вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2019 р. Справа№ 911/1684/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.09.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019
у справі № 911/1684/19 (суддя - Грабець С.Ю.)
за заявою Фізичної особи-підприємця Голенок Зої Петрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна"
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 37 203,13 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Фізична особа-підприємець Голенок Зоя Петрівна (далі - стягувач) звернулась до Господарського суду Київської області з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (далі - боржник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у сумі 37 203,13 грн.
В обґрунтування своїх вимог стягувач посилався на порушення боржником умов договору №02-ТР/17Н на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 02.11.2017 щодо оплати отриманих послуг перевезення у повному обсязі, у результаті чого позивач просив суд видати судовий наказ за вимогою про стягнення заборгованості у сумі 37 203,13 грн.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1684/19 заяву Фізичної особи-підприємця Голенок Зої Петрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 37 203,13 грн. передано на розгляд Господарського суду міста Києва.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що, оскільки місцезнаходженням боржника є місто Київ, вулиця Григорія Андрющенка, будинок 4-Г, тому відповідно до частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов повинен подаватися до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області за встановленою підсудністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт також зазначає, що, оскільки в заявці №455 від 05.10.2018 місцем розвантаження зазначено адресу: м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 21, тому, на думку скаржника, місцем виконання договору є Київська область.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 справу №911/1684/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №911/1684/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1684/19 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Телко Україна", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 1 921, 00 гривень.
14.08.2019 (про що свідчить відбиток вхідного штемпелю Укрпошти на конверті) представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 14813 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги від 19.07.2019 у розмірі 1921, 00 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 прийнято справу № 911/1684/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В., відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 на 23.09.2019.
Явка представників сторін
Представник позивача у судове засідання, призначене на 23.09.2019, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області за встановленою підсудністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
02.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Голенок Зоєю Петрівною (експедитор) укладено договір №02-ТР/17Н на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні (далі -договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору експедитор зобов'язується здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування (далі - ТЕО) при перевезеннях імпортних, експортних, транзитних вантажів у міжнародному сполученні з пункту відправлення в пункт призначення, зазначені клієнтом в транспортному замовленні (заявці), різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту, а замовник зобов'язується оплатити ТЕО на умовах і в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору під транспортно-експедиційним обслуговуванням експедитором перевезень, на умовах цього договору, сторони розуміють організацію експедитором перевезень різними видами транспорту у міжнародному сполученні. При виконанні своїх обов'язків за цим договором експедитор діє від свого імені за дорученням замовника.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що взаємовідносини замовника та експедитора грунтуються на положеннях Конвенції Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978, а також законодавством України, що встановлює відповідальність перевізника, - для морського та мультимодального перевезешія вантажів; Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, зміненою Протоколом від 05.07.1978, Митною Конвенцією про міжнародні перевезення вантажів з використанням книги МДП - для наземного перевезення вантажів; Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) у редакції Протоколу від 03.06.1999 для залізничного перевезення; Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 28,05,1999 -для авіа перевезення.
У пункті 2.2 договору встановлено, що на кожне окреме ТЕО оформляється заявка договору, передана по електронній пошті, яка містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємним додатком до цього договору. Заявка, підписана представниками сторін, скріплена відбитками їх печаток і передана за допомогою електронного зв'язку має юридичну силу оригіналу до моменту отримання оригіналу такого документу клієнтом та створює усі можливі юридичні наслідки для сторін, При цьому сторона, що направила такий документ, відповідає за справжність підписів своїх уповноважених представників і відбитків печаток.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує, що позивач правомірно звернувся до Господарського суду Київської області, оскільки відповідно до частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів, в зв'язку з чим відповідач вважає за можливе подати позов за місцем виконання договору №02-ТР/17Н на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні, оскільки місцем розвантаження є м. Бориспіль.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського кодексу України).
Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило територіальної підсудності, закріплене у частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред'явити позов не лише в судах за місцем проживання відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.
Визначена частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статті 532 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Правила статті 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Так, з договору №02-ТР/17Н на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 02.11.2017 не вбачається, що сторони в цьому договорі погодили конкретне місце його виконання. При цьому специфіка правовідносин обумовлених договором та характер послуг, передбачених ним не свідчить про те, що їх виконання можливе лише тільки у певному місці.
При цьому, посилання скаржника на те, що місцем виконання договору є місце розвантаження вантажу, на підтвердження чого відповідач посилається на заявку №455 від 05.11.2018, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, конкретне місце виконання договору самим договором не передбачено, а характер послуг не свідчить про виконання їх у певному конкретному місці, оскільки місцем надання визначених сторонами послуг може бути будь-яка територія у міжнародному сполученні, а розвантаження у певному місці, в розумінні частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для вибору позивачем територіальної підступності розгляду спору на власний розсуд.
З урахуванням зазначеного, висновки суду першої інстанції про визначення підсудності справи за позовом Фізичної особи-підприємця Голенок Зої Петрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (01135, місто Київ, вулиця Григорія Андрющенка, будинок 4-Г) за загальними правилами підсудності, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно необхідності передачі справи №911/1684/19 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції вказує, що судом першої інстанції не було порушено приписів Господарського процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1684/19 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1684/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 27, 28-31, 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1684/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1684/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1684/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.09.2019.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім