вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" вересня 2019 р. Справа№ 910/9139/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мартюк А.І.
Дідиченко М.А.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 23.07.2019 (вх. №09.1-04.1/6111/19 від 06.08.2019) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 про забезпечення позову
у справі №910/9139/19 (суддя - Баранов Д.О.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про забезпечення позову
до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод»
до 1. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
2. Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»
третя особа Публічне акціонерне товариство «КредитпромБанк»
про визнання відсутнім права на відчуження майна
за участю представників учасників справи:
від заявника: Іванов А.О., довіреність б/н від 21.01.2019
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод»: не з'явились
від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Шилець А.Р., довіреність №27-10610/19 від 21.06.2019
від Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом: накладення арешту на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» до набрання чинності рішенням суду у даній справі; заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зокрема державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження (реєстрацію, перереєстрацію, посвідчення договорів, видачу свідоцтв про право власності та інших правовстановлюючих документів) належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» нерухомого майна, в тому числі, але не виключно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500 до набрання чинності рішенням суду у даній справі; заборонити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», Державній організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та будь яким уповноваженим зазначеними організаціями особам, здійснювати дії на реалізацію статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку» стосовно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» до набрання чинності рішенням суду у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про забезпечення позову.
Вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зокрема державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження (реєстрацію, перереєстрацію, посвідчення договорів, видачу свідоцтв про право власності та інших правовстановлюючих документів) належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» ідентифікаційний код 00382987 (адреса: 93193, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500) нерухомого майна, в тому числі цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500 до набрання законної сили рішенням суду у справі. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», Державній організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам звертати стягнення в позасудовому порядку на майно, а саме цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, що виступає предметом забезпечення, в тому числі набувати право власності на нього, продавати його від свого імені на користь третіх осіб, отримувати і пред'являти до виконання щодо них виконавчі написи нотаріуса та реалізовувати згідно них це майно до набрання законної сили рішенням суду у справі. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» 23.07.2019 подало апеляційну скаргу б/н від 23.07.2019 (вх. №09.1-04.1/6111/19 від 06.08.2019), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/9139/19 та відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про забезпечення позову. Також скаржник просить постановити у справі окрему ухвалу щодо судді Господарського суду міста Києва Баранова Д.О. та направити її до Вищої ради правосуддя.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята за неправильного застосування норм процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт вказує на те, що заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» була подана з порушенням правил підсудності, та Господарський суд міста Києва не мав повноважень розглядати таку заяву. Також, скаржник зазначає, що такий спосіб забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії може стосуватися конкретного суб'єкта владних повноважень, який є стороною у справі, а не необмеженого кола осіб, як зазначено в оскаржуваній ухвалі. На думку скаржника, потенційний позов не містить вимог, які підлягають виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження», отже звернення стягнення на предмет іпотеки не може утруднити виконання судового рішення. Крім того, ПАТ «Дельта банк» стверджує, що станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявнику було відомо про те, що банк позбавлений можливості звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки, оскільки не має у володінні оригіналу іпотечного договору, який з огляду на норми чинного законодавства, є обов'язковим для державної реєстрації відповідної дії.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 23.07.2019 (вх. №09.1-04.1/6111/19 від 06.08.2019) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/9139/19. Встановлено учасникам справи процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлено процесуальний строк для подання заяв та клопотань, пояснень. Справу призначено до розгляду на 12.09.2019.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «КредитпромБанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, та у строк, встановлений судом, не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники Публічного акціонерного товариства «КредитпромБанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» в судове засідання 12.09.2019 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що свідчать повідомлення установи поштового зв'язку: за кодом 0411628061688 про вручення рекомендованого поштового відправлення ПАТ «КредитпромБанк» 19.08.2019 (вх. №09.2-04/86092/19) та за кодом 0411628061661 про вручення рекомендованого поштового відправлення ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» 20.08.2019 (вх. №09.2-04/86295/19).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» до початку судового засідання 12.09.2019 подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» не зможе забезпечити явку своїх представників у судовому засіданні 12.09.2019.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, з'ясувавши думку представників учасників справи щодо поданого клопотання, не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 в даній справі явка учасників справи в судове засідання з розгляду апеляційної скарги обов'язковою не визнавалася, матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду справи за відсутності представників ТОВ «Лисичанський пивоварний завод». Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, а в разі неможливості забезпечити явку такого представника в судове засідання, представництво інтересів ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» міг здійснювати безпосередньо керівник останнього. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 30.08.2108 у справі №910/28455/15 та від 11.09.2018 у справі 910/314/18.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Публічного акціонерного товариства «КредитпромБанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод», які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 12.09.2019 представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/9139/19 скасувати, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» відмовити.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні 12.09.2019 підтримав доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» про забезпечення позову.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість частини вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором між банком - Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та позичальником - Відкритим акціонерним товариством «Лисичанський пивоварний завод», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод», був укладений іпотечний договір №13/046/1001/2007, відповідно до умов якого банку в іпотеку було передано нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом: накладення арешту на цілісний майновий комплекс, який належить заявнику, до набрання чинності рішенням суду у даній справі; заборони суб'єктам державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зокрема державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження належного заявнику нерухомого майна, в тому числі, але не виключно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, до набрання чинності рішенням суду у даній справі; заборони Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», Державній організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам здійснювати дії на реалізацію статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку» стосовно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, та належить заявнику, до набрання чинності рішенням суду у даній справі.
Вказана заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» має намір звернутися до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання в останніх відсутності права на відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод». Заявник вказує, що 02.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» отримано лист від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 20.06.2019 за №2792, з якого вбачається, що банк має намір в позасудовому порядку здійснити відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» майна, скориставшись вимогами статей 37-39 Закону України «Про іпотеку». За твердженнями заявника, на даний час Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною організацією «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» в порушення норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вживаються дії з відчуження належного заявнику майна, а також можуть вчинятися інші дії, які в подальшому зроблять неможливим виконання рішення у справі в разі задоволення позову.
Задовольняючи вказану заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що 02.09.2014 було введено у дію Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до положень якого протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». Оскільки місто Лисичанськ, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015, відноситься до населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод», яке знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, у спосіб, інший ніж на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено вимогами ст. 39 Закону України «Про іпотеку», є незаконним та порушує вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
При цьому суд першої інстанції вказав, що якщо до закінчення розгляду справи відповідачами у позасудовому порядку буде звернуто стягнення на предмет іпотеки, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні питання про забезпечення позову підлягають оцінці доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Натомість, інша сторона, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення, за загальними принципами господарського судочинства, повинна довести суду відсутність обставин, які можуть свідчити про імовірність невиконання судового рішення у разі задоволення позову.
Так, Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» стверджує, що у нього відсутній оригінал іпотечного договору, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, та про те, що заявник обізнаний із зазначеними обставинами. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» даний факт не спростовує.
Як вказав місцевий господарський суд, із наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» доказів, зокрема, інформації за номером інформаційної довідки 173778599 від 15.07.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер запису обтяження: 9827211; дата та час державної реєстрації: 18.04.2014 14:14:30 значиться арешт нерухомого майна, підстава виникнення обтяження: ухвала суду, серія та номер: 755/8961/14-ц, виданий 16.04.2014, видавник: Дніпровський районний суд міста Києва; ухвала суду, серія та номер: 755/8833/14-ц, виданий 15.04.2014, видавник: Дніпровський районний суд міста Києва; опис предмета обтяження: все нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» ідентифікаційний код 00382987 (адреса: 93193, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Генерала Потапенка, 500), в тому числі на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Генерала Потапенка, 500.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
На підставі викладеного судова колегія Північного апеляційного господарського суду вважає, що за наявності арешту на нерухоме майно, визначене у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про забезпечення позову, сама заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на те ж саме нерухоме майно та заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження вказаного нерухомого майна, є безпідставною, оскільки відповідні суб'єкти державної реєстрації на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» із заявою про забезпечення позову вже були позбавлені права вчиняти будь-які реєстраційні дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевим господарським судом не враховано наступних обставин.
Відповідно до постанови Правління НБУ №150 від 02.03.2015 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Кадирова В.В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 від 20.02.2017 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк» до 04.10.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Пунктом 14 частини 5 статті 12 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Частиною 2 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, судова колегія Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що заборона суб'єктам державної реєстрації, а також іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження (реєстрацію, перереєстрацію, посвідчення договорів, видачу свідоцтв про право власності та інших правовстановлюючих документів) належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» нерухомого майна, а також заборона Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», Державній організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам звертати стягнення в позасудовому порядку на майно, а саме цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, що виступає предметом забезпечення, за своєю суттю є накладенням обмеження щодо такого майна, яка позбавляє можливості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проводити процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що неврахування судом першої інстанції ч. 7 ст. 137 ГПК України призвело до помилкових висновків про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон не обмежить права та законні інтереси як суб'єктів спірних правовідносин, так і інших осіб, унеможливить порушення інтересів інших осіб та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Відтак, судова колегія вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у частині вимог про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/9139/19 та ухвалити рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що потенційний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про визнання відсутнім права на відчуження майна не містить вимог, які підлягають виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження», отже звернення стягнення на предмет іпотеки не може утруднити виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Судова колегія Північного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що потенційна позовна вимога позивача про визнання відсутнім у відповідачів права на відчуження нерухомого майна не є вимогою щодо самого нерухомого майна. У разі прийняття господарським судом рішення за потенційним позовом жодна зі сторін не набуде права на відчуження цього нерухомого майна. Тобто, дії щодо нерухомого майна саме на підставі майбутнього рішення не вчинятимуться. Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про забезпечення позову у даній справі підлягає розгляду Господарським судом міста Києва, та доводи апеляційної скарги у цій частині судовою колегією відхиляються.
Частинами 1, 6 статті 246 ГПК України встановлено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Відповідно до ч. 10 ст. 246 ГПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що з огляду на наведені вище норми процесуального закону, постановлення окремої ухвали в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права є правом, а не обов'язком суду. При цьому судова колегія звертає увагу на відсутність обґрунтування скаржником цієї вимоги апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд не вбачає необхідності для постановлення окремої ухвали щодо судді Господарського суду міста Києва Баранова Д. О . Помилкове застосування або не застосування судом норми права при прийнятті рішення не є тією обставиною, яка потребує винесення окремої ухвали щодо судді, оскільки принципи судочинства, в тому числі й існування апеляційної та касаційної інстанцій, направлені саме на те, щоб вчасно та обґрунтовано виправити можливу помилку у застосуванні правових норм, та дійти єдиної практики.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/9139/19 підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/9139/19 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/9139/19 скасувати. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
3. Справу №910/9139/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.І. Мартюк
М.А. Дідиченко
Повний текст постанови складено 23.09.2019.