вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2019 р. Справа№ 910/9465/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.09.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2019
у справі № 910/9465/19 (суддя - Ващенко Т.М.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_6,
2) ОСОБА_1 ,
3) ОСОБА_2 ,
4) ОСОБА_3 ,
5) ОСОБА_4 ,
6) ОСОБА_5
про стягнення 1 100 282 174, 35 грн., -
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі 910/9465/19 позовну заяву з доданими до неї документами повернено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що сумісний розгляд вищенаведених позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правової природи кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов вказаних договорів, мети та обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум. Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів та по кожному окремому епізоду, щодо яких, як зазначає позивач, конкретним колом відповідачів було нанесено шкоду банку в різних розмірах, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/9465/19 скасувати, а позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права (статей 173, 174 Господарського процесуального кодексу України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 543, 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Апелянт також зазначає, що приписи частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України надають позивачу альтернативне право обирати, за яким принципом об'єднувати декілька вимог в одній позовній заяві: 1) якщо вони пов'язані між собою підставами виникнення; 2) якщо вони пов'язані між собою поданими доказами. В даному випадку позивачем заявлено позов до пов'язаних з ПАТ "Юніон стандарт банк" осіб (відповідачів 1-6) про солідарне стягнення шкоди у розмірі 1 100 282 174,35 грн., заподіяної банку та його кредиторам. Тобто позивачем заявлено дві вимоги, які пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту порушених прав і законних інтересів (стягнення шкоди), що свідчить про однорідність таких позовних вимог. Натомість, суд першої інстанції не навів жодного аргументованого висновку, з яких саме підстав та в чому саме позовна заява Фонду суперечить правилам об'єднання вимог в межах одного позову.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції повністю проігнорував положення статей 1166, 1190, 543 Цивільного кодексу України та статей 42, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", які надають позивачу процесуальну можливість заявляти в межах одного судового провадження спільні однорідні матеріально-правові вимоги.
Апелянт також наголошує, що викладені у позовній заяві обставини об'єднані взаємопов'язаними сукупними (спільними) діями всіх відповідачів (1-6), які переслідували єдину мету - проведення протягом тривалого часу абсолютно невиправданих ризикових операцій із кредитування пов'язаних між собою клієнтів ПАТ "Юніон стандарт банк", що свідчить про наявність умислу в діях посадових осіб банку. Наміри відповідальних осіб банку носили характер узгоджених, свідомих, умисних протиправних дій, які підтверджуються спільно поданими до суду доказами, тому, на думку скаржника, позивачем цілком обгрунтовно об'єднано в одну позовну заяву кілька вимог до відповідачів 1-6, пов'язаних між собою спільними поданими доказами.
Крім цього, апелянт вказує, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використовувати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-4 у своєму відзиві, наданому до суду 19.09.2019, зазначає, що ухвалу суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін. Крім того, відповідач-4 вказує, що позивач намагався усунути недоліки позовної заяви шляхом розподілу позовних вимог з єдиної вимоги на дві різні, але розподіл не відповідав тому, що визначив Господарський суд міста Києва в ухвалі від 23.07.2019, адже не було визначено зміст позовних вимог до кожного окремого відповідача, як того вимагає пункт 4 частина 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач-4 зазначає, що позовна заява мотивована завданням шкоди банку через укладення 14 окремих кредитних договорів та договорів забезпечення, підписаних в різний час та на різних умовах, з різними позичальниками. Аналіз кожного такого кредитного договору - це окреме судове провадження зі своїм об'ємом доказів для встановлення наявності шкоди, її розміру та відповідальності кожного з відповідачів. На думку відповідача-4, позивач вибрав кредитні договори, єдиною спільною рисою яких є те, що кредити видавались ПАТ "ЮСБ БАНК" в певний період часу. Проте, всі інші риси цих договорів та стягнення шкоди відрізняються між собою, а саме сторонами договору, розміром наданого кредиту, умовами повернення, забезпечення, первинною документацією та фінансовою звітністю позичальників.
Стосовно об'єднання позовних вимог взаємопов'язаними спільними діями усіх відповідачів, відповідач-4 вказує, що позивач зазначає про те, що міра відповідальності відповідачів різниться ступенем вини кожного з них, проте не вказує міру відповідальності конкретно по кожному відповідачу, а вимагає застосування солідарної відповідальності. Крім того, не визначено причинно-наслідкового зв'язку між діями кожного з відповідачів, його посади та наявних у нього повноважень щодо завдання Фонду шкоди, що визначена конкретним розміром. Також, не має посилань на конкретні дії або бездіяльність кожного окремого відповідача під час укладання кредитних договорів, що описані у позовній заяві.
Відповідач-4 звертає увагу, що в якості спільних доказів у справі позивач визначає статутні документи Банку (Статут ПАТ "ЮСБ БАНК", Положення про Правління ПАТ "ЮСБ БАНК", Положення про Кредитний комітет ПАТ "ЮСБ БАНК", реєстри власників іменних цінних паперів ПАТ "ЮСБ БАНК"), а також: постанови Правління НБУ, рішення Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради ПАТ "ЮСБ БАНК" без вказання їх реквізитів. На думку відповідача-4, статутні документи банку не можуть виступати доказами завдання шкоди, а документи, що супроводжували видачу кожного кредиту слід розглядати в межах позову, що стосується даного кредитного договору, оскільки до кожного кредитного договору відноситься різний обсяг вказаних доказів. Крім того, відповідач-4 вказує, що посилання на Звіт НБУ про інспектування ПАТ "ЮСБ БАНК" також має оцінюватись судом окремо щодо кожного контрагента ПАТ "ЮСБ БАНК" в сукупності з іншими документами, що стосуються цього позичальника, для надання їм повної та всебічної оцінки.
Відповідач-4 вважає, що намагання позивача об'єднати значну кількість позовних вимог до шести відповідачів в одному позові свідчить про неможливість встановлення елементів цивільно-правової відповідальності, не може бути детально обгрунтовано розмір шкоди, вину осіб, визначених відповідачами, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів і визначеною Фондом сумою шкоди та намагання перешкодити суду детально розібрати обставини справи через значний обсяг доказів та об'єктивну неможливість надати їм детальний аналіз протягом строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справ в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами-1, -2, -3, -5, -6 не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019 справу № 910/9465/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі № 910/9465/19 та призначено до розгляду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на 23.09.2019.
Явка представників сторін
Представники відповідачів-1, -2, -3, -5, -6 у судове засідання, призначене на 23.09.2019, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідачів-1, -2, -3, -5, -6 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2019 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та позовну заяву передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Представник відповідача-4 у судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2019 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У липні 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) ОСОБА_6 , 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 ), 4) ОСОБА_3 , 5) ОСОБА_4 , 6) ОСОБА_5 про стягнення солідарно 1 100 282 174,35 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 залишено без руху позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, встановлено строк на усунення недоліків та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання належних доказів сплати судового збору в сумі 672.350,00 грн.; викладення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо з врахуванням ступеня вини кожного з них; визначення точної суми грошових коштів по випадку здійснення протиправної кредитної операції шляхом видачі коштів ТОВ "Мульти-трейд"; визначення юридичної особи, по якій було вчинено протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів та заподіяно шкоди банку на суму 61 393 093,35 грн.
29.07.2019 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Господарського суду міста Києва уточнену позовну заяву, в якій позовну заяву викладено у новій редакції та відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив суд:
- стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заподіяну Публічному акціонерному товариству "ЮСБ Банк" та його кредиторам шкоду (кредитування ПрАТ "Укрметалургрембуд", ПрАТ "ФСД-Інвестментс", ТОВ "Плайф", ПАТ "Альфа Інвест") у розмірі 291 149 752,81 грн. на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
- стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заподіяну Публічному акціонерному товариству "ЮСБ Банк" та його кредиторам шкоду (кредитування ТОВ "Екселенд-С", ТОВ "СЛТ", ТОВ "Квотербек", ТОВ "Тезаріус Інфо", ТОВ "Інтерком Юг", "Ол Компані", ТОВ "НТС", ТОВ "Інфокредит Україна", ТОВ "Мульти-трейд", ТОВ "Кепітал Стайл") у розмірі 809 132 421,54 грн. на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі 910/9465/19 позовну заяву з доданими до неї документами повернено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Вимоги щодо оформлення позовної заяви наведені в статті 163 Господарського процесуального кодексу України, в якій, серед іншого, передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна, зокрема, містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги мотивовані тим, що посадові особи Публічного акціонерного товариства "ЮСБ БАНК" , а саме члени Спостережної ради та Кредитного комітету банку (відповідачі 1-6) спільними діями/рішеннями, свідомо та умисно приймаючи рішення про здійснення кредитних операцій протягом 2014-2015, здійснили невиправдані ризикові кредитні операції, які не мали фінансово-економічного обґрунтування та несли загрозу інтересам вкладників та кредиторів банку, що призвело до погіршення фінансового становища банку та його подальшої неплатоспроможності, внаслідок чого залишились незадоволеними вимоги Фонду гарантування та інших кредиторів банку, які у зв'язку з ліквідацією банку є погашеними, що свідчить про заподіяння Фонду гарантування та кредиторам банку шкоди.
За приписами частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Зі змісту позову вбачається, що як на правову підставу вимоги про стягнення шкоди позивач посилається на норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка надає право Фонду або його уповноваженій особі звертатись до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредитором та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банком.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що у позовній заяві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказав наступне:
1. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ПрАТ "Укрметалургрембуд" без належного забезпечення, що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 6 961 083,02 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №37/07-14 від 23.07.2014).
2. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ПрАТ "ФСД-Інвестментс", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 82 945 917,14 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №40/07-14 від 25.07.2014).
3. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Плайф", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 40 806 338,97 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №71/12-14 від 23.12.2014).
4. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ПАТ "Альфа Інвест", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 100 436 413,68 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №07/02-15 від 06.02.2015).
5. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Екселенд-С", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 102 175 114,45 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №28/04-15 від 20.04.2015).
6. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "СЛТ", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 83 256 764,01 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №32/05-15 від 29.05.2015).
7. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Квотербек", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 65 620 782,50 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №36/06-15 від 18.06.2015).
8. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Тезаріус Інфо", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 75 383 341,78 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №37/06-15 від 19.06.2015).
9. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Інтерком Юг", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 77 190 012,65 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №47/06-15 від 26.06.2015).
10. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Ол Компані", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 75 301 843,93 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №49/06-15 від 30.06.2015).
11. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "НТС"., що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 61 393 093,35 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №53/07-15 від 15.07.2015).
12. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Інфокредит Україна", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 64 454 527,84 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №56/07-15 від 28.07.2015).
13. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Мульти-трейд", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 104 368 482,33 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №58/07-15 від 29.07.2015).
14. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Кепітал Стайл", що призвело до заподіяння вказаними особами шкоди банку на суму 99 988 458,70 грн. (договір про відкриття кредитної лінії №64/08-15 від 25.08.2015).
З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що пред'явлені позивачем вимоги не відповідають вимогам частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки кожна вимога до певного кола відповідачів, зазначених у різних пунктах прохальної частини позову, різниться суб'єктним складом, заявленим розміром шкоди та обставинами і наданими доказами, на підставі яких позивачем пред'явлено вимоги про стягнення грошових коштів у тому чи іншому розмірі.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна вище вказана кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже, вимоги про стягнення шкоди за кожною спірною операцією з кредитування є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення та поданими доказам, та не є основними і похідними одна стосовно одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Критерій взаємопов'язаності сукупних (спільних) дій усіх відповідачів, що наводить позивач в обґрунтування об'єднання вимог в одному позові, не є достатніми для застосування правил об'єднання позовів у розумінні статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевказане, судом першої інстанції правильно зазначено, що сумісний розгляд позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум. Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів та по кожному окремому епізоду, щодо яких, як зазначає позивач, конкретним колом відповідачів було нанесено шкоду банку в різних розмірах, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.
Таким чином, доводи апелянта про те, що викладені в позовній заяві обставини об'єднані взаємопов'язаними сукупними (спільними) діями всіх відповідачів (1-6), що переслідували єдину мету - проведення протягом тривалого часу абсолютно невиправданих ризикових операцій із кредитування пов'язаних між собою клієнтів банку, свідчать про наявність умислу в діях посадових осіб банку, а заявлення кількох пов'язаних між собою одним і тим самим способом захисту вимог - про однорідність таких позовних вимог, як безпідставні та необґрунтовані не приймаються колегією суддів до уваги.
За змістом пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
З огляду на наведене та порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України для роз'єднання позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/9465/19 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/9465/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/9465/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/9465/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/9465/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.09.2019.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко