Постанова від 19.09.2019 по справі 915/923/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/923/15

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Головін М.В., довіреність № 2035, дата видачі : 31.07.19;

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Родік Зінаїди Григорівни

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2019 року, повний текст якого складений та підписаний 13 червня 2019 року

у справі № 915/923/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

до Фізичної особи-підприємця Родік Зінаїди Григорівни

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 р. в сумі 72327,93 дол. США (еквівалентно 1525026,30 грн.), з яких: 58407,96 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, 11269,23 дол. США - заборгованість за відсотками, 2 650,74 дол. США - пеня, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.06.2008,

головуючий суддя - Семенчук Н.О.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 19.09.2019р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Родік Зінаїди Григорівни про стягнення заборгованості за Кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 р. в сумі 72327,93 дол. США (еквівалентно 1525026,30 грн.), з яких: 58407,96 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, 11269,23 дол. США - заборгованість за відсотками, 2650,74 дол. США - пеня, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.06.2008р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008р., в частині погашення грошових коштів, а саме заборгованість за кредитом станом на 09.04.2015 становить 72327,93 дол. США. Також, позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 між банком та відповідачем 28.06.2008 укладено договір іпотеки. У відповідності до умов договору, банк має право у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого за цим договором. Враховуючи, що відповідач не розрахувався за своїм зобов'язанням в повному обсязі, порушивши вимоги ст.ст. 509, 526, п.1 ст. 503, 1048, 1049, 1054 ЦК України щодо виконання зобов'язань належним чином та у встановлений в договорі строк, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2018р. заяви ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" від 18.04.2018р. про здійснення процесуального правонаступництва задоволено, здійснено заміну позивача у справі з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.34, оф.212, код ЄДРПОУ 40658146).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2018 у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

За результатами проведення судової економічної експертизи експертом зроблений висновок №18-657/658 від 20.12.2018р. (т.4 а/с 272-300)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 року у справі № 915/923/15 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця Родік Зінаїди Григорівни перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" за Кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", та Фізичною особою-підприємцем Родік Зінаїдою Григорівною, в загальній сумі 49685, 73 доларів США, що еквівалентно 1047618,05 грн., з якої: 43 236,17 доларів США, що еквівалентно 911629,80 грн., - основний борг (тіло кредиту) та 6449, 56 дол. США, що еквівалентно 135988,25 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, звернуто стягнення на предмет іпотеки за укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", та Фізичною особою-підприємцем Родік Зінаїдою Григорівною іпотечним договором від 28.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б. за №2159, а саме на: нежитлову будівлю, банно-пральний комплекс, що складається з: бані А-1, цегляної, загальною площею 443,2 кв.м., котельні Б-1, цегляної,загальною площею 84,1 кв.м, сторожки В-1, цегляної, загальною площею 3,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" з початковою вартістю, визначеною експертом оцінювачем. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 43 236,17 доларів США, що еквівалентно 911 629,80 грн., та 6449,56 дол. США, що еквівалентно 135988 грн. 25 коп., - відсотки за користування кредитними коштами.

В частині стягнення пені в сумі 2 650,74 доларів США за несвоєчасну сплату заборгованості за тілом кредиту та відсотками відмовлено за недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження здійснення такого нарахування що, крім того, не дало можливості експерту провести дослідження розміру пені, оскільки первинні документи, що підтверджують нарахування пені, та регістри бухгалтерського обліку за аналітичним рахунком, відкритим для обліку пені, нарахованої та сплаченої позичальником ФОП Родік З. Г. позивачем не були надані.

Також, господарський суд визнав факт наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором, належним чином доведений, документально підтверджений і позичальником не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між Банком та відповідачем укладено Іпотечний договір, права за яким відступлено ТОВ "ФК "Форінт", позовні вимоги останнього про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Родік Зінаїда Григорівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 року у справі № 915/923/15 повністю та закрити провадження у справі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:

- судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі було порушено предметну юрисдикцію, а саме за правилами цивільного судочинства;

- порушення судом ст. 64 ГПК України (в редакції чинній на час відкриття провадження по справі), п.3 ст. 63 ГПК України (в редакції чинній на час відкриття провадження по справі);

- під час ухвалення рішення по даній справі суд першої інстанції помилково вважав, що рішення по справах №915/1715/15, 915/1035/16 та №910/7674/17 мають преюдиційне значення для вирішення даної справи;

- висновок експерта по даній справі не ґрунтується на первинних документах, що є порушенням ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

- суд не дослідив та не встановив безспірності факту надання позичальнику кредиту у сумі 68042 дол. США;

- судом неправомірно відмовлено в задоволення заяви про вилучення зі справи в якості доказів виписок з регістрів аналітичного обліку щодо надання та погашення кредиту, а також копії меморіального ордеру №1 від 01.07.2008р.;

- судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено строк позовної давності на подачу позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у відзиві на апеляційну скаргу від 08.08.2019р. висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019р. у справі №915/923/15 залишити без змін.

10.09.2019р. від представника відповідача ФОП Родік З.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судовою колегією відмовлено у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки до вказаного клопотання не додано доказів того, що Чередніченко І.Б. уповноважена представляти інтереси скаржника, як адвокат у Південно-західному апеляційного господарському суді, тоді як з доданого до клопотання ордеру вбачається, що адвокат Чередніченко І.Б. має право представляти інтереси у Господарському суді.

У судовому засіданні 19.09.2019р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом, та підтверджено в ході апеляційного провадження, 25.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", і ФОП Родік З.Г. (позичальник) було укладено Кредитний договір № 010/01-04/08-384, за умовами якого Кредитор з 25.06.2008 р. надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п. 1 .1 Кредитного договору).

Відповідно до п.п. 1.1.1. кредитного договору, сума кредитного ліміту, в іноземній валюті 68042 дол. США, дата останнього погашення кредиту - 18.06.2018 року (п.п. 1.1.4.).

Кредит в сумі 68 042,00 (шістдесят вісім тисяч сорок два) дол. США 00 центів призначений на фінансування інвестиційних витрат, а саме: проведення поточного ремонту території кафе-сауни "Венеція": придбання меблів, побутової техніки (п. 1.1.2.1 Кредитного договору)

Строк користування кредитом - 120 місяців (п. 1.1.5 Кредитного договору).

Згідно п. 1.2 Кредитного договору сторони встановили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору, а п.п. 1.2.1. процентна ставка встановлена - 15,5 %. річних.

Розмір та строк сплати щомісячного платежу визначаються графіком повернення кредиту та сплати інших платежів (додаток №1 до цього договору). Застереження: розмір щомісячного платежу змінюється відповідно до умов цього Договору у випадку часткового дострокового погашення Кредиту та коригувань процентної ставки за користування Кредитом (п. 1.3.2 Кредитного договору).

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п. 1.2.1 договору (п. 2.1 Кредитного договору).

Процентна ставка за кредитом може бути змінена (скоригована) кредитором у випадках та в порядку, передбачених статтею 3 цього договору (п. 2.2 Кредитного договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт) (п. 2.3 Кредитного договору).

Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про нову (скориговану) процентну ставку за кредитом. Таке письмове повідомлення направляється позичальнику листом із повідомленням про вручення протягом семи календарних днів з дати прийняття уповноваженим органом кредитора відповідного рішення, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору обов'язковою умовою надання кредиту позичальнику є:

4.1.1. наявність поточного рахунку у кредитора.

4.1.2. сплата комісії згідно п. 1.3.1. цього договору, укладання договорів забезпечення, передбачених п. 1.1.3. цього договору, та укладання договорів страхування відповідно до п.п. 1.3.4., 9.3 цього договору.

Пунктом 4.2. Кредитного договору сторони встановили, що на умовах цього договору, після виконання позичальником обов'язкових умов, вказаних в п. 4.1. цього договору, кредитор на підставі письмової заяви позичальника, зобов'язується надавати кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника №_____ згідно цільового призначення.

Згідно п. 5.1 Кредитного договору позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком заборгованості (додаток № 1 до договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів або закінчено термін відстрочки сплати основної суми боргу. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше 26 числа кожного місяця, та остаточно при погашенні кредиту:

- в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця;

- в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця;

- в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

У відповідності до п. 5.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту (п.1.1.6 договору) та процентів (п.1.1.7 Договору) у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту шляхом:

- перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника. Якщо графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше передостаннього робочого дня зазначеного Графіком календарного місяця. Якщо дата сплати, визначена Графіком не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній Графіком погашення кредиту та інших платежів.

Згідно п. 5.3 Кредитного договору позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання з будь-яких рахунків позичальника в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на розсуд кредитора будь-яких сум, належних до сплати за цим договором, в тому числі в рахунок погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором на підставі цього договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строків виконання зобов'язань позичальника та до повного погашення заборгованості позичальника за цим договором.

При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування Кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком (п. 5.4 Кредитного договору).

Кредитор зобов'язаний вести облік платежів в рахунок погашення Кредиту та процентів і на вимогу позичальника проводити звірку розрахунків. Сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за цим договором є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться кредитором (п. 5.5 Кредитного договору).

Згідно п. 5.6 Кредитного договору вимоги кредитора щодо погашення кредиту підлягають задоволенню з отриманих від позичальника платежів у такій черговості:

сплата пені та штрафів за неналежне виконання позичальником зобов'язань за цим договором;

сплата прострочених процентів за користування кредитом;

погашення простроченої до сплати суми заборгованості за кредитом, якщо таке прострочення матиме місце;

сплата процентів за кредитом;

погашення суми заборгованості за кредитом.

У випадку порушення позичальником будь-якої з умов договору, кредитор має право самостійно визначити інший порядок (черговість) погашення заборгованості позичальника перед кредитором.

Всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту (п. 5.8 Кредитного договору).

У Додатку№1 до кредитного договору сторони визначили графік платежів по кредитній заборгованості (т 1 а.с.87-90).

Як вбачається з матеріалів справи, графік платежів по кредитній заборгованості не містить сум погашення основного боргу та сплати процентів за користування кредитом.

Про це зазначав і судовий експерт у висновку №18-657/658 від 20.12.2018, а саме вказав: графік платежів по кредитній заборгованості не містить графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, що не відповідає вимогам п.3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168 (далі - Правила №168). Також Графік платежів не відповідає п.1.4 кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року, в якому вказано, що "Графік повернення Кредиту (Додаток №1) містить суми зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту та сплати процентів, та строки їх виконання за цим Договором". У кредитному договорі №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року не вказано, за якою схемою відбуватиметься погашення заборгованості Позичальником, проте, як вбачається з "Графіку платежів" схема погашення відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів - це система, за якою основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку у розмірі 567,00 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу.

