проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" вересня 2019 р. Справа № 905/788/19
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий (доповідач): судді: Стойка О.В. Барбашова С.В., Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від 01.07.2019р.
у справі № 905/788/19 (суддя Демідова П.В.)
за позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецька область Акціонерного товариства “Українська залізниця” м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” м.Лиман, Донецька область
простягнення 107 206, 39 грн.
У квітні 2019 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецька область (далі - Позивач) з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” м.Лиман, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 107 206, 39 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2018 у справі №905/788/19 позовні вимоги задоволені частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 84 635, 89 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 517, 59 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не прийняв до уваги, що відповідно до положень Податкового Кодексу України сума збитків повинна розраховуватись з урахуванням ПДВ.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019р. у справі № 905/788/19 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2019 та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інших клопотань від учасників справи не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Відповідач не скористався правом на надання відзиву у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- завантаження 23.11.2018р., 24.11.2018р. та 26.11.2018р. Позивачем та передання Відповідачу для відправлення зі станції Добропілля Донецької залізниці за залізничними накладними № 52978558(вагон № 51769238, маса вантажу - 70 300 кг.), № 53002416 (у вагоні № 52293624 - 69 000 кг., у вагоні - № 61016945 - 69 800 кг.), № 53001855 (у вагоні № 68771633 - 70 600 кг., у вагоні № 60864014 - 68 400 кг., у вагоні № 60938024- 69 700 кг.), № 53009163 (у вагоні № 67569913 - 68 600 кг., у вагоні № 66647009 - 68 600 кг.), № 53027769 (у вагоні № 53170270 - 69 800 кг, у вагоні № 56229230 - 68 600 кг. накладна № 53027769) із визначенням станції призначення - м. Курахове Донецької області вантажу -вугілля кам'яне марки г;
- невідповідності маси вантажу у вказаних вагонах масі, вказаній відправником у накладній, про що свідчать комерційні акти 26 листопада 2018 року на станції Роя Донецької залізниці складено комерційні акти №481001/249 від 26.11.2018р., №481001/250 від 26.11.2018р., №481001/251 від 26.11.2018р., №481001/252 від 26.11.2018р., №481001/253 від 26.11.2018р., №481001/254 від 26.11.2018р., №481001/255 від 26.11.2018р., №481001/256 від 26.11.2018р., №481001/257 від 27.11.2018р., №481001/258 від 27.11.2018р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, який був частково втрачений, у зв'язку з чим повинен відшкодувати його вартість.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
У суді першої інстанції Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Позивач відповідно до актів приймання-передачі передав отримувачу вугільну продукцію за більшою масою, ніж зазначено у комерційних актах.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності підстав для стягнення вартості втраченого вантажу. При цьому, господарський суд вважав відсутніми підстави для стягнення такої вартості з урахуванням ПДВ, оскільки збитки, понесені сторонами у ході виконання договору з вини третіх осіб, не є об'єктом оподаткування ПДВ та не тягнуть за собою обов'язок постачальника щодо оплати податку, що свідчить про відсутність збитків в цій частині.
Оскаржуючи зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач вважає, що суд дійшов невірного висновку про неправомірність включення до розрахунку позовних вимог цінb втраченого вугілля з урахуванням ПДВ.
Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Межі розгляду зазначеної апеляційної скарги зводяться до визначення підстав правомірності включення до розрахунку позовних вимог ціну втраченого вугілля з урахуванням ПДВ.
Частиною другою статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (пункт 1 частини третьої статті 314 ГК України).
Відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень.
За приписами статей 113-115 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Cудом першої інстанції вірно зазначено, що при визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, слід застосовувати норми Статуту про обмеження відповідальності перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Разом з тим, ПДВ - це складний податок, який передбачає існування податкових зобов'язань, щодо ПДВ і сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.
Згідно з підпунктом 194.1.1 Податкового кодексу України податок за ставкою 20% або 7% додається до ціни товарів (пп.194.1.1 ПК України). Отже, якщо у договорі зазначити ціну без ПДВ, договірне грошове зобов'язання боржника у такому разі буде неповним.
За змістом залізничних накладних, втрачений вантаж був власністю Позивача - вантажовідправника та направлявся іншій особі за Договором поставки №25/12-ВЭ від 25.12.2012р. У зв'язку з цим Позивач в межах господарської операції з поставки товару додав до його ціни 20% ПДВ, що відображене в акті прийому - передачі №90750563 від 30.11.2018р. до зазначеного Договору та в рахунках - фактурах №90750563, № 90711604 від тієї ж дати.
Проте, у даних відносинах Відповідач є перевізником, який зобов'язаний доставити вантаж вантажовідправника. Жодних зобов'язань стосовно постачання товару/вантажу залізниця не здійснює в даних правовідносинах, а тому Позивач помилково ототожнює відносини з перевезення та відносини з поставки товару.
При цьому, нормами Податкового кодексу України, на які посилається Позивач, операції з перевезення не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Сам факт самостійного нарахування Позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за втрачену продукцію не є підставою до покладення на Відповідача обов'язку з їх відшкодування.
Крім того, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, нормою ст.192 Податкового кодексу України передбачені особливості визначення бази оподаткування у випадку, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже судовою колегією не встановлено правових підстав до покладення на Відповідача, як перевізника, обов'язку по відшкодуванню нарахованого Позивачем ПДВ на власний вантаж у якості збитків внаслідок втрати вантажу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що збитки, понесені сторонами у ході виконання договору з вини третіх осіб, не є об'єктом оподаткування ПДВ та погоджується з частковим задоволенням позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” м.Добропілля в частині стягнення на користь Позивача 84 635, 89 грн. вартості втраченого вантажу.
Наведені вимоги за апеляційною скаргою підлягають залишенню без задоволення, у зв'язку з їх безпідставністю.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2019 у справі № 905/788/19 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2019 у справі № 905/788/19- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” м.Добропілля, Донецька область.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2019.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Д.О. Попков