вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2019 р. Cправа № 902/468/19
за позовом:Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, 08143)
до:Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23227)
про стягнення 640059,69 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Жиляк С.І.
за участю представників:
позивача:Пустовойтов Д.М.
відповідача: Мунтян Є.В.
13.06.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" про стягнення 640 059,69 грн.
Ухвалою суду від 18.06.2019 р. відкрито провадження у справі №902/468/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2019 р. Задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання 01.07.2019 р. о 11:30 год., в режимі відеоконференції у справі № 902/468/19. Доручено Господарському суду міста Києва забезпечити проведення відеоконференції 01.07.2019 р. о 11:30 год., з Господарським судом Вінницької області у приміщенні Господарського суду міста Києва за участю представників сторін.
Ухвалою суду від 01.07.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/468/19 на 30 днів. Слухання у справі призначено на 19.08.2019 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 19.08.2019 р. Задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання 19.08.2019 р. о 12:00 год., в режимі відеоконференції у справі № 902/468/19. Визначено судове засідання у справі № 902/468/19, призначене на 19.08.2019 р. о 12:00 год., провести в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018.
29.07.2019 р. від представника відповідача надійшла заява (№ 01-250719 від 25.07.2019 р.) про визнання позову частково, а саме останній позов визнає в сумі основного боргу та просить суд застосувати ст. 551 ЦК України та ст. 23 ГК України, щодо права суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 271 584,14 грн, з яких борг за поставлений та неоплачений товар в сумі 148 854,19 грн. інфляційні втрати в сумі 53 422,63 грн, пеню в сумі 34 127,30 грн, штраф в сумі 35 180,02 грн.
13.08.2019 р. від представника позивача надійшло письмове пояснення по справі (вх. № канц. 02.1-34/6399/19 від 13.08.2019 р.), в якому останній просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
За результатами проведеного судового засідання 19.08.2019 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 19.08.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, який відбудеться 16.09.2019 р. та задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання 16.09.2019 р. о 15:00 год., в режимі відеоконференції у справі № 902/468/19.
На визначену дату судом 16.09.2019 р. з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки після подання позову до суду відповідачем сплачено суму основного боргу.
Представником відповідача підтримано клопотання (вх.№ канц. 02.1-34/6536/19 від 19.08.2019 р.) про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу 148 854,19 грн. на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідачем після подання позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 17.07.2019 р. та просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.
Розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з Господарським судом міста Києва.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
29.01.2018 р. між Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон» (позивач, за договором постачальник) та Фермерським господарством "Лемешівка-Агро", (відповідач, за договором покупець) укладено договір поставки № 1809/18/124 (далі - Договір).
Згідно з предметом договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною. (п. 1.2. договору)
Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у додатках до цього договору.
Ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долара США або Євро), зазначається у додатках до цього договору. (п. 2.1. договору)
Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору. (п. 2.2. договору)
Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням п. 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна. (п. 2.3. договору)
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. (п. 3.1. договору)
Сторони погодили, що визначення ціни та загальної ціни вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі курс Міжбанку). Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (надалі Джерело курсу іноземних валют). (п. 3.2. Договору)
Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриманням пунктів 3.2. та 3.5. цього договору. (п. 3.3. договору)
Оформлення видаткових накладних та товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пункту 3.2. цього договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пункту 3.2. цього Договору. (п. 3.4. договору)
В тому разі, коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передача векселів), курс іноземної валюти, визначений з дотриманням умов пункту 3.2. цього договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару, яка підлягає оплаті покупцем, застосовують формулу: С = А1/А2 х В, де:
С- вартість Товару, що підлягає оплаті;
В - вартість неоплаченого Товару за відповідними видатковими накладними;
А1 - курс іноземної валюти на дату оплати Товару, визначений згідно умов договору;
А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов Договору.
У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2. договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних. (п. 3.5. договору)
Здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та /або рахунку на оплату, та /або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд. (п. 3.7. Договору)
Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку та оплату, який містить істотні умови поставки. (п. 5.1. Договору)
Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. (п. 9.2. Договору)
В рамках договору поставки між сторонами підписано наступні додатки № 1809/18/124/1-МД/н від 29.01.2018 р.; № 1809/18/124/1-МД/О від 29.01.2018 р.; № 1809/18/124/2-МД/О від 06.02.2018 р.
Як встановлено судом на підставі додатків за видатковими накладними відповідачу було поставлено засоби захисту рослин, а саме за: № 5045 від 19.02.2018 р. на суму 362 208,17 грн в тому рахунку ПДВ; № 7438 від 27.02.2018 р. на суму 336 336,16 грн в тому рахунку ПДВ; № 5259 від 19.02.2018 р. на суму 721 727,71 грн в тому рахунку ПДВ; № 5702 від 20.02.2018 р. в сумі 771 847,69 грн в тому рахунку ПДВ; № 10841 від 09.03.2018 р. на суму 56 448,00 грн в тому рахунку ПДВ всього на загальну суму 2 254 567,73 грн.
Як встановлено матеріалами справи відповідач на момент подання позову до суду провів часткові розрахунки за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученням (а.с. 29-34).
Порушення відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за поставлений товар стало підставою звернення до суду про стягнення боргу в розмірі 148 854,19 грн.
Разом з тим судом встановлено, що після подання позову до суду відповідачем повністю сплачено суму основного боргу.
Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що після подання позову до суду відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 148 854,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 17.07.2019 р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 148 854,19 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 74 574,15 грн, 10 % річних в сумі 65 180,02 грн, 18 % річних в розмірі 117 324,03 грн, пені в розмірі 234 127,30 грн.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення; за необґрунтовану відмову від отримання товару, сплачує штраф в розмірі 10% від вартості такого товару.
Відповідно до п. 6.8. Договору поставки, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п, 6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
Пунктом 6.7. договору поставки встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору поставки, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно умов пунктів 4 та 5 додатків до договору поставки сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН», розрахунки заявлених до стягнення інфляційні втрати в сумі 74 574,15 грн, 10 % річних в сумі 65 180,02 грн, 18 % річних в розмірі 117 324,03 грн судом не виявлено помилок.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 74 574,15 грн, 10 % річних в сумі 65 180,02 грн, 18 % річних в розмірі 117 324,03 грн є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Стосовно нарахованої пені в розмірі 234 127,30 грн суд зазначає наступне.
Як ужу зазначалось вище судом, відповідачем було заявлено клопотання щодо зменшення з поміж іншого розміру пені.
Згідно ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК в ред. до 15.12.2017 р.), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 148 854,19 грн основного боргу, а заявлений розмір до стягнення пені становить 234 127,30 грн, що є не співмірним до заявлених позовних вимог, в порівнянні з коштами, сплаченими за поставку товару за договором які можуть призвести до негативних наслідків в господарській діяльності відповідача, а також відсутність збитків внаслідок простроченням сплати за товар відповідачем.
З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до 93650,92 грн.
Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Щодо заявлених позивачем вимог в прохальній частині позову про стягнення інших витрат пов'язаних із розглядом справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Натомість, позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (рахунків, платіжних документів про їх оплату, тощо).
Крім того, позивачем не подано до закінчення судових дебатів заяви в порядку визначеному абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України про розподіл судових витрат в цій частині після прийняття рішення у справі.
З огляду на вказане, вимоги позивача в цій частині задоволенню судом не підлягають.
16.09.2019 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23227, ідент. код 38309199) на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, 08143, ідент. код 19420704) інфляційні втрати в сумі 74 574,15 грн, 10 % річних в сумі 65 180,02 грн, 18 % річних в розмірі 117 324,03 грн, пені в розмірі 93 650,92 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9600,90 грн.
3. В решті стягнення пені відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Закрити провадження у справі в частині стягнення 148 854,19 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 24 вересня 2019 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, 08143)
3 - відповідачу (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23227)