61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.09.2019 Справа № 905/268/19
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Величко Н.В.,
суддя - Левшина Г.В., суддя - Ніколаєва Л.В.,
при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (код ЄДРПОУ 32667198, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд.5, корп.2),
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106 А),
про: стягнення 5.606.702,70 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Горболис О.А - за довіреністю та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю;
В провадженні господарського суду Донецької області перебуває справа №905/268/19 за позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" про стягнення 5.381.457,48 грн. (п'ять мільйонів триста вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят сім гривень 48 коп.) основного боргу, 184.994,87 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 87 коп.) інфляційного збільшення боргу за період з 15.12.2017 до 15.03.2018, 3% річних від суми боргу в розмірі 40.250,35 грн. (сорок тисяч двісті п'ятдесят гривень 35 коп.) за період з 15.12.2017 до 15.03.2018, крім того, 84.100,55 грн. (вісімдесят чотири тисячі сто гривень 55 коп.) судового збору за розгляд цієї справи.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №30278ДС від 08.12.2014 оренди залізничного рухомого складу в частині своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати починаючи з березня 2017 року, зокрема за актом виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017.
На підтвердження позовних вимог надано суду: договір оренди залізничного рухомого складу № 30278ДС від 08.12.2014 з додатковими угодами, проект акту виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017 до договору оренди № 30278ДС від 08.12.2014, рахунок на оплату № 3/17/30278 від 31.03.2017 на суму 5.381.457,48 грн., акти приймання-передачі в оренду рухомого складу за період з 13.04.2015 по 30.09.2016, претензію від 07.12.2017 № 1037 на суму 32.224.742,76 грн. з доказами направлення листом з описом вкладення 08.12.2017, роздруківку з веб-сайту Укрпошта щодо пошуку поштових відправлень, проект акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 - 18.01.2019, податкову накладну від 01.04.2017 № 58, довіреності ДП «Трансгарант - Україна» № 135-д від 24.12.2015 та № 104-д від 25.12.2014 на ім'я заступника директора оперативної роботи Яблонського Анатолія Володимировича , копії яких долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 18.02.2019 відкрито провадження у справі № 905/268/19; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; визначено сторонам строк для здійснення дій процесуального характеру (надання суду відзиву відповідачем, відповіді на відзив позивачем тощо).
Підготовче засідання неодноразово відкладалось та оголошувались перерви, строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, склад суду змінювався.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.
Посилається на відсутність факту користування вагонами орендодавця з 11 лютого 2017 року, розташованими на під'їзних коліях на залізничних станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка пасажирська Донецької залізниці у зв'язку з перекриттям залізничного та транспортного сполучення між територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та територією, яка контролюється українською владою. Заблокованими є усі залізничні перегони, які пов'язують тимчасово окуповану територію з територією, яка контролюється українською владою. Також відповідач посилається на захоплення невідомими особами усіх промислових та адміністративних будівель ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», що унеможливлює проведення будь-якої господарської діяльності на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
На станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка пасажирська Донецької залізниці перебувають вагони орендодавця загальною кількістю 197 одиниць, що підтверджується листом № 36/906 від 14.07.2017 філії ГІОЦ ПАТ «Українська залізниця», і згідно листа № 36/908 від 14.07.2017 філії ГІОЦ ПАТ «Українська залізниця» знаходяться на непідконтрольній українській владі території, що є підставою, на думку відповідача, для звільнення його від орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
На переконання відповідача, умови договору передбачають плату за фактичне користування вагонами, що має місце лише під час перевезення залізничними коліями вантажів у вагонах позивача, задля чого власне і укладався договір оренди. У той же час, неможливість користуватися такими вагонами виключає підстави для нарахування орендної плати.
Крім того, відповідач вказує на направлення позивачем актів виконаних робіт на адресу відповідача з порушенням умов договору щодо строку такого направлення. Внаслідок прострочення позивача щодо виконання цього обов'язку, зазначене зобов'язання втратило інтерес для ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», тому відповідач відмовився від прийнятті простроченого виконання зобов'язання в частині оформлення акту приймання виконаних робіт. При цьому звертає увагу на те, що нарахування орендної плати за умовами договору і зобов'язання щодо її сплати пов'язане з актами передачі рухомого складу в оренду і з рахунком на оплату наступного місяця за звітним. Таким чином, вважає, відносини сторін щодо оформлення акту виконаних робіт в розрізі оренди вагонів є не процедурою оформлення первинного документа, а саме зобов'язанням сторони.
Також відповідач вказує, що наданий позивачем акт виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017 за «знаходження вагонів в роботі» не передбачений умовами договору, тому відповідач не зобов'язаний його підписувати, а позивач не має права на нього посилатися, як на підставу своїх вимог.
На підтвердження заперечень надано суду: лист Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.07.2017 № 36/906 з додатком «Дислокація вагонів», витяг з кримінального провадження № 12017050410000777, сертифікати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 7794 від 08.09.2017 та № 3100-19-0298 від 09.09.2019, копії яких долучено до матеріалів справи.
У відповіді на відзив від 29.03.2019 (вх.суду № 6661/19 від 02.04.2019) позивач доводи відповідача відхилив, наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідач жодним чином не повідомив позивача про настання будь-яких обставин, що унеможливлюють виконання договору, відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, чим порушив умови п.8.2 договору.
29.03.2019 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог вих. № 27 від 26.03.2019 (вх.суду № 6461/19), в якій Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 13.611.542,76 грн. (тринадцять мільйонів шістсот одинадцять тисяч п'ятсот сорок дві гривні 76 коп.), 3% річних в сумі 259.190,62 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто гривень 62 коп.), інфляційне збільшення боргу у сумі 1.129.688,12 грн. (один мільйон сто двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 12 коп.)
Заява мотивована тим, що після відкриття провадження за Договором оренди залізничного рухомого складу №30278ДС від 08.12.2014 (далі - Договір) з'явилась можливість додатково надати докази, що підтверджують додаткову заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до актів виконаних робіт: №4/17 від 01.05.2017 на суму 4.077.000,00 грн.; №5/17 від 01.06.2017 на суму 4.147.800,00 грн.; акт/звіт - 1 від 31.07.2017 на суму 5.285,28 грн., загальна сума додаткової заборгованості по актам виконаних робіт 8.230.085,28 грн. Також позивачем нарахована: загальна сума інфляційного збільшення боргу за актами виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017, №5/17 від 01.06.2017 у розмірі 944.693,25 грн.; загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати по актам виконаних робіт №4/17 від 01.05.2017, №5/17 від 01.06.2017 у розмірі 218.940,27 грн.
10.06.2019 в судовому засіданні, розглянувши заяву, заслухавши представників сторін, суд відмовив позивачу в прийнятті збільшення позовних вимог, про що зазначено в протоколі судового засідання від 10.06.2019, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
В даному випадку позивачем фактично не збільшено розмір позовних вимог, а заявлено нові вимоги, які первісно у позові не містилися. Тому підстави для задоволення заяви позивача та прийняття до розгляду збільшення позовних вимог відсутні.
Додаткові вимоги за актами виконаних робіт: №4/17 від 01.05.2017 на суму 4.077.000,00 грн., та №5/17 від 01.06.2017 на суму 4.147.800,00 грн., можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні у загальному порядку.
Щодо судового збору, сплаченого при подачі заяви вих. № 27 від 26.03.2019 у сумі 140.905,78 за платіжним дорученням №53178 від 27.03.2019, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, за відсутності відповідного клопотання позивача, питання повернення судового збору судом не вирішувалось.
Ухвалою від 30.07.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/268/19. Призначено розгляд справи по суті на 13.08.2019 року. Явка представників сторін визнана не обов'язковою.
13.08.2019 за участю представників позивача та відповідача розпочато розгляд справи по суті, з'ясовано обставини справи та досліджено докази. У зв'язку з неможливістю вирішення спору у цьому судовому засіданні, судом оголошено перерву до 12.09.2019, про що представники позивача та відповідача повідомлені під розписку.
12.09.2019 позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони повідомлені про дату, час та місце судового засідання у встановленому порядку, тому справа розглядається за наявними матеріалами без присутності представника позивача.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, між Дочірнім підприємством «Трансгарант - Україна» (далі - орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди залізничного рухомого складу № 30278ДС від 08.12.2014.
На виконання цього договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду за період з 13.04.2015 по 30.09.2016 залізничні вагони згідно актів приймання-передачі на залізничних станціях, загальною кількістю 356 вагонів.
Відповідно до умов п.п. 3.2.1, 3.2.2 та 4.1 договору, відповідач зобов'язався використовувати вагони для перевезень вантажів на під'їзних коліях і на залізничних коліях загального користування на умовах договору після погодження вантажу і маршруту та зобов'язався сплачувати оренду плату позивачу в сумах і строки, визначені договором за кожну добу оренди рухомого складу.
Після припинення дії цього договору оренди, дострокового розірвання договору, або за вимогою орендодавця, орендар повертає орендодавцю рухомий склад протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової вимоги орендодавця (факсимільним зв'язком або електронною поштою) у тому ж стані, в якому його отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу, заздалегідь очищений від залишків вантажів, при чому складає акт приймання-передачі вагонів (п.3.2.10 договору).
Додатковою угодою № 9 від 22.12.2016 сторонами погоджено строк дії договору № 30278ДС від 08.12.2014 з дати його підписання до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п.5.2 договору в редакції додаткової угоди № 10 від 01.02.2017, розмір орендної плати з 01.02.2017 до 01.05.2017 складає 600,00 грн. з ПДВ за один вагон на добу.
Згідно п.5.3 договору, орендна плата сплачується шляхом 100% попередньої оплати:
- при передачі в оренду та підписанні актів приймання-передачі рухомого складу, сплачується сума орендної плати за період до кінця поточного місяця і за весь наступний місяць оренди;
- наступна передоплата здійснюється до 10-го числа поточного місяця за наступний за ним місяць оренди.
Орендна плата здійснюється в національній валюті України, на підставі рахунка орендодавця.
Орендна плата нараховується до першого числа місяця наступного за звітним та розраховується виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону протягом звітного місяця за вирахуванням часу знаходження вагонів на плановому ремонті, в очікуванні планового ремонту та руху з ремонту під навантаження (п.5.3.1 договору).
Згідно п.5.9 договору, орендодавець направляє акт виконаних робіт орендарю до 3-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 3-х робочих днів з моменту отримання оригінала акту виконаних робіт, має затвердити та засвідчити його своєю печаткою і направити його орендодавцю, а у випадку не повернення акту виконаних робіт протягом 7-ми календарних днів після його отримання орендарем, акт виконаних робіт вважається прийнятим без зауважень.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження повернення відповідачем з оренди повністю чи частково вагонів рухомого складу.
Також, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу повідомлення про неможливість виконання зобов'язань за цим договором.
За поясненнями позивача, відповідач заборгував плату за оренду вагонів починаючи з березня 2017 року у розмірі 5.381.457,48 грн. (п'ять мільйонів триста вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят сім гривень 48 коп.).
Статтями 759, 760 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення визначені також і в ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що на станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка пасажирська Донецької залізниці перебувають вагони орендодавця загальною кількістю 197 одиниць, що підтверджується листом № 36/906 від 14.07.2017 філії ГІОЦ ПАТ «Українська залізниця», і згідно листа № 36/908 від 14.07.2017 філії ГІОЦ ПАТ «Українська залізниця» знаходяться на непідконтрольній українській владі території, що є підставою для звільнення його від орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Також, на підтвердження настання форс-мажорних обставин щодо використання рухомого складу орендодавця (197 вагонів, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються їх повноваження), надав суду сертифікати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 7794 від 08.09.2017 та № 3100-19-0298 від 09.09.2019.
Згідно положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.
Суд враховує, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.
Суд враховує, що розпорядженням ПАТ "Українська залізниця" від 11.02.2017р. №Ц-1/74 запроваджено тимчасове обмеження на перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів з усіх станцій України призначенням станції, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження.
Указом Президента України від 15.03.2017р. №62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні додаткові заходи щодо протидії гібридним загрозам національній безпеці України" від 15.03.2017р.
Відповідно до п. 1 цього рішення тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12.02.2015р., а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Сторонами не оспорюється, що частина залізничного рухомого складу загальною кількістю 197 вагонів, що належать орендодавцю, перебувають на станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка пасажирська Донецької залізниці, тобто на території, не підконтрольній органам державної влади України.
Поряд з цим, за умовами п. 2.1 договору оренди від 08.12.2014р. та згідно наявних у справі актів приймання-передачі в оренду рухомого складу за період з 13.04.2015 по 30.09.2016, місцем передання вагонів в оренду є станція, у тому числі Мушкетово, Макіївка, Кринична Донецької залізниці.
Частина міст Донецької області (Ясинувата, Макіївка) було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. з подальшими змінами.
Тобто, на момент укладення договору оренди та прийняття в оренду за актами прийому-передачі вагонів відповідачеві було відомо про обставини щодо здійснення антитерористичної операції на цій території.
Виходячи з засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір оренди та беручи на себе зобов'язання оплачувати користування вагонами та повернути їх на умовах договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання негативних для нього обставин, які на думку суду, не є достатніми для звільнення орендаря від обов'язку сплати орендних платежів за користування вагонами орендодавця загальною кількістю 197 одиниць. Відповідач у 2015 та у 2016 роках не міг не знати про те, що місто Ясинувата, Макіївка та інші з 2014 року є тимчасово окупованими і поки що не перебувають під контролем влади України.
Згідно п.8.2 договору, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, має невідкладно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок та закінчення з наступним наданням, не пізніше 5-ти днів з моменту настання вказаних обставин, довідки Торгівельно-промислової палати України, що підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин. Порушення цих умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.
Як вже зазначалось судом, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання умов договору, про настання форс-мажорних обставин та направлення позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 7794 від 08.09.2017, як це обумовлено сторонами у п.8.2 договору.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ним не використовувалися вагони орендодавця загальною кількістю 197 одиниць, оскільки ним не враховано правову природу оренди та умови договору, зокрема п. 5.1 та п.5.8, яким узгоджено період фінансових зобов'язань орендаря.
Матеріали справи містять складений позивачем акт виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017 по договору оренди № 30278ДС від 08.12.2014, зі змісту якого вбачається, що вагони згідно переліку загальною кількістю 356 одиниць перебували у користуванні відповідача у березні 2017 року від 2-х днів до 31-го дня (всього 8966 вагон/діб), плата за оренду цих вагонів склала 5.379.600,00 грн. за ставкою орендної плати 600,00 грн. на добу, крім того, залізничний тариф (порожній) - 1857,48 грн. Разом по акту - 5.381.457,48 грн.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 3/17/30278 від 31.03.2017 на суму 5.381.457,48 грн. з ПДВ.
Акт виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017 разом з рахунком направлявся позивачем цінним листом Express mail №6042398 та отриманий відповідачем 18.04.2017, що останнім не заперечувалось.
У пункті 5.9 договору сторони обумовили, що орендодавець направляє акт виконаних робіт орендарю до 3-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 3-х робочих днів з моменту отримання оригінала акту виконаних робіт, має затвердити та засвідчити його своєю печаткою і направити його орендодавцю, а у випадку не повернення акту виконаних робіт протягом 7-ми календарних днів після його отримання орендарем, акт виконаних робіт вважається прийнятим без зауважень.
В матеріалах справи відсутні і відповідачем не подано доказів направлення позивачу зауважень чи заперечень щодо вказаного акту виконаних робіт, а тому на підставі п.5.9 договору акт виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017 вважається прийнятим відповідачем без зауважень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу претензію № 1037 від 07.12.2017, в якій вимагав погасити заборгованість за оренду вагонів у тому числі за березень 2017 року у сумі 5.381.457,48 грн.
Згідно опису вкладення у цінний лист з ідентифікатором 0100152575518, вказана претензія разом з актом виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017, рахунком на оплату № 3/17/30278 від 31.03.2017, накладною Express mail №6042398 направлені ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» 08.12.2017 та отримані останнім 14.12.2017 (згідно відомостей веб-сайту Укрпошта щодо поштового відправлення).
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подано документального підтвердження проведення повних чи часткових розрахунків відповідача за спірний період, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5.381.457,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині другій вказаної норми зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача за період з 15.12.2017 по 15.03.2018 інфляційні у розмірі 184.994,87 грн. та 3% річних у розмірі 40.250,35 грн. від суми боргу 5.381.457,48 грн.
Поданий позивачем розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, тому такі вимоги підлягають задоволенню у пред'явленому до стягнення розмірі.
Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин: рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак: рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України).
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем виконаний, оскільки ним доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, що зумовлює задоволення позовних вимог.
Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106 А) на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (код ЄДРПОУ 32667198, адреса: 03150, м.Київ, вул.Ділова, б.5, корп.2), основний борг 5.381.457,48 грн. (п'ять мільйонів триста вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятсот сім грн.,48 коп.), інфляційне збільшення у розмірі 184.994,87 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн.,87 коп.), три проценти річних у розмірі 40.250,35 грн. (сорок тисяч двісті п'ятдесят грн., 35 коп.) та судовий збір у розмірі 84.100,55 грн. (вісімдесят чотири тисячі сто грн., 55 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
5. Повний текст рішення підписано 23.09.2019.
Головуючий суддя Н.В. Величко
Суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Ніколаєва