованим. А тому, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 3 985,75 грн. штрафу.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.
Отже, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
З огляду на викладене, враховуючи, що укладеним між сторонами договором не передбачено такого виду відповідальності, як пеня (у т.ч. її розмір та базу нарахування), і що позивачем не доведено із посиланням на певний законодавчий акт наявність у відповідача обов'язку та умов її сплати, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 1 855,51 грн. пені.
З огляду на, що судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1 855,51 грн. пені.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Перевіривши розрахунки позивача по 3 % річним за загальний період з 01.05.19 по 19.07.19 та інфляційним втратам за період з 01.05.19 по 19.07.19 (фактично розрахунок здійснено з квітня по червень 2019 р.), суд дійшов висновку, що вони є вірними та обґрунтованими. У зв'язку із чим, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача 159,02 грн. 3 % річних та 52,19 грн. інфляційних втрат.
Поряд з цим, АТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" у позовній заяві з урахуванням клопотань від 05/08юр від 05.08.19 та від 21/08юр від 21.08.19 просить стягнути з відповідача 4 200,00 грн. витрат на правничу допомогу та суму судового збору.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема, належить витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).
Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат.
Так, за приписами ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України); інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1811,74 грн. судом покладаються на відповідача.
При визначені розміру витрат на оплату послуг адвоката суд вважає за необхідне також врахувати критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у цій справі суд також враховує критерій реальності адвокатських витрат, а саме встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерій розумності їхнього розміру.
На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката за надання юридичної (правничої) допомоги, які пов'язані з підготовкою до розгляду цієї справи позивачем до позовної заяви надані такі докази (належним чином засвідчені копії): договору про надання правничої допомоги від 08.07.19; довіреність від 08.07.19 № 08/07юр видану Кальченко А.В. ; акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 22.07.19 до договору про надання правових послуг адвоката від 08.07.19 на суму 3 623 грн.; акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 22.07.19 до договору про надання правових послуг адвоката від 08.07.19 на суму 3 900 грн.; акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 21.08.19 до договору про надання правових послуг адвоката від 08.07.19 на суму 4 200,00 грн.; видатковий касовий ордер від 08.07.19 на суму 10 000,00 грн.
Як свідчать акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 22.07.19 по договору від 08.07.19, адвокатом Кальченко А.В. надано позивачу, як клієнту, наступні послуги: попередня консультація вартістю 300,00 грн. (0, 5 год. х 600,00 грн. за 1 год.); опрацювання законодавчої бази - 1200,00 год. (2,0 год. х 600,00 грн. за 1 год.); ознайомлення з матеріалами справи (договір, видаткові накладні, тощо) - 600,00 грн. (1,0 год. х 600,00 грн. за 1 год.); підготовка вимоги 600,00 грн. (1,0 год. на 600,00 грн.); підготовка позовної заяви від 19.07.19 № 19/07 - 900,00 грн. (1,5 год. х 900,00 грн. за 1 год.); витрати адвоката на відправку вимоги відповідачу у розмірі 23,00 грн.
Згідно з актами виконаних робіт про надання правової допомоги від 05.08.19 та від 21.08.19 по договору від 08.07.19, адвокатом Кальченко А.В. позивачу додатково надані послуга з підготовки клопотання від 05.08.19 № 05/08 на суму 300,00 грн. (05, год. х 600,00 грн.) та клопотання від 21.08.19 № 21/08 на суму 300,00 грн. (05, год. х 600,00 грн.).
Оскільки підготовка та подання, адвокатом Кальченко А.В. від імені позивача клопотань від 05.08.19 № 05/08 та від 21.08.19 № 21/08 не мала жодної необхідності для захисту інтересів позивача у цій справі, суд дійшов висновку, що вказані витрати не підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.
В іншій частині витрати на оплату послуг адвоката, а саме у сумі 3623 грн. судом визнаються співмірними зі складністю справи, ціною позову і наданими за договором про надання правничої допомоги послугами.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд покладає витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 3 416,94 грн. на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Белнакіти Уляни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513) - 26 571 (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 81 коп. основного боргу, 3 985 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 75 коп. штрафу, 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. 3 % річних та 52 (п'ятдесят дві) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1811 (одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. 74 коп. судового збору та 3 416 (три тисячі чотириста шістнадцять) грн. 94 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України.
Суддя В.Л. Корсун