вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3020/19
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 8 874 грн. 77 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 8 874 грн. 77 коп., з яких: 4 077 грн. 65 коп. - плата за користування вагонами, 1 858 грн. 80 коп. - збір за маневрову роботу, 2 769 грн. 96 коп. - збір за зберігання вантажу, 168 грн. 36 коп. - збір за повідомлення.
Позовні вимоги обґрунтовані затримкою вагонів на коліях станції призначення в очікуванні з"ясування одержувача вантажу та його коду. У зв"язку з цим відповідачу, як одержувачу вантажу, було нараховано плату за користування вагонами та додаткові збори.
Ухвалою господарського суду від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої розпочато за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
27.08.2019 від відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому він вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту укладення договору перевезення між відправником та перевізником, а саме: замість оригіналу накладної надано копії дорожньої відомості, відомості вагонів та листа видачі вантажу. Крім того, відповідач вважає розрахунок суми позову необґрунтованим, оскільки при його здійсненні позивач посилався лише на норми чинного законодавства України (Правила користування вагонами і контейнерами, Тарифне керівництво № 1), не враховуючи при цьому вимоги Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС). До того ж, відповідач зазначає, що позивач безпідставно посилається на положення ст. 31 СМГС в обгрунтування правомірності стягнення з відповідача нарахованих сум, оскільки ці платежі не відносяться до провізних платежів та неустойки. Також відповідач зазначає, що в силу положень ст. 16 СМГС обов”язок зі сплати перевізникові нарахованих платежів має бути покладений на вантажовідправника. Отже у позивача відсутні підстави для нарахування платежів саме відповідачу.
03.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами відповідача, зазначає, що вантаж було доставлено на станцію призначення Інгулець, як того вимагає договір перевезення, але видати його одержувачу, зазначеному у накладній, було неможливо до з”ясування правильності даних, вказаних у накладній. Позивач зазначає, що до позову додані засвідчені копії документів, оригінали яких знаходяться у нього та можуть бути надані для ознайомлення.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) укладено договір № 819-30 про надання послуг № 02077/ПрЗ-2018 (далі - договір).
Предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов"язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 1.2. договору перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов"язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов"язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до умов цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов"язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв"язку України від 26.03.2009 № 317, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
За п. 1.3. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Відповідно до п. 2.1. договору обов"язки замовника:
- оплачувати перевізнику послуги, пов"язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника (2.1.6.);
- відшкодувати перевізнику витрати, пов"язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через, зокрема неправильність оформлення відправниками перевізних документів. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передплати за кодом платника (2.1.7.).
Перевізник зобов"язаний присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача - 5347 (пп. 2.3.3. п. 2.3. договору).
У січні 2019 зі станції відправлення Брест-Північний Білоруської залізниці на станцію призначення Інгулець Придніпровської залізниці за накладною СМГС № 22168731 відправлено вагони № 61026233, № 60999604, № 60974219 із вантажем "ленты конвейерные" (а.с. 29-31).
Відповідно до вказаної накладної одержувач вантажу - ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
19.01.2019 по прибуттю вантажу на станцію призначення Інгулець встановлено, що у накладній СМГС № 22168731 неправильно зазначено код одержувача - 5344, про що на станцію відправлення надіслано телеграму № 181 від 19.01.2019 (а.с. 35, 36).
21.01.2019 на станцію призначення Інгулець надійшов лист від відправника, де було зазначено, що у накладній СМГС № 22168731 у графі № 4 помилково вказано код одержувача 5344, правильним є код одержувача - 5347 (а.с. 20).
Факт затримки вагонів на коліях станції призначення в очікуванні з"ясування одержувача вантажу та його коду зафіксовано актом загальної форми ГУ-23 № 5038 від 19.01.2019 (а.с. 32).
На підставі цього акту станцією призначення Інгулець нараховано плату за користування вагонами за відомістю ф. ГУ-46 № 05019015 та додаткові збори за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 13029001 (а.с. 33, 34).
Відомість плати за користування вагонами та накопичувальну картку відповідач підписав із запереченням, що вагони прибули на станцію призначення з неправильно зазначеним кодом одержувача і залізницею не видавались документи до уточнення одержувача.
Усього позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8 874 грн. 77 коп., з яких: 4 077 грн. 65 коп. - плата за користування вагонами, 1 858 грн. 80 коп. - збір за маневрову роботу, 2 769 грн. 96 коп. - збір за зберігання вантажу, 168 грн. 36 коп. - збір за повідомлення, розмір яких підтверджується розрахунком позивача.
Відповідач доказів добровільної сплати зазначених платежів на час розгляду справи суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України.
Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (абревіатура - СМГС), до якої Україна долучилась 05.06.1992.
Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст. 3 СМГС).
За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права (ст. 5 СМГС).
Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст. 8 СМГС).
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 СМГС).
Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 СМГС).
Неправильні або неточні відомості, внесені до накладної, не впливають на дійсність договору перевезення (§ 4 ст. 14 СМГС).
Відповідно до § 1 ст. 16 СМГС відправник забезпечує правильність відомостей та заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного чи неповного зазначення цих відомостей та заяв, а також за їх внесення у невідповідну графу накладної.
Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:
1) відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком
перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення;
2) одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення.
Відносно неустойки діє такий же порядок (§ 1 ст. 31 СМГС).
Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст. 31 СМГС).
Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§ 1 ст. 32 СМГС).
Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (§ 2 ст. 32 СМГС).
У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Відповідно до наведеного п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Згідно з п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Як було встановлено вище, у зв”язку із затримкою вагонів № 61026233, № 60999604, № 60974219 на коліях станції призначення Інгулець в очікуванні з"ясування одержувача вантажу та його коду складено акт загальної форми ГУ-23 № 5038 від 19.01.2019, на підставі якого відповідачу, як одержувачу вантажу, нараховано плату за користування вагонами за відомістю ф. ГУ-46 № 05019015 та додаткові збори за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 13029001 у загальному розмірі 8 874 грн. 77 коп.
Порядок та розмір нарахування збору за зберігання вантажу, збору за маневрову роботу та збору за повідомлення встановлений у розділі ІІІ Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення платежів судом порушень чинного законодавства не встановлено.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, суд вважає правомірним нарахування залізницею плати за користування вагонами у розмірі 4 077 грн. 65 коп., збору за маневрову роботу у розмірі 1 858 грн. 80 коп., збору за зберігання вантажу у розмірі 2 769 грн. 96 коп., збору за повідомлення у розмірі 168 грн. 36 коп.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом відхиляються, як не підтверджені належними доказами та такі, що спростовується матеріалами справи або не впливають і не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону.
Так, вантаж за накладною СМГС № 22168731 було доставлено позивачем на станцію призначення Інгулець, однак видати його одержувачу, зазначеному в накладній, було неможливо до з"ясування одержувача та його коду.
За договором перевезення, укладеним між відправником (Брестською філією державного підприємства "БТЛЦ") і залізницею на користь одержувача (ПрАТ "Інгулецький ГЗК") за накладною СМГС № 22168731, у останнього виникла відповідальність, встановлена вимогами § 1, § 5 ст. 31, ст. 32 Розділу ІІ СМГС, за сам факт допущеного вантажовідправником порушення, незалежно від того чи є вина вантажоодержувача у виявленому порушенні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) 4 077 грн. 65 коп. (чотири тисячі сімдесят сім грн. 65 коп.) плати за користування вагонами, 1 858 грн. 80 коп. (одна тисяча вісімсот п"ятдесят вісім грн. 80 коп.) збору за маневрову роботу, 2 769 грн. 96 коп. (дві тисячі сімсот шістдесят дев"ять грн. 96 коп.) збору за зберігання вантажу, 168 грн. 36 коп. (сто шістдесят вісім грн. 36 коп.) збору за повідомлення та 1 921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев"ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 23.09.2019
Суддя І.А. Рудь