вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2019 р. Справа№ 910/2505/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився,
від відповідача: Захарчук А.В. ( довіреність №01/957-240 від 14.05.2019)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2019р.
у справі №910/2505/19 (суддя - Морозов С.М.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 6 644,37 грн.
У лютому 2019 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 6 644,37 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2019р. позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" суму страхового відшкодування в розмірі 6 644,37 грн.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами як вартість відновлювального ремонту автомобіля так і розмір страхового відшкодування, вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 6 644,37 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2019р. у справі №910/2005/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи щодо необхідності застосування коефіцієнта фізичного зносу автомобіля, оскільки згідно консультації №40-R/35/3 величина фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 39,9%. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що застрахований автомобіль в 2.8 рази перевищив нормативний пробіг, який встановлений для даного автомобіля Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Тому, не зважаючи на те, що термін експлуатації транспортного засобу не перевищує 7 років, автомобіль використовується в інтенсивному режимі, і на підставі п.7.39 Методики, необхідно застосовувати фізичний знос.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.07.2019 апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу №910/2505/19 до розгляду на 10.09.2019.
03.07.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача, надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.2019 року доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 103,104).
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представника позивача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.03.2017р. о16:15 в м. Кривий Ріг на проспекті Металургів, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля Renault Fluence реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 , власник автомобіля ТОВ «Універсал Сервіс Україна») та автомобіля ГАЗ 2705 реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій та власник ОСОБА_2 )(а.с.14).
24.03.2017 року страхувальник звернувся до позивача з повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. (а.с.11)
Згідно із постановою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 29.03.2017 у справі №210/961/17 дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу ГАЗ 2705 реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , правил дорожнього руху. (а.с.13)
Вказаною вище постановою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 29.03.2017 встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП. Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до експертного висновку №4323 автотоварознавчого дослідження щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Fluence , 2015 року реєстраційний номер НОМЕР_1 від 25.03.2017, складеного судовим експертом Лузановим О.П., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складників автомобіля Renault Fluence , 2015 року реєстраційний номер НОМЕР_1 пошкодженого внаслідок ДТП станом на 01.03.2017 р. складає 34 135,42 грн. (а.с.18-19).
Згідно рахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АХА2197893 від 24.03.2017 року та умов договору страхування №3620Га/05АВ від 06.01.2017 року, розмір страхового відшкодування склав 32 680,64грн., яке ПрАТ «СК «АХА Страхування» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу. (а.с.12,15,16,17,).
В матеріалах справи міститься, договір добровільного страхування №3620Га/05АВ від 06.01.2017, укладений між ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ТОВ «Універсал сервіс України», відповідно до якого майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Renault Fluence реєстраційний номер НОМЕР_1 були застраховані у позивача (а.с.24).
З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2017 року позивачем було сплачено страхове відшкодування згідно акту №АХА2197893 в розмірі 32 680,64 грн. (а.с.12).
07.08.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу №СУ/003903/3 про відшкодування шкоди по полісу №АЕ/9544929 на суму 32 680,64 грн. (а.с.11)
02.05.2018 відповідачем на рахунок позивача було частково сплачено страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 035,27, відповідно до платіжного доручення №ID-105539 (а.с.71).
В зв'язку з частковою сплатою відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 035,27, позивач звернувся з позовними вимогами, та просив стягнути 6 645,37 грн. (сума яких складається: суми боргу 32 680,64 грн. - часткова оплата по претензії 25 035,27 грн. - франшиза 1000,00 грн. = 6 645,37 грн.).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджується звернення позивача у встановлений законом строк з заявою (регресною вимогою) до відповідача про відшкодування шкоди по полісу № АЕ \9544 929. та зазначив на те, що не підлягає застосуванню до розрахунку відшкодування коефіцієнт зносу, визначений п. 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу, оскільки на момент ДТП строк експлуатації автомобіля складав 1,8 років.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Разом з тим, відповідно до змісту частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як унормовано відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналізуючи вищевказані правові норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що до позивача - ПрАТ «СК АХА Страхування», що сплатив страхове відшкодування (а.с. 12) перейшло право вимоги на отримання компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Renault Fluence (д.р.н. НОМЕР_1 - ТВО «Універсал Сервіс Україна» ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.03.2017 р. о 16:15 в м. Кривий Ріг, проспект Металургів, винуватцем якої відповідно до постанови Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року за ст.123 КУпАП визнано ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована згідно полісу № АЕ 9544929 страховою компанією ТДВ СК «Альфа -Гарант».
Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 32 680,64 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункти 73, 74 постанови).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно розрахунку розміру відшкодування, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу застрахованого автомобіля Renault Fluence (д.р.н. НОМЕР_1 - ТВО «Універсал Сервіс Україна») колегія суддів зазначає на наступне.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Як вірно зазначив суд першої інстанції норми чинного законодавства не містять вимоги, за змістом якої розмір матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути підтверджений виключно звітом про оцінку, складеним згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Перелік можливих доказів у даному випадку не є вичерпним, а визначальним є факт відповідності розрахунку суми матеріального збитку вимогам законодавства.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
Якщо для відновлення пошкодженого транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, 12.03.2018 у справі №910/5001/17.
При цьому, відповідно до п. 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Водночас, згідно з пунктом 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Як вже зазначалось, відповідно до Договору страхування позивачем було застраховано автомобіль "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску, відповідно на момент ДТП (01.03.2017) строк його експлуатації складав 1,8 років.
В експертизі надано відповіді на поставлені питання та визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Renault Fluence (д.р.н. НОМЕР_1 ) , що становить 0,00%
Отже, згідно п. 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що в даному випадку повинен застосовуватись п. 7.39. Методики, у зв'язку з експлуатацією транспортного засобу в інтенсивному режимі, оскільки на момент ДТП пробіг авто складав 57 620 км, посилаючись при цьому на Консультацію №40-R/35/4 про величину фізичного зносу ТЗ Renault Fluence (д.р.н. НОМЕР_1 ), що становить 39,9%.
У відповідності до п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів №142/5/2092, за результатами оцінки, оцінувач складає звіт про оцінку КТЗ . За результатами оцінки , виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової авто товарознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством. У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається інформація, перелік якої визначений п.4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, №142/5/2092.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, оскільки зазначеною Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не передбачено складання експертом консультацій про величину фізичного зносу.
Відповідно до Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 №550, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.08.2013 за №1453/23985 нормальні умови експлуатації колісного транспортного засобу визначаються з огляду на інтенсивність експлуатації за місячним пробігом, який для легкових автомобілів має складати не менше 2500 км на місяць (п. "д" п. 16).
Застрахований позивачем автомобіль експлуатувався з середньою інтенсивністю 2 881 км на місяць, тобто на 381 км більше, ніж встановлено у вказаних Правилах, а тому застосування коефіцієнту фізичного зносу у зв'язку з великою інтенсивністю використання застрахованого позивачем автомобіля не вимагається, оскільки його інтенсивність не перевищувала норматив у двічі, а лише на 381 км на місць, тоді як згідно з 7.39 Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фактичний пробіг має бути щонайменше вдвічі більший за нормативний.
Аналізуючи зазначене колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо необхідності застосування такого коефіцієнту є безпідставною, а тому, апелянтом не доведено наявності обставин, які є підставою для застосування пункту 7.39 Методики.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем з урахуванням рахунку-фактури СТО (ТОВ "Авто груп+") №АГ-00000992 від 22.03.2017, на підставі складеного ним Страхового акту №АХА2197893 від 24.03.2017 виплачено своєму страхувальнику (на рахунок СТО, згідно заяви страхувальника) суму страхового відшкодування в розмірі 32 680,64 грн з ПДВ.
Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку. Зазначена особа є страхувальником відповідача. Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9544929, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "ГАЗ 2705", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача на підставі вказаного страхового полісу, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.
Обов'язок з виплати страхового відшкодування у страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальної (полісом) виникає за наявності всіх елементів юридичного складу, зокрема: настання страхового випадку - ДТП; подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Отже, заява про виплату страхового відшкодування не є досудовою претензією, а є обов'язковим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика за полісом) настає обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Матеріалами справи підтверджується звернення позивача у встановлений законом строк з заявою (регресною вимогою) до відповідача вихідний №СУ/003903/3 від 07.08.2017 про відшкодування шкоди по полісу №АЕ/9544929.
Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу №АЕ/9544929 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 1 000,00 грн.(а.с.29)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням вартості змінюваних деталей, відповідно до рахунку-фактури СТО, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей (0), визначені полісом №АЕ/9544929 розміри франшизи (1 000,00 грн) та ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, за спірним страховим випадком відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу страхові витрати в розмірі 6 644,37 грн, отже, позовні вимоги є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.
Доводи скаржника з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, в розмірі 6 644,37 грн. відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати пов'язанні з розглядом справи на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2019р. у справі №910/2505/19 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/2505/19 залишити без змін.
3. Судові витрати пов'язанні з розглядом справи покласти на товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".
4.Матеріали справи №910/2505/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 23.09.2019
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко