вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2019 р. Справа№ 911/961/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Крикунов О.В. - особисто довіреність № АІ№1005940 від 09.09.2019 року;
від відповідачів: не прибули;
від третіх осіб: не прибули,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року (повний текст складено - 27.07.2017 року).
у справі № 911/961/17 (суддя - Карпечкін Т.П.)
позивач: ОСОБА_2 ;
відповідач 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД";
відповідач 2: ОСОБА_1 ;
відповідач 3: ОСОБА_7 ;
відповідач :4 ОСОБА_5 ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_6 ,
2. Міністерство юстиції України
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД", ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від 30.09.2016 року, що оформлене протоколом № 1/30-01 (про перехід Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" на діяльність на підставі модельного статуту; про звільнення ОСОБА_8 з посади директора та призначення нового директора ТОВ ВКФ "Валентина, ЛТД" ОСОБА_9 ). Визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від 30.12.2016 року, що оформлене протоколом № 1/29-12 (про прийняття до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Валентина, ЛТД" ОСОБА_1 з вкладом у розмірі 30081,30 грн, зобов'язання ОСОБА_1 внести вклад до статутного капіталу Товариства протягом року; про збільшення статутного капіталу Товариства на 30081,30 грн. та встановлення його у розмірі 8 130 081,30 грн; про перерозподіл часток (вкладів) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Валентина, ЛТД" (частка (вклад) в статутному капіталі Товариства ОСОБА_6 складає 2700 000,00 грн, що становить 33,21% статутного капіталу; частка (вклад) в статутному капіталі Товариства ОСОБА_7 складає 2700 000,00 грн, що становить 33,21% статутного капіталу; частка (вклад) в статутному капіталі Товариства ОСОБА_5 складає 2700 000,00 грн, що становить 33,21% статутного капіталу; частка (вклад) в статутному капіталі Товариства ОСОБА_1 складає 30081000,30 грн, що становить 0,37% статутного капіталу); припинення повноважень ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та виключення їх зі складу осіб (підписантів), які мають право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" без довіреності). Визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД", укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого Колейчиком В.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 1290 в повному обсязі. Визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД", укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , посвідченим Колейчиком В.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за№ 1286 в повному обсязі. Скасування державної реєстрації наступних змін: - підтвердження відомостей про юридичну особу; 30.12.2016 року 10681060044042172; державний реєстратор Рибачук Олег Володимирович; Комунальне підприємство "Центр сприяння бізнесу міста Києва"; зміна інформації про утворення юридичної особи, зміна додаткової інформації; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 30.12.2016 року 10681070045042172; державний реєстратор Рибачук Олег Володимирович; Комунальне підприємство "Центр сприяння бізнесу міста Києва"; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників, зміна складу підписантів; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 30.12.2016 року 10681070046042172; державний реєстратор Рибачук Олег Володимирович; Комунальне підприємство "Центр сприяння бізнесу міста Києва"; зміна складу або інформації про засновників; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 30.09.2016 року 10681070031042172; Семенова Ганна Володимирівна; Приватний нотаріус Семенова Г.В.; зміна керівника юридичної особи.
Крім того, в заяві про уточнення позовних вимог позивач просить також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" поновити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ), в правах учасника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Валентина, ЛТД" (код 20612125) з часткою в статутному капіталі 100%, що становить 8 100 000, 00 грн шляхом вчинення дій по державній реєстрації змін у складі учасників товариства згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі рішень учасників загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД", оформлених протоколом учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від 22.10.2015 року за № 18 (що знаходиться в реєстраційній справі в Управлінні з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його, як учасника відповідача 1 із часткою в статутному капіталі в розмірі 100% (який набув своїх корпоративних прав у жовтні 2015 року, шляхом відчуження ОСОБА_8 на користь позивача своєї частки в статутному капіталі в розмірі 100 %, який, в свою чергу, отримав дану частку від відповідачів 3, 4 та ОСОБА_6 у жовтні 2014 року), у незаконний спосіб позбавили відповідних корпоративних прав, шляхом прийняття на загальних зборах відповідача1 учасниками - відповідачами 3, 4, які безпідставно поновили свої корпоративні права учасників ТОВ Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" після скасування Міністерством юстиції України реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" за період з 09.10.2014 по 16.01.2016 (включно), незаконних рішень, оформлених протоколами загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" № 1/30-01 від 30.09.2016 та № 1/29-12 від 30.12.2016 та продажем відповідачами 3, 4 часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина, ЛТД" на користь відповідача 2, які позивач просить суд визнати недійсними.
Господарський суд Київської області повністю задовольнив позов ОСОБА_2 своїм рішенням від 12.07.2017 року (повний текст складено - 27.07.2017 року).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема суд першої інстанції розглянув спір, не підвідомчий господарському суду.
Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції неправомірно зробив висновки щодо правомірності чи неправомірності наказів Міністерства юстиції, оскільки законність чи незаконність наказів може бути встановлена лише в рамках адміністративного судочинства.
Також, скаржник зазначив, що заява від 08.10.2014 року не є заявою учасників про вихід із складу Товариства в розумінні ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства". Зокрема, підписанти заявили що не мають і не матимуть майнових претензій до Товариства, в той час як вказані положення законодавства передбачають обов'язковість виплати учаснику, що вийшов, вартості частини майна Товариства в майбутньому (після виходу) протягом 12-ти місяців. Крім того, заява містить пряму вказівку про передачу (відступлення) часток третій особі ОСОБА_8 , з умовою про дотриманням вимог чинного законодавства щодо наступної процедури юридичного оформлення переходу до правонаступників відповідних прав на умовах, які були лише попередньо узгодженні. Тобто, заява сама по собі не є правочином учасників Товариства та ОСОБА_8 про відступлення останньому частки, а лише фіксує усну домовленість сторін передати останньому частку. За відсутності в подальшому будь-якого правочину щодо відступлення часток, передача часток учасників у загальній сумі 8100 000,00 грн. нібито відбулась на безоплатній основі.
Крім того, за твердженням скаржника по тексту заяви не ідентифіковано юридичну особу, корпоративні права на яку відступаються ОСОБА_8 Зокрема, в заяві вказано, що передаються частки в статутному капіталі товариства з назвою Виробничо-комерційна фірма "Валентина. ЛТД" без вказання її ідентифікаційного коду чи місцезнаходження. Водночас, лише в межах одного адміністративного регіону реєстрації Товариства у 2014 році існувало товариство з назвою Виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД", а відповідач 1 має назву Виробничо-комерційна фірма "Валентина, ЛТД".
Разом з цим, скаржник вказав, що жодного письмового правочину між учасниками Товариства і ОСОБА_8 щодо відступлення йому часток ніколи не укладалось,
Також, скаржником заперечується протокол зборів учасників Товариства від 08.10.2014 року за № 8 щодо його нібито підписання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Крім того, скаржник зазначив, що у ОСОБА_2 не має права на подання позову про визнання недійсними рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від 30.09.2016 року та 30.12.2016 року, так на момент проведення зборів ні напередодні, ні на день проведення зборів він не був учасником Товариства.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 року зупинено апеляційне провадження у справі №911/961/17 до вирішення пов'язаної справи № 826/16977/16, провадження у якій відкрито Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.11.2018 року, справу №911/961/17 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.
05.02.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від Позивача надійшла заява про поновлення апеляційного провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 року прийнято справу №911/961/17 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І., провадження у справі №911/961/17 поновлено.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року, у зв'язку з призначенням судді Власова Ю.Л., який є головуючим (суддею-доповідачем), на посаду судді Верховного Суду у Касаційний господарський суд (Указ Президента України "Про призначення суддів Верховного Суду" від 07.05.2019 року № 195/2019), було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/961/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнової Л.Г., Дідиченко М.А.
Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року у справі №911/961/17 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., та призначив розгляд на 24.06.2019 року своєю ухвалою від 03.06.2019 року.
Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року у справі №911/961/17 на 18.07.2019 року своєю ухвалою від 24.06.2019 року.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 року, у зв'язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г., на лікарняному та Дідиченко М.А. у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/961/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року у справі №911/961/17 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. своєю ухвалою від 18.07.2019 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 року відкладено розгляд апеляційної ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року у справі №911/961/17.
Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 09.09.2019 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання 09.09.2019 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 18.07.2019 року на відповідні адреси.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 08.10.2014 року учасниками ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було складено заяву, якою три учасники Товариства повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій заявили про вихід зі складу учасників Товариства. Дана заява була посвідчена 08.10.2014 року приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Нещасною Т.М. та зареєстрована в реєстрі за № 1655, 01656, 01657.
08.10.2014 року відбулися загальні збори учасників Товариства, що підтверджується протоколом Загальних зборів Товариства від 08.10.2014 року за № 8, на яких було розглянуто та прийнято рішення:
- про вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_7 та добровільну передачу своєї частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_8 .
- про вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_5 та добровільну передачу своєї частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_8 .
- про вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_6 та добровільну передачу своєї частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_8 .
- про прийняття до складу товариства нового учасника - ОСОБА_8 , як такого що володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу Товариства.
Вищезазначене рішення Загальних зборів учасників Товариства від 08.10.2014 року, що оформлено протоколом № 8, є чинними і в судовому порядку не оскаржувалось і не визнавалось недійсним.
Крім того, 08.10.2014 року відбулися загальні збори учасників Товариства, що підтверджується протоколом Загальних зборів Товариства від 08.10.2014 року № 9, на яких було розглянуто та прийнято рішення: про підтвердження повноважень директора товариства; про затвердження нової редакції статуту товариства та його державну реєстрацію.
09.10.2014 року нову редакцію статуту Товариства було зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Салатою С.І. номер запису № 13561050016000089 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до вимог Закону України "Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
За новою редакцією п. 1.3., 5.1 статуту Товариства єдиним його учасником був ОСОБА_8 , що володіє часткою статутного капіталі - 100%, у розмірі 8 100 00,00 грн.
Вищезазначене рішення Загальних зборів учасників Товариства від 08.10.2014 року було оформлене протоколом № 9, як і відповідна нова редакція Статуту Товариства, є чинними.
22.10.2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства, що підтверджується протоколом Загальних зборів Товариства за № 18, на яких було розглянуто та прийнято рішення:
- про вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_8 та добровільну передачу своєї частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_2 (позивача).
- про прийняття до складу Товариства нового учасника - ОСОБА_2 (позивача), як такого що володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу Товариства.
22.10.2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства, що підтверджується протоколом Загальних зборів Товариства від 22.10.2015 року за № 19, на яких було розглянуто та прийнято рішення: про підтвердження повноважень директора товариства; про затвердження нової редакції статуту товариства та його державну реєстрацію.
17.11.2015 року нову редакцію статуту Товариства було зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області номер запису № 13561050020000089 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до вимог Закону України "Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
За новою редакцією п. 1.3., 5.1 статуту Товариства єдиним його учасником є ОСОБА_2 , що володіє часткою статутного капіталі - 100% , у розмірі 8 100 00,00 грн.
Вищезазначені рішення Загальних зборів учасників Товариства від 22.10.2015 року, оформлені протоколами № 18 та № 19, як і відповідна нова редакція Статуту Товариства, є чинними і в судовому порядку не оскаржувались і не визнавались недійсними.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що огляду на наведені обставини, позивач - громадянин ОСОБА_2 набув корпоративних прав учасника з часткою 100% статутного капіталу Товариства (відповідача1) з 22.10.2015 року в установленому законодавством порядку внаслідок передачі відповідачами 3, 4 та третьою особою1 своїх корпоративних прав, які в сукупності становили 100% частку на користь ОСОБА_8 , який в свою чергу передав 100% частки в статуному капіталі Товариства на користь позивача і відповідні правові підстави набуття таких прав позивачем не спростовані в установленому законодавством порядку.
В порядку ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 26.09.2016 року, Міністерством юстиції України було видано Наказ від 28.09.2016 року № 2821/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 28.09.2016 року № 2821/5 в Державному реєстрі було скасовані всі реєстраційні дії за період з 09.10.2014 року по 16.01.2016 року (включно), тобто скасовано всі реєстраційні дії щодо передачі попередніми учасниками своїх часток ОСОБА_8 та передачі ним своєї частки позивачу.
Внаслідок чого, два попередні учасники ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які фактично відчужили свої частки за відповідною нотаріально посвідченою заявою від 08.10.2014 року, безпідставно поновили свої корпоративні права та 30.09.2016 року громадяни ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , вважаючи себе повноправними учасниками Товариства, провели Загальні збори учасників Товариства та прийняли рішення про перехід Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" на діяльність на підставі модельного статуту; про звільнення ОСОБА_8 з посади директора та призначення нового директора Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" ОСОБА_9 , що оформлено протоколом №1/30-01 загальних зборів учасників Товариства від 30.09.2016 року, після чого було здійснено державну реєстрацією одного з прийнятих рішень, а саме про звільнення ОСОБА_8 з посади директора та призначення нового директора Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина,ЛТД" ОСОБА_9 .
Водночас, на усунення порушень згідно Наказу Міністерства юстиції України від 28.09.2016 року № 2821/5, позивач - ОСОБА_2 30.09.2016 року повторно подав до державного реєстратора Київської обласної філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Петрик Анастасії Віталіївни необхідний пакет документів в т.ч. і документ, що посвідчує перехід права власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до ОСОБА_8 та від ОСОБА_8 до ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор Петрик Анастасія Віталіївна , перевіривши подані позивачем документи на їх відповідність вимогам закону, вчинила реєстраційні дії, якими було відновлено корпоративні права позивача, як учасника Товариства з часткою 100% статутного капіталу Товариства та як директора Товариства, шляхом внесення відповідних записів до Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вищезазначені обставини підтверджується листом Міністерства юстиції України від 28.10.2016 року № 37145/16959-0-26-16/19 (наявний в матеріалах справи).
28.12.2016 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, розглянувши скарги громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , прийняла рішення про їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 26.09.2016 року, Міністерством юстиції України було видано Наказ від 28.12.2016 року за № 3872/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України 28.12.2016 року згідно оскаржуваного Наказу від 28.12.2016 року № 3872/5 вчинила наступні реєстраційні дії за № 10689980041042172 (виправлення помилки); № 10689980042042172 (виправлення помилки); № 10689980043042172 (виправлення помилки).
Зазначеними діями було скасовані реєстраційні дії державного реєстратора Петрик Анастасії Віталіївни, щодо: внесення змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" за номером 10681050032042172, щодо зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" та зміни у складі інформації про засновників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД"; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах за номером 10681070033042172, в частині зміни керівника юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах за номером 10681070034042172, в частині зміни складу підписантів.
30.12.2016 року відбулися чергові Загальні збори учасників Товариства, за участю двох учасників: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , на яких було прийнято рішення: про вступ до Товариства нового учасника ОСОБА_1 ; про збільшення статутного капіталу Товариства; про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства між ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; про припинення повноважень підписантів Товариства ОСОБА_8 , ОСОБА_10 .
Зазначене рішення було оформлено протоколом №1/29-12 Загальних зборів учасників Товариства від 30.12.2016 року та зазначені відомості було внесено до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так за твердженням позивача, саме з моменту видачі Наказу Міністерства юстиції України за № 2821/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 28.09.2016 року учасники Товариства ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відновили свої корпоративні права у Товаристві, скликавши та провівши 30.09.2016 року Загальні збори учасників Товариства (що оформлено протоколом №1/30-01 загальних зборів учасників Товариства від 30.09.2016 року) та Загальні збори учасників Товариства (що оформлено протоколом №1/29-12 Загальних зборів учасників Товариства від 30.12.2016 року) з порушенням встановленої ч. 2, 3 ст. 43, ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" процедури, оскільки ні ОСОБА_6 , ні позивача не було належним чином та в установлений строк повідомлено про час та місце проведення зборів.
В той же час, питання про виключення позивача з учасників Товариства також не вирішувалось.
Крім того, за твердженням позивача, учасники Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_1 30.12.2016 року уклали договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД", посвідчений Колейчиком В.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1290.
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. вказаного договору ОСОБА_5 передав частку у статутному капіталі Товариства в розмірі, що становить 33,21% статутного капіталу Товариства, що складає 2700 000 грн, а ОСОБА_1 прийняв вищевказану частку у власність, та сплатив за неї грошову суму в розмірі 145 000,00 грн в порядку та на умовах, викладених у договорі. Відповідний Договір став підставою для перерозподілу часток учасників Товариства та внесення відповідних реєстраційних даних щодо учасників в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Учасники Товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , як вказує позивач 30.12.2016 року уклали договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД", посвідчений Колейчиком В.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1286.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. вказаного вище договору ОСОБА_7 передав частку у статутному капіталі Товариства в розмірі, що становить 33,21% статутного капіталі Товариства, що складає 2 700 000,00 грн, а ОСОБА_1 прийняв вищевказану частку у власність та сплатив за неї грошову суму в розмірі 145 000,00 грн, в порядку та на умовах, викладених у договорі. Відповідний Договір став підставою для перерозподілу часток учасників Товариства та внесення відповідних реєстраційних даних щодо учасників в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач в позові зазначає, що оскільки, у відповідачів 3, 4 було відсутнє право на відповідні частки в статутному капіталі Товариства, відчуження відповідних часток, відбулось з порушенням чинного законодавства, що з огляду на ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання відповідних договорів купівлі-продажу недійсними та скасування внесених на їх підставі реєстраційних дій.
Як наслідок, позивач також просить скасувати державну реєстрацію змін щодо внесення відомостей про юридичну особу - відповідача1, на підставі вищенаведених оскаржуваних договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства (ст. 147 Цивільного кодексу України).
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Таким чином, заява учасника про вихід з товариства, яка підлягає нотаріальному посвідченню є одностороннім правочином, який породжує відповідні правові наслідки.
З огляду на ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до П. 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.
Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 Цивільного кодексу України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 4.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" відкликання заяви про вихід після її отримання товариством допускається лише за згодою самого товариства та у разі, якщо відповідні зміни у складі учасників товариства не пройшли державної реєстрації.
Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, заява учасника про вихід з товариства є підставою для припинення його корпоративних прав.
З огляду на викладене та враховуючи, що учасники Товариства 08.10.2014 року подали до Товариства нотаріально посвідчену підписану ними заяву про вихід з Товариства і таку заяву розглянуто та задоволено на Загальних зборах Товариства 08.10.2014 року та прийнято рішення (протокол №8) про виключення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства та прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_8 , як такого, що володіє 100% часткою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що учасники реалізували своє право виходу з Товариства в установленому порядку і відповідно припинились їх корпоративні права на частки, які ними відступлені на користь ОСОБА_8 .
Щодо твердження скаржника, що по тексту заяви не ідентифіковано юридичну особу, корпоративні права на яку відступаються ОСОБА_8 Зокрема, в заяві вказано, що передаються частки в статутному капіталі товариства з назвою Виробничо-комерційна фірма "Валентина. ЛТД" без вказання її ідентифікаційного коду чи місцезнаходження. Водночас, лише в межах одного адміністративного регіону реєстрації Товариства у 2014 році існувало товариство з назвою Виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД", а відповідач 1 має назву Виробничо-комерційна фірма "Валентина, ЛТД", колегія суддів відзначає наступне.
Так, матеріали справи не містять, а скаржником не доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, Господарського процесуального кодексу України , що ті ж учасники входили до складу іншого товариства з такою ж назвою, питання про безпідставність внесення відомостей про юридичну особу відповідача1 на підставі даних, які стосуються іншої особи з такою ж назвою, не піднімалось.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що на протоколі Загальних зборів № 8 від 08.10.2014 року, на якому також містяться підписи всіх учасників (як і на реєстрі присутніх на загальних зборах 08.10.2014 року), стоїть печатка відповідача 1, яка містить код 20612125, підставою для зміни складу учасників є саме відповідне рішення загальних зборів, прийняте на підставі заяви учасників про вихід з Товариства, відсутні підстави стверджувати, що відповідна заява не стосується корпоративних прав Товариства - відповідача 1.
29.05.2017 року Васильківською міською радою надано копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" (код 20612125), в якій містяться всі наведені в позові рішення загальних зборів та нотаріально посвідчена заява про вихід учасників.
Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що протокол Загальних зборів від 08.10.2014 року № 8, на яких розглянуто заяви про вихід учасників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та передачу часток ОСОБА_8 був «нібито» підписаний ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , оскільки, скаржником не було надано доказів визнання відповідного протоколу недійсним, посилання на підроблення підписів на протоколі не доведено та не обґрунтовано.
За відсутності достатніх та належних доказів вважати підписи на заяві підробленими, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника щодо його заперечення на протокол зборів учасників Товариства від 08.10.2014 року за № 8 щодо його нібито підписання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , як на належний доказ.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, всіма учасниками товариства підписано і відповідне рішення не визнано недійсним, належність підписів на такому протоколі також не спростована в установленому законом порядку. Підписи наведених учасників також містяться в реєстрі присутніх на відповідних загальних зборах 08.10.2014 року.
Згідно з п. 4.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" чинним законодавством не передбачено можливості відмовитися від своїх майнових прав на майбутнє. Отже, зазначена учасником у заяві про вихід з товариства відсутність майнових претензій до товариства не свідчить про його відмову від отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, протягом строку, встановленого в статті 54 Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно, відсутність умов щодо виділу часток у зв'язку з виходом учасників чи інші не врегульовані сторонами питання, можуть бути вирішені по суті відповідних вимог, однак це не передбачає наслідком недійсність заяви, яка до того ж не оскаржувалась і не визнавалась недійсною судом.
Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи.
Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
Відповідно до п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.
З огляду на п. 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, однак зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Враховуючи, що рішення загальних зборів Товариства від 08.10.2014 року №№ 8, 9 та від 22.10.2015 року №№ 18, 19 не визнавались недійсними в установленому порядку і відповідачами не надано належних та допустимих доказів незаконності таких рішень, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідні рішення є чинними актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Однак, відповідні положення ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", визначають статус відомостей державного реєстру у спорі з третьою особою. Однак, у справі, що розглядається, триває спір безпосередньо щодо наявності права на частку в статутному капіталі Товариства між особами, які претендують на таку частку. Фактично спір триває щодо підстав внесення відомостей до державного реєстру, тому такі відомості не можуть бути використані в даному спорі як докази.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Таким чином, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сам по собі не породжує жодних правових підстав для зміни статусу особи.
Статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації.
Зокрема, передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, має містити викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, також до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності).
З огляду на ч. 8 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; скарга подана особою, яка не має на це повноважень; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.
Однак, як вбачається з обставин розгляду скарги, відповідна скарга в порядку ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" подавалась особами, які не мали відповідних корпоративних прав щодо Товариства, оскільки ні заява про їх вихід, ні відповідні рішення загальних зборів не визнавались недійсними. За таких обставин, у Міністерства юстиції України не було достатніх підстав для висновку про їх незаконне позбавлення корпоративних прав та визнавати їх зацікавленими особами щодо спірних реєстраційних дій.
З огляду на ч.ч. 5, 8 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" подання скарги особами, чиїх прав не стосуються такі реєстраційні дії, є підставою для відмови в задоволенні скарги.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд та вирішення наведених в скарзі обставин щодо незаконності прийнятих Єрмоленком Ю.О. та позивачем рішень Загальних зборів Товариства, не належали до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки оскарження рішень загальних зборів товариства підлягає розгляду виключно судом в межах відповідного корпоративного спору.
Однак, Міністерством юстиції України прийнято та розглянуто скаргу осіб, чиїх прав не стосуються спірні реєстраційні дії. Міністерство юстиції України, розглядаючи та задовольняючи відповідну скаргу, не встановило та не врахувало, що скаржники не є зацікавленими особами, чиїх прав стосуються спірні реєстраційні дії, що призвело до безпідставного задоволення скарги та скасування реєстраційних записів.
Крім того, як вбачається з матеріалів розгляду відповідної скарги та правильно встановлено судом першої інстанції, викладені скаржниками обставини не перевірені по суті і скаргу задоволено з інших формальних підстав, що жодним чином не стосується прав скаржників і не спростовує корпоративних прав позивача. Фактично скаргу задоволено за ініціативою самого Міністерства юстиції України без достатніх правових підстав, що призвело до незаконного та безпідставного виключення записів з реєстру і сприяло відповідачам 3, 4 відновити свої корпоративні права в позасудовий спосіб без належних правових підстав.
Розглядаючи скаргу, як правильно встановлено судом першої інстанції, Міністерство юстиції України вийшло за межі своїх повноважень, ставлячи під сумнів чинні рішення загальних зборів без належних і достатніх підстав, за відсутності доказів визнання таких рішень загальних зборів недійсними та встановлення у визначеному законодавством порядку підроблення підписів на заяві та рішенні, що не встановлено і на момент розгляду апеляційної скарги.
Задоволення Міністерством юстиції України повторної скарги після усунення позивачем наведених в першій скарзі недоліків, ґрунтувалось виключно на безпідставному факті відновлення відповідачами 3, 4 своїх корпоративних прав в Товаристві. Тобто Міністерство юстиції України фактично визнало та захистило корпоративні права відповідачів 3, 4 в позасудовий спосіб.
Водночас, з огляду на ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у разі якщо під час прийому документів для державної реєстрації або проведення реєстраційних дій у суб'єкта державної реєстрації, державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, вони негайно повідомляють про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.
У разі виявлення державним реєстратором невідповідності законодавству проведеної реєстраційної дії державний реєстратор зобов'язаний повідомити про це юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, або фізичну особу-підприємця, стосовно яких проведено реєстраційну дію, для подачі державному реєстратору документів, передбачених цим Законом, або звернення до суду для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень.
Також, згідно зі ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкти державної реєстрації за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
Засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених п. 1 ч. 1 ст. 15 цього Закону.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 року було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від 28.09.2016 року №2821/5, було відмовлено в частині визнання незаконним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 26.09.2016 року, складений за наслідками розгляду скарги ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , поданої 19.09.2016 року представником - Коломійцем Є.В. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №28087-0-33-16 від 19.09.2016 року, яке було залишено без змін постановою шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 року.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що адміністративний суд, зокрема, зазначив, що порушень при реєстрації змін пов'язаних з виходом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з Товариства не було.
Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, питання про правові наслідки недостовірності внесених до реєстру документів може бути вирішено виключно після встановлення винної особи, що підлягає розслідуванню у відповідній кримінальній справі.
В той же час, питання про підробку документів, що має наслідком визнання недійсними відповідних документів, може бути вирішено по суті в судовому порядку з застосуванням спеціальних знань для визначення факту підробки. Встановлення самого факту підробки є достатнім для визнання відповідного правочину чи акту недійсним, питання ж про особу, винну у відповідному підробленні розглядається в межах кримінальної справи, в тому числі за повідомленням суду, який виявив факт підробки.
Так, в разі, якщо підроблення підписів мало місце на документах, які надані в якості доказів у справі, відповідні обставини мають досліджуватись по суті з призначенням судової почеркознавчої та технічної експертизи документів. В разі встановлення фактів підроблення документів, відповідні обставини можуть бути підставою для визнання недійсними таких документів.
Водночас, колегія суддів відзначає, що посилаючись на підроблення підписів на документах, що мають значення для вирішення спору скаржником не було заявлено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.
Результати розслідування та вирішення відповідної кримінальної справи можуть бути нововиявленими у даній справі в разі їх офіційного встановлення у визначеному законодавством порядку.
Відповідно до п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, спростовуються твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно зробив висновки щодо правомірності чи неправомірності наказів Міністерства юстиції.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач набув корпоративні права щодо Товариства на підставі відповідних рішень загальних зборів, які не оскаржені і не визнані недійсними, позивач є власником 100% частки в статутному капіталі Товариства, відповідно є єдиним його учасником.
Проведення загальних зборів неуповноваженими особами, які не мають корпоративних прав щодо Товариства є протиправним і суперечить вимогам чинного законодавства. У зв'язку з чим, з огляду на ст.ст. 97, 98, 145 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від 30.09.2016 року, оформлене протоколом № 1/30-01 та від 30.12.2016 року, оформлене протоколом № 1/29-12, є протиправними і підлягають визнанню недійсними, оскільки прийняті на зборах осіб, які не є учасниками Товариства.
Разом з цим, оскільки, відповідачі 3, 4 не були власниками відповідних корпоративних прав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що продаж ними за спірними договорами купівлі-продажу часток відповідачу 2 є протиправним і суперечить чинному законодавству.
Згідно зі ст.147 Цивільного кодексу України право на відчуження частки належить відповідному учаснику власнику такої частки.
Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Таким чином, оскільки укладення договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 30.12.2016 року, і так само договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 від 30.12.2016 року відбулось особами, які не мали права продажу часток, власниками яких вони не були, відповідні договори купівлі-продажу, як правильно встановлено судом першої інстанції були укладені з порушенням ст.ст. 147, 658 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД", укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (посвідчений Колейчиком В.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1290) та між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (посвідчений Колейчиком В.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1286).
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року № 13 у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Згідно п.5 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є належним способом захисту прав позивача.
Оскільки, вищенаведені рішення загальних зборів від 30.09.2016 року, оформлене протоколом № 1/30-01 та від 30.12.2016 року, оформлене протоколом № 1/29-12, та договори купівлі-продажу, які визнані недійсними під час розгляду даного спору, стали підставою для внесення відповідних реєстраційних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою відновлення порушеного права позивача, відповідні записи підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію наступних змін:
- Підтвердження відомостей про юридичну особу; 30.12.2016 року 10681060044042172; державний реєстратор Рибачук Олег Володимирович; Комунальне підприємство "Центр сприяння бізнесу міста Києва"; зміна інформації про утворення юридичної особи, зміна додаткової інформації;
- Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 30.12.2016 року 10681070045042172; державний реєстратор Рибачук Олег Володимирович; Комунальне підприємство "Центр сприяння бізнесу міста Києва"; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників, зміна складу підписантів;
- Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 30.12.2016 року 10681070046042172; державний реєстратор Рибачук Олег Володимирович; Комунальне підприємство "Центр сприяння бізнесу міста Києва"; зміна складу або інформації про засновників;
- Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 30.09.2016 року 10681070031042172; Семенова Ганна Володимирівна; Приватний нотаріус Семенова Г.В.; зміна керівника юридичної особи.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
З огляду на викладене та враховуючи визнання недійсними рішень загальних зборів від 30.09.2016 року, оформлене протоколом № 1/30-01 та від 30.12.2016 року, оформлене протоколом № 1/29-12, та договорів купівлі-продажу, і як наслідок скасування внесених на їх підставі записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про відновлення корпоративних прав позивача, з метою відновлення становища позивача, яке існувало до встановлених в ході розгляду справи порушень, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" поновити ОСОБА_2 в правах учасника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Валентина, ЛТД" з часткою в статутному капіталі 100% шляхом вчинення дій по державній реєстрації змін у складі учасників товариства згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі рішень учасників загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД", оформлених протоколом учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Валентина, ЛТД" від 22.10.2015 року за № 18 (що знаходиться в реєстраційній справі в Управлінні з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції розглянув спір, не підвідомчий господарському суду, як безпідставне та таке, що спростовується висновками суду першої інстанції
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2017 року у справі №911/961/17 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/961/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко
Дата складення повного тексту 23.09.2019 року.