Матеріали справи свідчать, що Родік З.Г. звернулася до Банку із заявою про перерахування з позичкового рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 68 042,00 (шістдесят вісім тисяч сорок два) дол. США 00 центів на транзитний рахунок № НОМЕР_2 з метою продажу на міжбанківському валютному ринку та подальшого зарахування гривневого еквіваленту на її поточний рахунок № НОМЕР_3 згідно умов кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008р. (т. 1 а.с. 237). Дана заява не містить дати, проте містить резолюцію з датою "02.07.08" та відбиток штампу Банку.

У розпорядженні директора Банку від 01.07.2008р. викладено прохання до відділу платежів та обліку казначейських кредитних, депозитних та документальних операцій про видачу кредиту згідно кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 в сумі 68042 дол. США для продажу на міжбанківському валютному ринку з послідуючим перерахуванням гривневого еквівалента на поточний рахунок НОМЕР_3 в МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 326182 (т. 1 а.с. 238).

Меморіальним валютним ордером №1, Банк, з рахунку № НОМЕР_1 (позичковий рахунок для обліку заборгованості позичальника за кредитом згідно п. 1.1.6 Кредитного договору) перерахував на транзитний рахунок Банку для вільного продажу № НОМЕР_2 грошові кошти в іноземній валюті в сумі 68042,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті складають 329928,85 грн. (курс 48489 за 10000 від 27.06.2008) (т. 1 а.с. 15).

У виписці з особового рахунку № НОМЕР_1 ФОП Родік З.Г. за період 25.06.2008-10.04.2015 зазначена аналогічна банківська операція (т.1 а.с.23-27).

У виписці за рахунком Родік З.Г. № НОМЕР_2 відображено переведення коштів з рахунку № НОМЕР_1 на вказаний рахунок у сумі 68 042,00 доларів США для продажу на міжбанківському валютному ринку на перерахування грн. на поточний рахунок клієнта (т. 4 а.с. 263).

У висновку №18-657/658 від 20.12.2018 судово-економічної експертизи, наявному в матеріалах справи, експерт зазначив, що відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 17.06.2004 №280 (далі - Інструкція №280), рахунок 2073 "Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що наданий суб'єктам господарювання" призначений для обліку довгострокових кредитів в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості. Відповідно до Інструкції №280, рахунок 2900 "Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку" призначений для обліку сум, перерахованих клієнтами, або сум, що підлягають перерахуванню на рахунки клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів згідно з договором-дорученням. За кредитом рахунку проводяться суми, що отримані від клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів. За дебетом рахунку проводяться суми, що перераховані за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів, або суми повернених клієнтам коштів. Відповідно до п.2.1 Глави 2 Розділу II Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 15.09.2004 №435 (далі - Інструкція №435) (чинної станом на дату укладання досліджуваного кредитного договору), банк відображає в бухгалтерському обліку надані кредити такою проводкою: Дебет - Рахунки для обліку наданих кредитів; Кредит - Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів. Відповідно до п.5.3 розділу 5 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 17.11.2004 №555 (далі - Інструкція №555) (у редакції станом на дату укладання досліджуваного кредитного договору), операції з продажу іноземної валюти та банківських металів за національну валюту за дорученням клієнтів відображаються на дату розрахунку за балансовими рахунками такими бухгалтерськими проводками: а) перерахування клієнтом-продавцем іноземної валюти та банківських металів: Дебет 2600, 2620, 2650 - Кредит 2900; б) перерахування іноземної валюти та банківських металів покупцю: Дебет 2900 - Кредит 1500, 1600, 2600, 2620, 2650; в) зарахування гривні, що отримана для клієнтів за продану іноземну валюту та банківські метали: Дебет 1200; 1500, 1600 - Кредит 2600, 2620, 2650, 2900.

Тобто, відповідно до вимог зазначених вище нормативно-правових актів, відображення операцій з надання кредиту за досліджуваним кредитним договором, з урахуванням вказаної у перелічених вище наданих документах інформації, повинно було здійснюватись наступним чином:

Дебет рахунку НОМЕР_1 - Кредит рахунку НОМЕР_3 на суму кредиту в іноземній валюті;

Дебет рахунку НОМЕР_3 - Кредит рахунку НОМЕР_2 на суму кредиту в іноземній валюті;

Дебет рахунку НОМЕР_2 - Кредит рахунку НОМЕР_3 на суму гривневого еквіваленту.

Таким чином, відображення в бухгалтерському обліку Банку операцій з надання кредиту за досліджуваним кредитним договором, з урахуванням вказаної у перелічених вище наданих документах інформації, повинно було здійснюватись наступним чином: Дебет рахунку НОМЕР_1 - Кредит рахунку НОМЕР_3 на суму кредиту в іноземній валюті; Дебет рахунку НОМЕР_3 - Кредит рахунку НОМЕР_2 на суму кредиту в іноземній валюті; Дебет рахунку НОМЕР_2 - Кредит рахунку НОМЕР_3 на суму гривневого еквіваленту.

Також експертом зазначено, що перерахування грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 на поточний рахунок Родік З.Г. у національній валюті у сумі, еквівалентній сумі наданого кредиту, у наданому Витязі з виписки по цьому рахунку не відображено.

У висновку експерт відзначив, що оскільки за наданими на дослідження документами не надається за можливе визначити, яким способом, у якій валюті та чи дійсно були надані кредитні кошти за Кредитним договором 010/01-04/08-384 від 25.06.2008, подальше дослідження проводилось за умови, що грошові кошти за кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 були надані ФОП Родік З.Г .

Разом з тим, факт надання грошових коштів підприємцю Родік З .Г. за кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 в сумі 68 042,00 доларів США встановлений наступним.

Так, наявні в матеріалах докази свідчать, що ФОП Родік З.Г. зверталася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Банку про визнання недійсними у певній частині укладених до кредитного договору додаткових угод та про розірвання кредитного договору (справа №915/1715/15).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року, відмовлено повністю у задоволені позову ФОП Родік З.Г. до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними п. 1.3 додаткової угоди від 30.03.2010 р. № 010/01-04/08-384/2, п.п. 4,5,7.5 додаткової угоди від 31.03.2010 р. № 010/01-04/08-384/3, п.1, пп.9.3 додаткової угоди від 28.12.2010 р. № 010/01-04/08-384/4 до кредитного договору від 25.06.2008 р. № 010/01-04/08-384 та про розірвання цього кредитного договору, які укладені між ними.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15 залишено без змін.

У вищезазначених судових рішеннях встановлено, що на виконання умов кредитного договору Банком було надано підприємцю Родік З.Г. кредит саме в іноземній валюті в сумі 68 042,00 дол. США, що підтверджується зарахуванням коштів у доларах США на позичковий рахунок № НОМЕР_1 згідно з меморіальним валютним ордером від 01.07.2008 № 1, та на підставі заяви позивача від 01.07.2008 року здійснено у встановленому порядку обмін кредитних коштів у сумі 68042,00 дол. США на гривню з зарахуванням їх на поточний рахунок підприємця Родік З.Г. , відкритий у позивача. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Банк своєчасно та належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Крім того, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року та Вищого господарського суду України від 17.08.2016 року, яке набрало законної сили, було встановлено, що на підставі заяви підприємця Родік З.Г. від 01.07.2008 р. позивачем здійснено у встановленому порядку обмін кредитних коштів у сумі 68042,00 дол. США на гривню з зарахуванням їх на поточний рахунок відповідача, відкритий в Банку, що свідчить про те, що останній своєчасно та належним чином виконав взяті на себе за договором кредиту зобов'язання та з дотриманням положень статті 4 кредитного договору, а крім того, виконав ще доручення позивача щодо обміну кредитних коштів.

При цьому, у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 915/1715/15 суд зазначив, що підприємець Родік З.Г. , отримавши кредитні кошти в липні 2008 року та вважаючи, відповідно до позовної заяви, що Банк істотно порушив умови кредитного договору, на протязі семи років не зверталася до останнього з претензіями або до суду з цього питання і не оспорювала отримання грошових коштів (в кінцевому результаті) в національній валюті, тобто погоджувалась з таким порядком отримання коштів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ФОП Родік З.Г. зверталася до Господарського суду Миколаївської області (справа № 915/1035/16) з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсною заяви, поданої 01.07.2008 року до Миколаївської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про перерахування з позичкового рахунку № 20134291 коштів у сумі 68 042 дол. США на транзитний рахунок банку з метою продажу на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок згідно умов кредитного договору № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року у справі № 915/1035/16, у задоволенні позовних вимог ФОП Родік З.Г. відмовлено повністю.

Вищенаведеними судовими актами встановлено, що відповідно до п. 4.2 Технологічної карти № 269 з адміністрування операцій кредитування корпоративних клієнтів, клієнтів МСБ, затвердженої протоколом № 269 від 20.09.2007 року, перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку здійснюється у порядку, передбаченому кредитним договором, на підставі письмових заяв позичальника шляхом оформлення розпоряджень та/або платіжних доручень, зокрема, на транзитні рахунки "Райффайзен Банк Аваль" (рахунки для продажу/конверсії валюти, рахунки для оплати акредитивів та інші) тощо.

Відповідно до п. 4.6 вищевказаної Технологічної карти перерахування кредитних коштів на транзитні рахунки в "Райффайзен Банк Аваль" здійснюється у наступних випадках: для здійснення продажу іноземної валюти за гривню (п. 4.6.1 Технологічної карти). У цьому випадку в кредитному договорі обов'язково має бути передбачено, що кредитні кошти можуть бути надані шляхом продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку з подальшим перерахуванням отриманого гривневого еквіваленту на поточний рахунок позичальника.

Позичальник у цьому випадку надає заяву на отримання кредиту з подальшим продажем іноземної валюти на гривню. Працівник підрозділу адміністрування кредитів готує розпорядження працівникам операційного підрозділу на перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на відповідний транзитний рахунок. Розпорядження візується працівником підрозділу адміністрування кредитів, начальником/заступником начальника підрозділу адміністрування кредитів, підписується уповноваженими особами Банку з правом першого та другого підпису. Одночасно, працівник підрозділу адміністрування кредитів готує заяву на продаж іноземної валюти (встановленого зразка), яка візується працівником підрозділу адміністрування кредитів, начальником/заступником начальника підрозділу адміністрування кредитів та передається підрозділу продажу казначейських продуктів.

Таким чином, операція з перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на транзитний рахунок банку з подальшим продажем іноземної валюти в гривню та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок позичальника відбувається на підставі двох заяв позичальника: 1) заяви на отримання кредиту з подальшим продажем іноземної валюти та 2) заяви на продаж іноземної валюти (встановленого зразка).

Судом у справі 915/1035/16 встановлено, що 01.07.2008 року підприємцем Родік З.Г. було подано до МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заяву вх. № 04-11/14-33165 від 01.07.2008 року, в якій позивач просив перерахувати з позичкового рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 68 042 дол. США 00 центів на транзитний рахунок з метою продажу на міжбанківському валютному ринку та подальшого зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок згідно умов кредитного договору № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року.

На підставі Технологічної карти № 269 від 20.09.2007 року Банком видано Розпорядження відділу платежів та обліку, казначейських, кредитних, депозитних та документарних операцій від 01.07.2008 року про проведення наступної операції (проводки): "видача кредиту по договору № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року для продажу на міжбанківському валютному ринку з наступним зарахуванням гривневого еквіваленту на поточний рахунок клієнта в МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Розпорядження підписано директором МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", головним бухгалтером МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", начальником відділу моніторингу, кредитного контролю та адміністрування кредитів.

Судами у справі №915/1035/16 встановлено, що на виконання умов кредитного договору та вищевказаної заяви МОД АТ "Раййфайзен Банк Аваль" надав підприємцю Родік З.Г. кредитні кошти в сумі 68 042, 00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 01.07.2008 року, в якому в призначенні платежу зазначено "надання кредитних коштів згідно умов кредитного договору № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року для продажу на міжбанківському валютному ринку та зарахуванню гривень на поточний рахунок клієнта". Грошові кошти зараховані на рахунок № НОМЕР_1 з подальшим зарахуванням на транзитний рахунок для вільного продажу.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку відповідача за 01.07.2008 року та меморіального ордеру № 1 від 01.07.2008 року в цей день відбулось зарахування на вищевказаний поточний рахунок позивача грошових коштів в розмірі 307 890, 05 грн., призначення платежу: "транзитний рахунок, зарахування клієнтам купленої валюти, зарахування гривень після продажу 68 042, 00 доларів США по курсу 4, 525".

Також матеріали справи свідчать про те, що ФОП Родік З.Г. зверталася до Господарського суду м. Києва (справа №910/7674/17) з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання дій Банку щодо розпорядження кредитними коштами у сумі 68042 дол. США шляхом конвертації їх у національну валюту - гривню в сумі 307890 грн. 05 коп. неправомірними та зобов'язання Банк здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, що були проведені між сторонами кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 шляхом переведення в національну валюту України - гривню.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 року у справі № 910/7674/17, у задоволенні позовних вимог ФОП Родік З .Г. відмовлено повністю. У цьому рішенні суд приймав до уваги факти, встановлені судами під час розгляду справи № 915/1715/15 та справи № 915/1035/16, і зазначив, що метою укладання кредитного договору було отримання коштів і відповідач з урахуванням заяви (волевиявленням) позивача виконав свої зобов'язання за договором, а саме спочатку надав позивачу кредит в іноземній валюті, а потім обміняв їх на національну валюту, а тому доводи ФОП Родік З.Г. стосовно того, що Банк в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України здійснив конвертацію суми кредиту 68042 дол. США 00 центів у еквіваленті до національної валюти по курсу 4, 8489 грн. - 329928 грн. 85 коп. у національній валюті гривні на суму 307890 грн. 05 коп. по курсу 4,525 грн., та зарахував 307890,05 грн. на поточний рахунок ФОП Родік З.Г. у національній валюті визнані судом безпідставними. При цьому, суд звертав увагу, що факт знищення оригіналу заяви про продаж 68042, 00 доларів США в 2008 році на підставі акту № 12 від 31.01.2014 року, не спростовує факту отримання, користування та сплати нарахованих відсотків за кредитним договором № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року, починаючи з 2008 року, оскільки підтверджується іншими вищенаведеними та оціненими судом доказами у справі. А тому суд прийшов до висновку, що Банком своєчасно та належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором з дотриманням положень ст. 4 кредитного договору, зокрема, доручення ФОП Родік З.Г. щодо обміну кредитних коштів. Факт отримання вказаних коштів у національній валюті та використання їх підтверджується наявними у матеріалах справи доказами а, відтак, доводи ФОП Родік З.Г ., що при перерахуванні цих коштів було порушено порядок, передбачений договором, не приймалися судом до уваги, оскільки метою укладання кредитного договору було отримання коштів і Банк, з урахуванням заяви (волевиявленням) ФОП Родік З.Г. , виконав свої зобов'язання за договором, а саме, спочатку надав кредит в іноземній валюті, а потім обміняв їх на національну валюту.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, факт видачі ФОП Родік З. Г. кредиту в іноземній валюті в сумі 68042,00 доларів США підтверджується зарахуванням коштів у доларах США на позичковий рахунок № НОМЕР_1 згідно з меморіальним валютним ордером від 01.07.2008 № 1, та факт здійснення Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" у встановленому порядку на підставі заяви позивача від 01.07.2008 року обміну кредитних коштів у сумі 68042,00 дол. США на гривню з зарахуванням їх на поточний рахунок позивача, відкритий у відповідача, підтверджено низкою вищевказаних судових рішень, які набрали законної сили та обставини, встановлені цими рішеннями, є преюдиційними для вирішення спору в даній справі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 28.06.2008р. між Банком (іпотекодержатель) та ФОП Родік З.Г. (іпотекодавець), що діє за згодою подружжя - гр-на України п. ОСОБА_7 , було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б. 28.06.2008 р. за № 2159, згідно п. 1.1 якого іпотекою забезпечується основне зобов'язання у сумі 68042 дол. США та зобов'язання сплатити проценти в розмірі 15,5% річних, а також комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) та інші умови кредитного договору (т. 1 а.с. 141-147).

У відповідності до цього договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

В іпотеку, за згодою чоловіка ФОП Родік З.Г. - ОСОБА_7 , передано належний їм на праві спільної власності подружжя банно-пральний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , який належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б. 03.07.2007, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 03.07.2007 за №4227712 та зареєстрованого у КП "Вознесенське МБТІ" 25.06.2008 в книзі №1 за №9. Реєстраційний номер за РПВНМ 19415842.

Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 1030552,00 грн. (п. 1.5 Іпотечного договору).

Обтяження предмета іпотеки іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленого законом. Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення іпотеко держателя та за рахунок іпотекодавця (п. 1.8 Іпотечного договору).

На підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення (п. 2.1.3 Іпотечного договору)

Іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки (п. 3.1.4 договору).

Іпотекодержатель зобов'язаний у випадку отримання від реалізації предмета іпотеки та від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, суми, що перевищують розмір вимог за кредитним договором (з урахуванням витрат, понесених іпотеко держателем по реалізації предмета іпотеки), повернути іпотекодавцю різницю між сумою, за яку предмет іпотеки та інше заставлене майно були реалізовані, та сумою вимог за кредитним договором (з урахуванням витрат, понесених іпотекодержателем по реалізації предмета іпотеки) (п 3.2.1 договору)

Іпотекодавець має право, зокрема, у будь-який час до моменту реалізації предмета іпотеки припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого іпотекою зобов'язання за кредитним договором разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи витрати по вчиненню виконавчого напису, судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на здійснення реалізації предмету іпотеки (п.4.2.3 договору).

У розділі 6 договору сторони визначили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.1 Іпотечного договору).

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках:

якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлений кредитним договором строк суми процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекдавцем обов'язків, встановлених цим договором або кредитним договором (п. 6.3 Іпотечного договору).

У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки (п. 6. Іпотечного договору).

У відповідності до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний ризик може, зокрема згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку" продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п.1.3 цього договору або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (п.6.5.1 Іпотечного договору).

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки (п. 6.5.3 Іпотечного договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Всі витрати у зв'язку з нотаріальним посвідченням , реєстрацією, виконанням і примусовим здійсненням цього договору, і/або реалізацією предмета іпотеки або будь-якої його частини, несе іпотекодавець (чи третя особа) (п. 7.1 Іпотечного договору).

Право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі припинення боргового зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.7.2 Іпотечного договору).

Зміна і доповнення до цього договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження предмета іпотеки іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена). У випадку збільшення розміру боргового зобов'язання за кредитним договором зміни до цього договору відносно такого збільшення вносяться тільки після державної реєстрації відповідних відомостей про це. Реєстрація проводиться за повідомленням іпотекодержателя (якщо реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою була проведена) (п. 9.4 Іпотечного договору).

Позивачем не надано договору про внесення змін до договору іпотеки від 28.06.2008, проте дана обставина встановлена Одеським апеляційним господарським судом у постанові від 25.02.2016 у справі №915/1715/15 (т. 2 а.с.109-116).

Так, у зазначеній постанові Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі №915/1715/15 судом встановлено, що до договору іпотеки вносились зміни, пункт 1.1 викладено у наступній редакції "Цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з Кредитного договору № 010/01-04/08-384 від " 25" червня 2008 року та додаткової угоди № 010/01-04/08-384/3 від " 31" березня 2010 року до Кредитного договору № 010/01-04/08-384 від " 25" червня 2008 року, укладених між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також інших додаткових угод та договорів, укладених до нього, та що можуть бути укладені в подальшому (надалі "кредитний договір"), за умовами якого Іпотекодавець зобов'язується перед Іпотекодержателем в строк до " 18" червня 2018 року повернути кредит у розмірі 73 630,93 дол. США (сімдесят три тисячі шістсот тридцять доларів США 93 цента) при цьому строки та порядок погашення Іпотекодавцем кредиту, сплати процентів, комісій, неустойок та інших платежів визначаються Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок виконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору."

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Родік Зінаїдою Григорівною укладено додатковий договір №010/01-04/08-384/1 до кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 (т.1, а.с.91-94), у відповідності до якого сторони встановили, що кредитна заборгованість по кредитному договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 повинна погашатися позичальником згідно до встановленого Графіку.

Даний додатковий договір містить графік щомісячних платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, про що зазначав і експерт при здійсненні дослідження.

Так, у висновку судово-економічної експертизи №18-657/658 від 20.12.2018 Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз експерт зазначив, що Додатковий договір №010/01-04/08-384/1 від 31 грудня 2008 року містить графік щомісячних платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, що відповідає вимогам п.3.2 Правил №168 та відповідає п.1.4 Кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року, а відповідно до вказаного Графіку: -у період з 24.12.2008 по 24.06.2009 схема погашення заборгованості відноситься до "ануїтетних платежів", тобто рівних щомісячних платежів (в даному випадку у розмірі 981,37 доларів США), які складаються з суми погашення основного боргу та суми погашення процентів за користування кредитними коштами; у період з 25.06.2009 по 24.05.2018 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 590,12 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу; останній платіж за період з 25.05.2018 по 18.06.2018 складає 597,30 доларів США та включає суму погашення тіла кредиту у розмірі 589,68 доларів США та суму погашення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 7,62 доларів США; загальна сума погашення основного боргу (тіла кредиту) за період з 24.12.2008 по 18.06.2018 складає 64 640,00 доларів США; загальна сума погашення процентів за користування кредитом за період з 24.12.2008 по 18.06.2018 складає 49 845,47 доларів США; загальна сума платежів по тілу кредиту та відсотках за період з 24.12.2008 по 18.06.2018 складає 114 485,47 доларів США.

До кредитного договору сторонами у подальшому вносилися зміни і доповнення додатковими угодами.

1) 30.03.2010 р. сторонами укладено додаткову угоду №010/01-04/08-384/2 (т.1, а.с.95-101), згідно з якою з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року та вирішили укласти цю додаткову угоду про, зокрема, нижчезазначене:

1.Сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк якої настав, у такому порядку:

1.1.Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 60 901,25 доларів США (надалі - "Фактична заборгованість за сумою кредиту").

1.2.Станом на дату укладення цієї додаткової угоди прострочена заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 13 195,65 доларів США (надалі - "Заборгованість"), в тому числі 2 479,81 доларів США - заборгованість з погашення суми кредиту; та 10 715,84 доларів США - заборгованість з погашення процентів (надалі - "Заборгованість за процентами").

1.3.На підставі цієї додаткової угоди з З0 березня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

2.Тимчасово, на період з 30 березня 2010 року до 29 вересня 2010 року (надалі - "кредитні канікули") сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту (надалі - "щомісячний платіж") та змінити строк його сплати в наступному порядку:

2.1.Станом на дату укладання цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 590,12 доларів США;

2.2.На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 0,00 доларів США;

2.3.Починаючи з 30 вересня 2010 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 590,12 доларів США, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до "графіка погашення кредиту та сплати інших платежів", що є додатком №1 до цієї додаткової угоди та її невід'ємною частиною.

2.4. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов цієї додаткової угоди.

Одночасно з укладанням цієї додаткової угоди сторони домовились викласти додаток №1 "Графік погашення кредиту та сплати інших платежів" до кредитного договору в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору.

За даними дослідження експерта у висновку №18-657/658 від 20.12.2018 судово-економічної експертизи додатком №1 до додаткової угоди №010/01-04/08-384/2 від 30 березня 2010 року є "Графік повернення кредиту та сплати інших платежів" у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, що відповідає вимогам п.3.2 Правил №168 та відповідає п.1.4 кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року. Відповідно до зазначеного Графіку:

-сума заборгованості станом на дату укладання додаткової угоди складає 71 617,09 доларів США;

-у період з 30.04.2010 по 30.08.2010 погашення основної суми боргу (тіла кредиту) не передбачено, погашення заборгованості за відсотками передбачено у сумі 492,94 доларів США 30.04.2010, а у період з 30.05.2010 по 30.08.2010 у сумі 462,53 доларів США;

-у період з 30.09.2010 по 30.05.2015 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих"або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними, частинами (в даному випадку 761,88 доларів СІЛА), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-у період з 30.06.2015 по 18.06.2018 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 761,89 доларів СІЛА), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-загальна сума погашення основного боргу (тіла кредиту) за період з 30.04.2010 по 18.06.2018 складає 71 617,09 доларів США;

-загальна сума погашення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2010 по 18.06.2018 складає 45 820,54 доларів США;

-загальна сума платежів по тілу кредиту та відсотках за період з 30.04.2010 по 18.06.2018 складає 117 437,63 доларів США.

2) 31.03.2010 р. сторонами укладено додаткову угоду № 01/01-04/08-384/3 до кредитного договору (т.1, а.с.102-104), у відповідності до якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року та вирішили укласти цю додаткову угоду про нижчезазначене:

1. Тимчасово, на період з 30 березня 2010 року до 29 вересня 2010 року включно (надалі - "кредитні канікули по сплаті процентів") сторони домовились здійснювати облік 50% від розміру щомісячного платежу за процентами на додатковому рахунку нарахованих процентів та змінити строк сплати позичальником даної частини щомісячного платежу по процентах в порядку, передбаченому цією додатковою угодою.

1.Пункт 1.1.7 статті 1 "Базові умови кредитування. Визначення термінів" Договору викладено в наступній редакції:

Рахунок нарахованих процентів за кредитом:

НОМЕР_15 МФО 326182 основний рахунок нарахованих процентів (надалі -"Основний рахунок")

№ НОМЕР_4 МФО 326182 додатковий рахунок нарахованих процентів (надалі - "Додатковий рахунок")

3.Пункт 1.4 Визначення термінів статті 1 "Базові умови кредитування. Визначення термінів" кредитного договору доповнити наступними термінами:

Додатковий рахунок нарахованих процентів - додатковий рахунок для обліку частини нарахованих процентів, по сплаті яких позичальнику надається відстрочення платежу на період дії кредитних канікул по сплаті процентів.

Кредитні канікули по сплаті процентів - період, в якому позичальнику дозволено сплачувати щомісячно лише частину нарахованих процентів. За рештою нарахованих процентів надається відстрочення платежу.

4.Станом на дату укладання цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 71 617,09 доларів США (надалі - "Фактична заборгованість по кредиту").

5.На підставі цієї додаткової угоди на наступний день закінчення періоду дії кредитних канікул по сплаті процентів фактична заборгованість за сумою кредиту на дату закінчення терміну дії кредитних канікул збільшується на суму, нараховану кредитором на додатковому рахунку (в разі несплати їх позичальником протягом дії кредитних канікул по процентам). Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

6.Позичальник зобов'язується здійснити погашення процентів, нарахованих на додатковому рахунку, в майбутньому в складі щомісячних платежів відповідно до "Графіку повернення кредиту та сплати інших платежів", що є додатком №1 до цієї додаткової угоди та її невід'ємною частиною.

7. Сторони дійшли згоди, що кредитні канікули по сплаті процентів закінчуються (з одночасним закриттям додаткового рахунку нарахованих процентів) при настанні одного з таких випадків:

7.1. При простроченні позичальником виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором більш ніж на 30 календарних днів.

7.3. При переведенні обсягу щомісячних безготівкових надходжень на поточні рахунки позичальника та/або поручителя - юридичної особи (за наявності), які відкриті у кредитора, в розмірі менше частки кредитних операцій позичальника в кредитора у загальній сумі всіх кредитних операцій позичальника та/або поручителя - юридичної особи (із врахуванням кредитів, наданих позичальнику як фізичній особі та як підприємцю, та юридичній особі - поручителю).

7.5. В день, коли кредитору стало відомо про настання обставин, вказаних в п.7.1-7.4 кредитного договору, а також по закінченню періоду кредитних канікул по сплаті процентів, вони вважаються такими, що закінчилися, додатковий рахунок закривається, а фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму процентів, нараховану Кредитором на додатковому рахунку.

При цьому позичальник зобов'язаний протягом 30-денного строку з моменту настання вищевказаних обставин та після закінчення періоду кредитних канікул по платі процентів з'явитися до кредитора і підписати новий Графік повернення кредиту та сплати процентів. У разі невиконання Позичальником цього обов'язку, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі в порядку, визначено статтею 7 Кредитного договору.

8.Викласти п.5.1 Розділу 5 "Порядок погашення кредиту, процентів та інших платежів за Договором" Кредитного договору в наступній редакції;

"5.1. Позичальник здійснює погашення частини процентів, нарахованих на "Основному рахунку нарахованих процентів" та частини кредиту, щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються "Графіком повернення кредиту та сплати інших платежів" (додаток №1 до цієї додаткової угоди), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів.

Проценти за користування кредитом позичальник сплачує:

за основним рахунком нарахованих процентів - щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашення кредиту;

за додатковим рахунком нарахованих процентів - за бажанням позичальника не пізніше останнього робочого дня дії кредитних канікул по сплаті процентів.

Проценти за користування Кредитом нараховуються за період:

- в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця;

- в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому дню поточного місяця;

- в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

9.Одночасно з укладанням цієї додаткової угоди сторони домовились викласти Додаток №1 "Графік погашення кредиту та сплати інших платежів" до кредитного договору в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору.

За даними дослідження експерта у висновку №18-657/658 від 20.12.2018 судово-економічної експертизи додатком №1 до додаткової угоди №010/01-04/08-384/3 від 31 березня 2010 року є "Графік повернення кредиту та сплати інших платежів" (т.1, а.с.105-108) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, що відповідає вимогам п.3.2 Правил №168 та відповідає п.1.4 кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року.

Відповідно до цього графіку:

сума заборгованості станом на дату укладання додаткової угоди складає 71 617,09 доларів США;

у період з 30.04.2010 по 30.08.2010 погашення основної суми боргу (тіла кредиту) не передбачено, погашення заборгованості за відсотками передбачено у сумі 492,94 доларів США 30.04.2010, а у період з 30.05.2010 по 30.08.2010 у сумі 462,53 доларів США;

- у період з 30.09.2010 по 30.05.2015 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 791,73 доларів СІЛА), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

у період з 30.03.2018 по 18.06.2018 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 791,74 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

загальна сума погашення основного боргу (тіла кредиту) за період з 30.04.2010 по 18.06.2018 складає 74 422,66 доларів США;

загальна сума погашення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2010 по 18.06.2018 складає 47 505,73 доларів США;

загальна сума платежів по тілу кредиту та відсотках за період з 30.04.2010 по 18.06.2018 складає 121 928,39 доларів США.

3) 28.12.2010 сторони уклали додаткову угоду № 01/01-04/08-384/4 до кредитного договору (т.1, а.с.109-113), згідно з якою з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року та вирішили укласти цю Додаткову угоду про нижчезазначене:

1. Умову "Суму кредитного ліміту, Валюта Кредиту" у п.1.1 ст. 1 "Базові умови кредитування. Визначення термінів" викласти у наступній редакції:

1.1.1. Сума кредитного ліміту, валюта Кредиту - кредитний ліміт 74 707,96 (сімдесят чотири тисячі сімсот сім) дол. США 96 центів, далі - Кредит.

2. Умову "Дата остаточного погашення Кредиту" у п.1.1 ст. 1 "Базові умови кредитування. Визначення термінів" викласти у наступній редакції:

1.1.4. Дата остаточного погашення Кредиту -16 червня 2018 року.

3.Викласти пункт 1.2 ст. 1 "Базові умови кредитування. Визначення термінів" викласти у наступній редакції:

"1.2. Сторони наступним домовились, що за користування кредитом позичальник оплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору.

1.2.1. Процентна ставка - 15,5% річних.

1.2.2. Пільгова процентна ставка - 8,31% річних.

Пільгова процентна ставка встановлюється на строк з 28 грудня 2010 року до 29 березня 2011 року включно.

1.2.3. Сторони домовились, що починаючи з 30 березня 2011 року позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки відповідно до п. 1.2.1, якщо інше не передбачено умовами цього Договору".

5. Доповнити ст..2 "Проценти та комісійні винагороди" договору пунктами 2.7 та 2.8 наступного змісту:

"2.7.Сторони дійшли згоди, що пільговий період закінчується (з одночасним припиненням дії пільгової процентної ставки) при настанні одного з таких випадків, зокрема:

2.7.1. При простроченні позичальником виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором більш ніж на 30 календарних днів.

2.7.3. При переведенні обсягу щомісячних безготівкових надходжень на поточні рахунки позичальника та/або поручителя - юридичної особи (за наявності), які відкриті у кредитора, в розмірі менше частки кредитних операцій позичальника в кредитора у загальній сумі всіх кредитних операцій позичальника та/або поручителя - юридичної особи (із врахуванням кредитів, наданих позичальнику як фізичній особі та як підприємцю, та юридичній особі - поручителю).

2.8. В день, коли кредитору стало відомо про настання обставин, вказаних в п.2.7.1-2.7.4 цього договору, пільговий період вважається таким, що закінчився, пільгова процентна ставка припиняє застосовуватись і проценти за кредитом розраховуються за процентною ставкою, визначеною в пункті 1.2.1 Договору з дати, наступної за датою, коли кредитору стало відомо про настання таких випадків".

8. Тимчасово, на період з 28 грудня 2010 року до 29 березня 2011 року (надалі - "Кредитні канікули"), сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту (надалі - "Щомісячний платіж) та змінити строк його сплати в наступному порядку:

8.1.Станом на дату укладання цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 791,73 дол. США;

8.2. На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 100,00 дол. США;

8.3.Починаючи з 30 березня 2011 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 691,73 дол. США, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до графіка повернення кредиту та сплати інших платежів, що є додатком №1 до цієї Додаткової угоди та її невід'ємною частиною.

8.4.Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

9.Сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, у такому порядку:

9.1.Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 72 830,93 дол. США (надалі - "Фактична заборгованість за сумою кредиту").

9.2.Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 2660,49 дол. США (надалі - "заборгованість"), у тому числі: 783,46 дол. США - заборгованість з погашення суми кредиту, та 1 877,03 дол. США - заборгованість з погашення процентів (надалі - "заборгованість за процентами").

9.3.На підставі цієї додаткової угоди з 28 грудня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

10.Одночасно з укладанням цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти Додаток №1 "Графік погашення кредиту та сплати інших платежів" до кредитного договору в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору.

За даними дослідження експерта у висновку №18-657/658 від 20.12.2018 судово-економічної експертизи додатком №1 до додаткової угоди №010/01-04/08-384/4 від 28 грудня 2010 року є "Графік повернення кредиту та сплати інших платежів" (т.1, а.с.114-116) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, що відповідає вимогам п.3.2 Правил №168 та відповідає п.1.4 Кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року.

Відповідно до цього Графіку експерт відзначив, що:

-сума заборгованості станом на дату укладання додаткової угоди складає 74 607,96 доларів США;

-у період з 30.12.2010 по 28.02.2011 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 100,00 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-у період з 30.03.2011 по 30.05.2018 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 845,55 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-останній платіж за період з 30.05.2018 по 16.06.2018 складає 856,03 доларів США та включає суму погашення тіла кредиту у розмірі 845,11 доларів США та суму погашення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 10,92 доларів США;

-загальна сума погашення основного боргу (тіла кредиту) за період з 30.12.2010 по 16.06.2018 складає 74 707,96 доларів США;

-загальна сума погашення процентів за користування кредитом за період з 30.12.2010 по 16.06.2018 складає 44 318,81 доларів США;

-загальна сума платежів по тілу кредиту та відсотках за період з 30.12.2010 по 16.06.2018 складає 119 026,77 доларів США.

4)12.05.2011 сторонами укладено додаткову угоду №010/01-04/08-384/5 до кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 (т.1 а.с. 117-120), у відповідності до умов якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року та вирішили укласти цю Додаткову угоду про нижчезазначене:

1.Викласти пункт 1.2 ст. 1 "Предмет договору" договору в наступній редакції:

"1.2. Сторони наступним домовились, що за користування кредитом позичальник оплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору.

1.2.1.Процентна ставка - 15,5% річних.

1.2.2.Пільгова процентна ставка - 8,31% річних.

Пільгова процентна ставка встановлюється тимчасово на строк з 01 квітня 2011 року до 31 березня 2012 року включно.

1.2.3. Сторони домовились, що починаючи з 01 квітня 2012 року позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки відповідно до п.1.2.1, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

2.Тимчасово, на період з 01 квітня 2011 року до 31 березня 2012 року (надалі - "кредитні канікули"), сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту (надалі - "щомісячний платіж") та змінити строк його сплати в наступному порядку:

2.1. Станом на дату укладання цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 845,55 доларів США;

2.2.1.На період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року щомісячний платіж зменшується до розміру 200,00 доларів США;

2.2.2.На період з 01 червня 2011 року по 31 березня 2012 року щомісячний платіж зменшується до розміру 300,00 доларів США;

2.3.Починаючи з 01 квітня 2012 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до Графіка погашення кредитного договору, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди та її невід'ємною частиною.

2.4.Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

4. Одночасно з укладанням цієї додаткової угоди сторони домовились викласти додаток №1 "Графік погашення кредиту та сплати інших платежів" до кредитного договору в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору.

За даними дослідження експерта у висновку №18-657/658 від 20.12.2018 судово-економічної експертизи додатком №1 до додаткової угоди №010/01-04/08-384/5 від 12 травня 2011 року є "Графік повернення кредиту та сплати інших платежів" (т.1 а.с. 121-123) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, що відповідає вимогам п.3.2 Правил №168 та відповідає п.1.4 кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року.

Відповідно до цього графіку експерт відзначив, що:

-у період з 30.04.2011 по 30.05.2011 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 200,00 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-у період з 30.06.2011 по 30.03.2012 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 300,00 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-у період з 30.04.2012 по 30.05.2018 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 944,11 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-останній платіж за період з 30.05.2018 по 16.06.2018 складає 956,01 доларів США та включає суму погашення тіла кредиту у розмірі 943,82 доларів США та суму погашення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,19 доларів США;

- загальна сума погашення основного боргу (тіла кредиту) за період з 30.04.2011 по 16.06.2018 складає 74 207,96 доларів США;

-загальна сума погашення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2011 по 16.06.2018 складає 40 798,97 доларів США;

-загальна сума платежів по тілу кредиту та відсотках за період з 30.04.2011 по 16.06.2018 складає 115 006,93 доларів США.

5)26.06.2012 сторонами укладено додаткову угоду №010/01-04/08-384/6 до кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 (т.1, а.с.124-128), у відповідності до якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором №010/01-04/08-3 84 від 25.06.2008 та вирішили укласти цю додаткову угоду про нижчезазначене:

1. Викласти пункт 1.2 ст. 1 "Предмет договору" договору в наступній редакції:

"1.2. Сторони наступним домовились, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору.

1.2.1.Процентна ставка - 15,5% річних.

1.2.2.Пільгова процентна ставка - 8,31% річних.

Пільгова процентна ставка встановлюється тимчасово на строк з 01 травня 2012 року до 30 квітня 2013 року включно.

1.2.3.Сторони домовились, що починаючи з 01 травня 2013 року позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки відповідно до п.1.2.1, якщо інше не передбачено умовами цього договору".

5. Тимчасово, на період з 01 травня 2012 року по 30 квітня 2013 року (надалі - "кредитні канікули"), сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту (надалі - "щомісячний платіж") та змінити строк його сплати в наступному порядку:

5.1. Станом на дату укладання цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 944,11 доларів США;

5.2.На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру:

5.2.1.На період з 01 травня 2012 року по 30 червня 2012 року щомісячний платіж зменшується до розміру 0,00 доларів США;

5.2.2.На період з 01 липня 2012 року по 30 квітня 2013 року щомісячний платіж збільшується до розміру 700,00 доларів США;

5.3.Починаючи з 01 травня 2013 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до Графіка погашення кредитного договору, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди та її невід'ємною частиною.

5.4.Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

6. Одночасно з укладанням цієї додаткової угоди сторони домовились викласти додаток №1 "Графік погашення кредиту та сплати інших платежів" до кредитного договору в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору.

За даними дослідження експерта у висновку №18-657/658 від 20.12.2018 судово-економічної експертизи додатком №1 до додаткової угоди №010/01-04/08-384/6 від 26 червня 2012 року є "Графік повернення кредиту та сплати інших платежів" (т.1, а.с. 129-131) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, що відповідає вимогам п.3.2 Правил №168 та відповідає п.1.4 Кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року.

Відповідно до цього Графіку експерт відзначив, що:

-сума заборгованості станом на дату укладання додаткової угоди складає 70 307,96 доларів США;

-у період 30.06.2010 погашення основної суми боргу (тіла кредиту) не передбачено, погашення заборгованості за відсотками передбачено у сумі 486,88 доларів США;

-у період з 30.07.2012 по 30.04.2013 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 700,00 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-у період з 30.05.2013 по 30.05.2018 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 1021,10 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-останній платіж за період з 30.05.2018 по 16.06.2018 складає 1034,05 доларів США та включає суму погашення тіла кредиту у розмірі 1020,86 доларів США та суму погашення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13,19 доларів США;

-загальна сума погашення основного боргу (тіла кредиту) за період з 30.06.2012 по 16.06.2018 складає 70 307,96 доларів США;

-загальна сума погашення процентів за користування кредитом за період з 30.06.2012 по 16.06.2018 складає 30 895,91 доларів США;

-загальна сума платежів по тілу кредиту та відсотках за період з 30.06.2012 по 16.06.2018 складає 101 203,87 доларів США.

26.04.2013 сторонами укладено додаткову угоду №010/01-04/08-384/7 до кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 (т.1, а.с. 132-135), у відповідності до якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року та вирішили укласти цю додаткову угоду про нижчезазначене:

1. Викласти пункт 1.2 ст. 1 "Базові умови кредитування. Визначення термінів" договору в наступній редакції:

"1.2. Сторони наступним домовились, що за користування кредитом позичальник оплачує проценти, що розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору.

1.2.1. Процентна ставка - 15,5% річних.

1.2.2. Пільгова процентна ставка - 8,31% річних.

Пільгова процентна ставка встановлюється тимчасово на строк з 01 січня 2013 року до 30 квітня 2014 року включно.

1.2.3. Сторони домовились, що починаючи з 01 травня 2014 року позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки відповідно до п. 1.2.1, якщо інше не передбачено умовами цього договору".

4.Тимчасово, на період з 30 квітня 2013 року по 30 березня 2014 року (надалі - "кредитні канікули"), Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту (надалі - "щомісячний платіж") та змінити строк його сплати в наступному порядку.

Станом на дату укладання цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 700,00 доларів США;

На період з 01 липня 2012 року по 30 квітня 2013 року щомісячний платіж встановлюється на рівні 700,00 доларів США;

Починаючи з 01 квітня 2014 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до графіка погашення кредитного договору, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди та її невід'ємною частиною.

4.4. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

5.Одночасно з укладанням цієї додаткової угоди сторони домовились викласти додаток №1 "Графік погашення кредиту та сплати інших платежів" до кредитного договору в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору.

За даними дослідження експерта у висновку №18-657/658 від 20.12.2018 судово-економічної експертизи додатком №1 до додаткової угоди №010/01-04/08-384/7 від 26 квітня 2013 року є "Графік повернення кредиту та сплати інших платежів" (т.1, а.с.136-138) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом за кожним платіжним періодом, що відповідає вимогам п.3.2 Правил №168 та відповідає п.1.4 Кредитного договору №010/01-04/08-384 від 25 червня 2008 року.

Відповідно до цього Графіку експертом відзначено, що:

-у період з 30.04.2013 по 30.03.2014 схема Погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 700,00 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-у період з 30.04.2014 по 30.05.2018 схема погашення заборгованості відноситься до "диференційованих" або "класичних" платежів, тобто основна заборгованість (тіло кредиту) виплачується рівними частинами (в даному випадку 1 104,08 доларів США), а проценти нараховуються на решту основного боргу;

-останній платіж за період з 30.05.2018 по 16.06.2018 складає 1 118,22 доларів США та включає суму погашення тіла кредиту у розмірі 1 103,96 доларів США та суму погашення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,26 доларів США; -загальна сума погашення основного боргу (тіла кредиту) за період з 30.04.2013 по 16.06.2018 складає 64 707,96 доларів США;

-загальна сума погашення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2013 по 16.06.2018 складає 23 629,97 доларів США;

-загальна сума платежів по тілу кредиту та відсотках за період з 30.04.2013 по 16.06.2018 складає 88 337,93 доларів США.

Вище зазначені додаткові угоди до кредитного договору та сам кредитний договір підписані обома сторонами без зауважень.

Як вбачається з позовної заяви та довідки про стан заборгованості ФОП Родік З.Г. за кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 станом на 09 квітня 2015 року заборгованість склала загальну суму 72327,93 доларів США, з якої: 58 407,96 доларів США - основний борг з тіла кредиту; 11269,23 дол. США- нараховані відсотки за користування кредитними коштами; 2650,74 доларів США - пеня, нарахована на основний борг та відсотки.

Разом з тим, проведеними експертом дослідженнями сума заборгованості ФОП Родік З.Г . відповідно до Кредитного Договору №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 та Додаткових угод до нього, за умов, викладених у дослідницькій частині, та з урахуванням вимог та норм чинного законодавства України з ведення обліку доходів та кредитних операцій в банках України, за період з 01.07.2008 по 09.04.2015 склала загальну суму 60612,10 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 1 277 999,34 грн. (за офіційним курсом НБУ: 21,08488800 грн. за 1 долар США станом на дату позову 02.06.2015), з якої: 43 236,17 доларів США- сума заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), що еквівалентно 911 629,80 грн. (за офіційним курсом НБУ: 21,08488800 грн. за 1 долар США станом на дату позову 02.06.2015), та 17 375,93 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, що еквівалентно 366 369,54 грн. (за офіційним курсом НБУ: 21,08488800 грн. за 1 долар США станом на дату позову 02.06.2015).

Так, у висновку експерт зазначив, що законодавчими та нормативно-правовими актами України, чинними на час дії досліджуваного кредитного договору, не передбачена капіталізація відсотків за кредитними операціями, а тому відображення у регістрах бухгалтерського обліку Банку операцій з капіталізації (перенесення на рахунки обліку наданих кредитів) нарахованих та не сплачених відсотків за досліджуваним кредитним договором у загальній сумі 15171,79 доларів США (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят один долар США 79 центів) за період з 01.07.2008 по 09.04,2015 не відповідає правилам ведення бухгалтерського обліку та чинним положенням з бухгалтерського обліку кредитних операцій в банках України.

Згідно з Глосарієм банківської термінології Національного банку України, термін «капіталізація» має наступні значення: 1) збільшення обсягу капіталу банку; 2) сукупна вартість цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку країни, визначена у відсотках до ВВП - рівень капіталізації фондового ринку; 3) сукупна максимальна вартість акцій та облігацій, які може випустити компанія; 4) збільшення вартості банку в зв'язку зі зростанням його ринкової вартості; 5) додавання нарахованої суми відсотків до основної суми депозиту та подальше нарахування доходів на біль-шу суму - депозит з капіталізацією доходу (капіталізація відсотків за депозитом); 6) питома вага цінних паперів певного виду в загальній сумі емісії цінних паперів або капіталі компанії - норма капіталізації; 7) додатковий випуск акцій з метою збільшення капіталу або спрямування частини доходів (прибутку, дивідендів) на збільшення капіталу банку; 8) капіталізація прибутку - метод визначення ринкової вартості банку на основі капіталізації за певним нормативом (процентом) доходів, одержаних протягом певного періоду часу; 9) капіталізація процентів - у сучасній фінансовій практиці включення нарахованих і сплачених кредитором відсотків за використані кредити у вартість новостворених активів (будівлі, споруди), а не вирахування цих відсотків із прибутку чи віднесення на собівартість. Метою такої капіталізації є чітке відображення реальної вартості капітальних вкладень у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Термін «капіталізація процентів» вживається й в Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженій постановою Правління НБУ від 20.08.1999 №418, що втратила чинність від 01.01.2005, та має наступне значення: капіталізація процентів - процес нарощування депозиту за рахунок процентів за депозитом. Подальше нарахування здійснюється на суму депозиту з врахуванням процентів.

Також, відповідно до Інструкції №280, за кредитом рахунків, призначених для обліку нарахованих та прострочених нарахованих доходів за кредитами, не передбачено перенесення нарахованих сум на рахунки, призначені для обліку наданих кредитів фізичним та юридичним особам. За дебетом рахунків, призначених для обліку наданих кредитів фізичним та юридичним особам проводяться суми наданих кредитів, що відповідно до Закону №2121-111, передбачає надання банком позичальнику певної суми грошових коштів, що відображається в обліку у кореспонденції з Кредитом рахунків клієнтів та рахунків для обліку грошових коштів і банківських металів.

Експертом досліджено виписки Банку з аналітичних рахунків НОМЕР_17 та НОМЕР_18 (т.1 а.с.23-29), відкритих для обліку заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) за Кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008, за період з 01.07.2008 по 09.04.2015 та встановлено, що:

-01.07.2008 за Дебетом рахунку НОМЕР_17 відображено нарахування кредитної заборгованості в сумі 68 042,00 доларів США (шістдесят вісім тисяч сорок два долари США 00 центів);

-30.03.2010 в рамках реструктуризації за Дебетом рахунку НОМЕР_17 капіталізовано нараховані та несплачені станом на вказану дату відсотки за користування кредитними коштами у сумі 10 715,84 доларів США (десять тисяч сімсот п'ятнадцять доларів США 84 центи);

-30.09.2010 в рамках реструктуризації за Дебетом рахунку НОМЕР_17 було капіталізовано нараховані та несплачені станом на вказану дату відстрочені відсотки за користування кредитними коштами у сумі 2 578,92 доларів США (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім доларів США 92 центи);

-28.12.2010 в рамках реструктуризації за Дебетом рахунку НОМЕР_17 було капіталізовано нараховані та несплачені станом на вказану дату відсотки за користування кредитними коштами у сумі 1 877,03 доларів США (одна тисяча вісімсот сімдесят сім доларів США 03 центи);

-перенесень сум заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) на рахунки простроченої заборгованості за кредитами не було;

-22.02.2013, згідно з Листом НБУ від 30.01.2013 №12-111/225 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", залишок заборгованості за Дебетом рахунку НОМЕР_17 станом на вказану дату був перенесений на рахунок № НОМЕР_5 ;

-загальна сума сплаченої заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) за кредитом рахунків НОМЕР_17 та НОМЕР_18 склала 24 805,83 доларів США (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ять доларів США 83 центи);

- залишок заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) за Дебетом рахунку № НОМЕР_5 станом на 10.04.2015 за даними Виписки Банку з вказаного рахунку склав 58 407,96 доларів США (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сім доларів США 96 центів).

За результатами співставлення наданих квитанцій позичальника (т.4 а.с.100-194) з виписками банку з рахунків НОМЕР_17 та № НОМЕР_5 (т.1, а.с.23-29, т. 4 а.с.78-93, т. 4 а.с. 237-259), а також за результатами дослідження виписок банку з вказаних рахунків, за умови відповідності даних, відображених у виписках банку, ненаданим первинним документам з погашення основної заборгованості за кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008, експертом було встановлено, що за період з 01.07.2008 по 09.04.2015 в рахунок погашення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) від позичальника Родік З.Г. та Поручителя ОСОБА_7 шляхом перерахування з поточних рахунків та внесення готівки в касу Банку надійшло грошових коштів у загальній сумі 24 805,83 доларів США (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ять доларів США 83 центи): Дебет НОМЕР_23, НОМЕР_16, НОМЕР_6 - Кредит НОМЕР_1, НОМЕР_5 .

Отже, за результатами проведеного експертом дослідження сума заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) за кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 станом на 09.04.2015 складає 43 236,17 доларів США (сорок три тисячі двісті тридцять шість доларів США 17 центів), з урахуванням норм чинного законодавства України щодо бухгалтерського обліку кредитних операцій.

За результатами дослідження експертом виписок Банку з аналітичних рахунків НОМЕР_15, НОМЕР_25, № НОМЕР_7 , відкритих для обліку заборгованості за відсотками, та з аналітичних рахунків № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 (т.1, а.с.30-72, т. 4 а.с.78-93, т. 4 а.с. 237-259), відкритих для обліку простроченої заборгованості за відсотками кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 за період з 01.07.2008 по 09.04.2015 було встановлено наступне:

- за період з 01.07.2008 по 09.04.2015 загальна сума нарахованих Банком відсотків за користування кредитними коштами за Дебетом рахунків НОМЕР_15, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_7 склала 54 994,51 доларів США (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири долари США 51 цент);

- перенесення сум простроченої заборгованості за нарахованими відсотками здійснювалось Банком у строки, визначені кредитним договором, додатковими угодами та Графіками погашення до них, на рахунки № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 та № НОМЕР_13 , відповідно до Інструкції №280;

- 30.03.2010 в рамках реструктуризації за кредитом рахунків НОМЕР_15, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21 у кореспонденції з Дебетом рахунку № НОМЕР_1 з використанням транзитного рахунку було капіталізовано нараховані та несплачені станом на вказану дату відсотки за користування кредитними коштами у загальній сумі 10 715,84 доларів США (десять тисяч сімсот п'ятнадцять доларів США 84 центи);

30.09.2010 в рамках реструктуризації за кредитом рахунку № НОМЕР_4 у кореспонденції з Дебетом рахунку № НОМЕР_1 з використанням транзитного рахунку було капіталізовано нараховані та несплачені станом на вказану дату відстрочені відсотки за користування кредитними коштами у сумі 2 578,92 доларів США (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім доларів США 92 центи);

28.12.2010 в рамках реструктуризації за кредитом рахунків НОМЕР_19, НОМЕР_20 у кореспонденції з Дебетом рахунку НОМЕР_17 з використанням транзитного рахунку № НОМЕР_14 було капіталізовано нараховані та несплачені станом на вказану дату відсотки за користування кредитними коштами у сумі 1 877,03 доларів США (одна тисяча вісімсот сімдесят сім доларів США 03 центи);

- 22.02.2013, згідно з Листом НБУ від 30.01.2013 №12-111/225 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", залишки заборгованості за Дебетом рахунків НОМЕР_15 та № НОМЕР_8 станом на вказану дату були перенесені на рахунки НОМЕР_22 та № НОМЕР_11 ;

- загальна сума сплаченої заборгованості за нарахованими відсотками склала 28 553,49 доларів США (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три долари США 49 центів);

- залишок заборгованості за відсотками за Дебетом рахунків № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 та № НОМЕР_13 станом на 10.04.2015 за даними Виписок Банку з вказаних рахунків склав 11 269,23 доларів США (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять доларів США 23 центи). В ході проведеного дослідження було здійснено розрахунок нарахування відсотків за користування кредитними коштами за досліджуваним кредитним договором, з урахуванням норм чинного законодавства України з обліку кредитних операцій.

В ході проведеного дослідження було здійснено розрахунок нарахування відсотків за користування кредитними коштами за досліджуваним кредитним договором, з урахуванням норм чинного законодавства України з обліку кредитних операцій.

За результатами проведеного дослідження загальна сума відсотків за користування кредитними коштами за досліджуваним кредитним договором за період з 01.07.2008 по 09.04.2015 склала 45 929,42 доларів США.

Розбіжність між сумою нарахованих відсотків за даними Виписок Банку та сумою розрахованих відсотків за результатами проведеного дослідження склала 9 065,09 доларів США (дев'ять тисяч шістдесят п'ять доларів США 09 центів) та пояснюється тим, що:

-в ході дослідження розрахунок відсотків здійснювався на залишки заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) без капіталізації;

- за даними Виписок та розрахунку Банку у період з 02.12.2012 по 31.12.2012 розрахунок відсотків здійснювався за відсотковою ставкою у розмірі 15,5%, даний період входить до кредитних канікул, відповідно до умов Додаткової угоди №010/01-04/08-384/6 від 26.06.2012, а в ході дослідження було встановлено, що у даний період прострочень понад 30 календарних днів не виникало, тому в ході дослідження при розрахунку відсотків за вказаний період застосовувалась пільгова ставка у розмірі 8,31 %;

- за даними виписок та розрахунку Банку у період з 01.01.2014 по 30.04.2014 розрахунок відсотків здійснювався за відсотковою ставкою у розмірі 15,5%, даний період входить до кредитних канікул, відповідно до умов додаткової угоди №010/01-04/08-384/7 від 26.04.2013, а в ході дослідження було встановлено, що прострочення понад 30 календарних днів виникло з 03.03.2014, а не з 01.01.2014, тому в ході дослідження при розрахунку відсотків за період з 01.01.2014 по 02.03.2014 застосовувалась пільгова ставка у розмірі 8,31%.

За результатами співставлення наданих квитанцій позичальника (т. 4 а.с.105-196) з виписками банку з рахунків НОМЕР_15, № НОМЕР_4 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 (т.1, а.с.30-72, т. 4 а.с. 78-93, а.с. 230-259), а також за результатами дослідження виписок банку з вказаних рахунків, за умови відповідності даних, відображених у виписках банку, ненаданим первинним документам з погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008, було встановлено, що за період з 01.07.2008 по 09.04.2015 в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відсотками від Позичальника Родік З.Г. та Поручителя ОСОБА_7 шляхом перерахування з поточних рахунків та внесення готівки в касу Банку надійшло грошових коштів у загальній сумі 28553,49 доларів США (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три долари США 49 центів): Дебет НОМЕР_23, НОМЕР_16, НОМЕР_6 - Кредит НОМЕР_24, НОМЕР_8.

Отже, за результатами проведеного дослідження, сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за Кредитним договором №010/01-04/08-384 від 25.06.2008 станом на 09.04.2015 складає 17 375,93 доларів США, з урахуванням норм чинного законодавства України щодо бухгалтерського обліку кредитних операцій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2 ст. 98 ГПК України).

Згідно з пунктом 18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Із матеріалів висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, висновок з поставлених перед експертом питань, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи не встановлено.

Про те, що додатковими угодами про реструктуризацію кредиту збільшено заборгованість за тілом кредиту на суму заборгованості з відсотків за користування кредитними коштами йшлося і в постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2016 у справі № 915/1715/15, встановлені обставини, які визнані преюдиціальними для вирішення цієї справи.

Так, у вказаній постанові Вищий господарський суд України встановив, що чинне законодавство чітко визначає правові наслідки порушення боржником умов кредитних договорів щодо своєчасного повернення кредиту (часток кредиту) та процентів за користування ним і не передбачає можливості в будь-якому випадку, в т.ч. у разі порушення боржником умов кредитних договорів, включати нараховані, але не сплачені боржником проценти до суми заборгованості за кредитом (до "тіла" кредиту) та вже на цю сумарну заборгованість нараховувати проценти за користування кредитом; умовами кредитного договору також не передбачена така можливість; надання відповідачем позивачу можливості реструктуризації заборгованості та зменшення процентної ставки, не свідчить про те, що у банку виникло право включати проценти в суму заборгованості по кредиту та нараховувати на цю суму проценти за користування кредитом; внаслідок включенням до суми отриманого (тіла) кредиту процентів за його користування, фактично збільшується борг боржника на суму, яку він не отримував, тобто у боржника виникає додаткове грошове зобов'язання, згідно з яким він повинен повернути кредитору кошти, які той йому не надавав, що суперечить змісту кредитних відносин; таким нарахуванням відповідач здійснює подвійне стягнення процентів, оскільки фактично нараховує проценти за користування кредитом на проценти за користування кредитом, додані до "тіла кредиту", що збільшує обсяг відповідальності позивача, передбачений умовами договору та чинним законодавством, та веде до незаконного збагачення відповідача за рахунок позивача без будь-яких на це правових підстав.

У постанові зазначено, що позивач обґрунтовано посилається на наявність підстав для визнання оспорюваних пунктів додаткових угод до кредитного договору недійсними, поряд з тим, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вказаних позовних вимог та у задоволенні позову відповідача про визнання додаткових угод до кредитного договору судами відмовлено.

Відповідно до визначення, наданого в ч. 1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Зі змісту вказаних статей, вбачається, що до поняття "кредит" входить лише сума, яка надається кредитором в борг боржнику (тобто "тіло" кредиту), а проценти за користування кредитом є лише обов'язковою платою за користування кредитом.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником.

Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. (ч.2)

Як вже зазначалося судом, строк кредитування визначений сторонами в договорі до 18.06.2018, при чому додатковими угодами, укладеними сторонами, цей строк не змінювався, а лише змінювався порядок погашення кредиту.

Умовами п. 7.1 кредитного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (у тому числі, простроченні проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Зокрема, кредитор вправі пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але не більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців (п. 7.2 договору).

Позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом не більш ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором застави/поруки (або пред'явити вимогу поручителю) або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України (п. 7.3 договору).

Вимогою-претензією про усунення порушеного зобов'язання від 04.07.2014 №140-7-0-00-1106 Банк звернувся до ФОП Родік З.Г. про виконання зобов'язання за кредитним договором протягом одного місяця з дати отримання цієї вимоги. Загальна заборгованість по кредиту станом на 20.05.2014 складала загальну суму 61787,62 доларів США, з якої: 58407,96 дол. США - заборгованість за тілом кредиту (з неї 3204,08 дол. США - прострочена заборгованість за тілом кредиту); 419,56 дол. США - пеня. (т.1 а.с.150-152)

Дана вимога направлена Банком в день її складання, тобто 04.07.2014, про що свідчить копія фіскального чеку поштового відділення "Укрпошта" (т. 1 а.с. 152).

Докази вручення вимоги ФОП Родік З. Г. в матеріалах справи відсутні, втім суд врахував +7 днів загального поштового перебігу (04.07.2014 + 7 календарних днів) та дійшов висновку, що остання отримала вимогу-претензію 11.07.2014.

Таким чином у строк до 10.08.2014 (11.07.2014+30 календарних днів) відповідач повинна була здійснити погашення заборгованості, яка виникла станом на 20.05.2014 у сумах, зазначених Банком у вимозі-претензії.

В свою чергу, Банк, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та зумовив перебіг позовної давності. Тобто, позивачем змінено строк повернення кредиту за договором, який тепер становить до 10.08.2014.

Водночас після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012.

Отже, кінцевий термін нарахування процентів за спірним кредитним договором становить - 10.08.2014.

Враховуючи вищенаведене, розрахунок суду, який перевірений Південно-західним апеляційним господарським судом, результати дослідження експертом та факти, встановлені в постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2016 у справі № 915/1715/15 щодо безпідставності збільшення Банком заборгованості за тілом кредиту на суму заборгованості з відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 43 236,17 доларів США, що еквівалентно 911 629,80 грн. (за офіційним курсом НБУ: 21,08488800 грн. за 1 долар США станом на дату позову 02.06.2015).

Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні пені в сумі 2 650,74 доларів США за несвоєчасну сплату заборгованості за тілом кредиту та відсотками у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, ФОП Родік З.Г. вважає, що строк позовної давності повинен обліковуватись від дати звернення позивачем до Господарського суду Миколаївської області у справі №17/351/09, проте вказане твердження є помилковим, оскільки позовні вимоги банку у цій справі стосувалися стягнення лише простроченої заборгованості, а не всієї суми кредиту. Крім того, ухвалою суду від 15.04.2010р. вказану позовну заяву було залишено без розгляду, а отже таке звернення згідно ч.1 ст. 265 ЦК України не вплинуло на перебіг строку позовної давності.

В подальшому, як зазначалось вище, між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди про реструктуризацію боргу, ініціатором укладання яких була ФОП Родік З. Г.

За взаємною згодою сторін, метою укладання цих угод було усунення відповідачем порушення прав претора шляхом надання відповідачеві пільгового періоду користування кредитними коштами (кредитні канікули), зменшення процентної ставки за користування кредитом та повернення відповідача у графік погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим позичальник уникав нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів.

Таким чином, перебіг строків позовної давності, як щодо вимог про стягнення кредиту, так і щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами в силу положень ч.1 ст.264 ЦК України переривався.

Остання додаткова угода №010/01-04/08-384/7 до кредитного договору була укладена 26.04.2013р., а вимога про усунення порушення умов кредитного договору за вих.. №140-7-0-00-1106 була направлена відповідачу 04.07.2014р.

У ч.1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У пункті 13.6 кредитного договору сторонами збільшено строк позовної давності для вимог Банку до 5 років, а саме: "до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років".

Враховуючи вищевикладене, датою початку перебігу строку позовної давності щодо стягнення заборгованості з тіла кредиту є 11.08.2014, тобто наступний день після зміненого позивачем строку повернення кредиту.

Оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі 02.06.2015, строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним.

За таких обставин підстави для застосування позовної давності згідно із заявою відповідача у справі у суду щодо стягнення заборгованості з тіла кредиту відсутні.

Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням процентів за користування кредитом обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зі сплати процентів у розмірі 15,5% щомісяця не пізніше 26 числа кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості за процентами за неправомірне користування кредитними коштами період за який нараховуються проценти починається з 01.07.2008.

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі 02.06.2015, а строк, в межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про стягнення відсотків згідно п. 13.6 договору до 5 років, тому строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом щодо відсотків, нарахованих до 02.06.2010 Банком є пропущеним.

За таких, обставин, колегія суддів погоджується із вірним висновком господарського суду про часткове задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності в частині про стягнення відсотків за період з 01.07.2008 до 02.06.2010.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суду щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами в сумі 6449,56 доларів США, що еквівалентно 135988 грн. 25 коп. за період з 03.06.2010 (наступний день після пропущеного Банком права на звернення до суду з позовом про стягнення відсотків) по 10.08.2014 (кінцевий термін нарахування процентів), вважає його вірним та обґрунтованим, з огляду на що погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Кредитного договору та Іпотечного договору, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ст.52 ГПК України, - у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. 512, 513 ЦК України слідує, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, право вимоги заборгованості підприємця Родік З.Г. за кредитним договором від 25.06.2008 №010/01-04/08-384 та додатковими угодами до нього, а також за іпотечним договором від 28.06.2008 №2159 відступлено ТОВ "Фінансова компанія "Форінт", про що господарським судом винесено відповідну ухвалу, і тому саме на користь останнього повинна бути стягнена встановлена судом кредитна заборгованість підприємця Родік З.Г.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Законом України "Про іпотеку", зокрема ст. 3, передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст. 24 Закону).

Згідно п. 2.6 договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 11.04.2018 цедент повідомляє іпотекодавців за Договорами іпотеки про передачу прав за Договорами іпотеки цесіонарію шляхом направлення їм повідомлення про відступлення прав за формою. Аналогічною наведеній у Додатку №3 до Договору відступлення прав. Повідомлення мають бути направлені цедентом іпотекодавцям за Договорами іпотеки в строк не пізніше 10 робочих днів з дня набрання чинності цим Договором.

Відповідно до п. 4.16 Договору, всі повідомлення та інші документи згідно з даним Договором направляються рекомендованим листом та/або вручаються іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст повідомлення. При цьому, відповідне повідомлення вважається відправленим у випадку його відправлення на поштову адресу, вказану у даному Договорі.

В пункті 9.6 договору іпотеки від 28.06.2007 №2159 сторони визначили, що відступлення прав за цим договором здійснюється іпотеко держателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Зокрема, іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.

На підтвердження виконання ст. 24 Закону України "Про іпотеку" та вимог договору про відступлення прав вимог за іпотечними договорами та самого договору іпотеки Банком надано суду повідомлення про відступлення права вимоги, яке було направлено позичальнику ФОП Родік З.Г. та поручителю Родік - 16.04.2018, про що свідчать відмітки поштового відділення на реєстрі згрупованих відправлень, а також копія фіскального чеку "Укрпошта".

У цій вимозі Банк повідомив відповідача про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

З огляду на приписи статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1 та 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ч. 1, 2 статті Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Матеріали справи містять докази виконання Банком вимог вищенаведеної статті, а саме надіслання боржнику вимоги про усунення порушення від 04.07.2014 за вих№140-7-0-00-1106 (т.1 а.с.150-151), проте останнім вказані вимоги Банку не виконані.

Як зазначалось вище, договором іпотеки від 28.06.2008 р. за № 2159, забезпечується основне зобов'язання у сумі 68042 дол. США та зобов'язання сплатити проценти в розмірі 15,5% річних, а також комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) та інші умови кредитного договору (т. 1 а.с. 141-147).

У відповідності до цього договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

В іпотеку, за згодою чоловіка ФОП Родік З.Г. - ОСОБА_7 , передано належний їм на праві спільної власності подружжя банно-пральний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , який належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б. 03.07.2007, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 03.07.2007 за №4227712 та зареєстрованого у КП "Вознесенське МБТІ" 25.06.2008 в книзі №1 за №9. Реєстраційний номер за РПВНМ 19415842.

Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 1030552,00 грн. (п. 1.5 договору).

На підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення (п. 2.1.3 договору)

Іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки (п. 3.1.4 договору).

Іпотекодержатель зобов'язаний у випадку отримання від реалізації предмета іпотеки та від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, суми, що перевищують розмір вимог за кредитним договором (з урахуванням витрат, понесених іпотеко держателем по реалізації предмета іпотеки), повернути іпотекодавцю різницю між сумою, за яку предмет іпотеки та інше заставлене майно були реалізовані, та сумою вимог за кредитним договором (з урахуванням витрат, понесених іпотекодержателем по реалізації предмета іпотеки) (п 3.2.1 договору)

Іпотекодавець має право, зокрема, у будь-який час до моменту реалізації предмета іпотеки припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого іпотекою зобов'язання за кредитним договором разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи витрати по вчиненню виконавчого напису, судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на здійснення реалізації предмету іпотеки (п.4.2.3 договору).

У розділі 6 договору сторони визначили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.1 договору).

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках:

якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлений кредитним договором строк суми процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекдавцем обов'язків, встановлених цим договором або кредитним договором (п. 6.3 договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом продажу іпотеко держателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "про іпотеку".;

- згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (п. 6.4 договору).

У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки (п. 6.5 договору).

У відповідності до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний ризик може, зокрема згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку" продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п.1.3 цього договору або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (п.6.5.1 договору).

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки (п. 6.5.3 договору).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором, належним чином доведений, документально підтверджений і позичальником не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між Банком та відповідачем укладено Іпотечний договір, права за яким відступлено ТОВ "ФК "Форінт", тому позовні вимоги останнього про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Із змісту ст. ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом з тим, відповідно до ст. 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, така вартість майна змінилася.

Відповідачем не надано заперечень проти визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, що буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно заявлено вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що господарським судом під час відкриття провадження у даній справі порушено предметну юрисдикцію, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

За умовами Кредитного договору позивальником є фізична особа - Родік З.Г. , яка укладаючи договір діяла на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за №25080170000000689 від 07.06.1999р, що згідно ст. 50 ЦК України вказує на вчинення правочину саме фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою, визначення якої наведено в ст. 24 ЦК України.

Станом на час відкриття провадження по справі та на дату ухвалення рішення по даній справі відповідач підприємницьку діяльність не припинила, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З назви кредитного договору також вбачається, що даний вид кредиту надається суб'єктам мікро та малого бізнесу, а не фізичним особам.

Цільове призначення кредиту визначено у п.п.1.1.2 п.1.1. Кредитного договору, згідно якого кредит надається для фінансування інвестиційних витрат - проведення поточного ремонту кафе-сауна «Венеція», придбання меблів та побутової техніки.

При цьому, одним із видів економічної діяльності відповідача згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є код КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування», який, зокрема, включає діяльність кафе, а отже цільове призначення кредиту відповідає виду господарської діяльності відповідача.

Посилання скаржника на висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.06.2018р. по справі №910/16713/15 є помилковими, з огляду на те, що у наведеній справі кредитні відносини між банком та позичальником виникли на підставі договору, що містив посилання на норми чинного законодавства України, які регулюють порядок надання споживчих кредитів фізичним особам.

Викладене свідчить про те, що розгляд справи за правилами господарського судочинства здійснено судом першої інстанції у повній відповідності до вимог ст. 12 ГПК України (у редакції, що діяла на момент відкриття провадження по справі) та п.п. 1,15 ч.1 ст. 20 ГПК України (в редакції, що діє на час ухвалення рішення).

Також, в апеляційній скарзі ФОП Родік З.Г. посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 64 ГПК України (в редакції, чинній на час відкриття провадження по справі), оскільки внаслідок неналежного повідомлення про дату та час розгляду справи вона була позбавлена можливості подати зустрічний позов.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2015р. до Господарського суду Миколаївської області від ФОП Родік З.Г. надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до протоколу судового засідання від 26.08.2015р. - відповідач у судове засідання не з'явилась, ухвала суду направлена на його адресу, та була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Адреса на яку направлялась ухвала суду - вул . Кравченко, 11 , м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 .

Поштову кореспонденцію відповідач отримувала, як до судового засідання - 26.08.2019р., так і після нього, що підтверджують наявні в матеріалах справи поштові повідомлення за адресою - АДРЕСА_8 .

Тому твердження ФОП Родік З.Г. про її неповідомлення судом - є безпідставними.

Також, безпідставними є твердження скаржника на постанову КГС ВС від 16.02.2018р., оскільки в даній постанові йдеться про ухвалення судом першої інстанції рішення по справі за відсутності інформації про вручення відповідачеві поштового повідомлення про час і місце судового засідання.

У даному випадку, суд першої інстанції перейшов до розгляду справи по суті за наявності письмового відзиву на позовну заяву, що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи.

Що стосується посилань скаржника на порушення судом під час відкриття провадження вимог п.3 ст. 63 ГПК України (в редакції чинній на час відкриття провадження по справі), оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст. 54 ГПК України, то таке посилання є суб'єктивною думкою відповідача, яка не ґрунтується на нормах права, і не впливає на правильність ухваленого рішення.

Посилання скаржника на те, що ухвалою суду від 22.09.2015р. їй було незаконно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи, внаслідок чого порушено її процесуальні права, колегією суддів відхиляються, оскільки неприпустимо ставити перед судовим експертом правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін, тощо, і саме це стало підставою для відхилення клопотання відповідача.

Інші доводи скаржника стосовно порушення норм процесуального права, спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування рішення.

Крім цього, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що під час ухвалення рішення по даній справі суд першої інстанції помилково вважав, що рішення у справах №№915/1715/15, 915/1035/16, 910/7674/17 мають преюдиційне значення для вирішення даної справи з посиланням на судову практику, а саме на рішення ухвалені судом касаційної інстанції у справах №910/32168/15 та №927/976/17, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

По-перше, у справі №910/32168/15 суд касаційної інстанції взагалі відмовив у відкритті провадження по справі, що підтверджується ухвалою від 31.08.2016р.

По-друге, у постанові від 12.06.2018р. по справі №927/976/17 суд касаційної інстанції посилається на те, що не може мати преюдиційного значення для вирішення справи рішення у спорі, суб'єктний склад якого не є тотожним спору, що розглядається.

У даному випадку, суб'єктний склад учасників у справах №№915/1715/15, 915/1035/16, 910/7674/17 є тотожним справі №915/923/15, що повністю відповідає вимогам преюдиційності рішення, встановлених ч.ч.4,5 ст. 75 ГПК України.

Крім того, у рішеннях по вищезазначеним справам наведено обставини і факти, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, і які мають значення при розгляді справи №915/923/15.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 12.06.2019р. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного процесуального акту колегія суддів не вбачає.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 року у справі № 915/923/15 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Родік Зінаїди Григорівни - без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Родік Зінаїди Григорівни залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від "12" червня 2019 року у справі № 915/923/15 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „24" вересня2019 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький