вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" вересня 2019 р. Справа№ 910/1636/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Калатай Н.Ф.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: Проценко Р.В. ордер серія КВ №402622 від 11.05.19
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 р.
у справі № 910/1636/19 (суддя - О.В. Гумега)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1"
до Акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 300 985,99 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 300 985,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, станом на 01.05.2018 за даними ПАТ "Київенерго" міститься переплата (сальдо, сума попередньої оплати) ТОВ "КЖБК БМУ-1" за Договором № 1321189 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.10.2017 (далі - Договір) у розмірі 300985,99 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року по справі № 910/1636/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року по справі № 910/1636/19 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року по справі № 910/1636/19, розгляд справи призначено на 10.07.2019 року.
Розпорядженням № 09.1-08/2038/19 Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019 р. для розгляду справи № 910/1636/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді:, Зубець Л.П., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 прийнято справу прийнято справу № 910/1636/19 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Дідиченко М.А., розгляд справи призначено на 21.08.2019 року.
Розпорядженням № 09.1-08/2923/19 Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019 р. для розгляду справи № 910/1636/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді:, Зубець Л.П., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 року прийнято справу №910/1636/19 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Сітайло Л.Г, розгляд справи №910/1636/19 призначено на 21.08.2019 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 р. оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/1636/19 до 11.09.2019 року.
Розпорядження № 09.1-08/3588/19 Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р., у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1636/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р апеляційну скаргу у справі №910/1636/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 р. справу № 910/1636/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.
29.01.2019р. представник відповідача у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позвача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
13.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", яке перейменоване на Акціонерне товариство "Київенерго" (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" (далі - абонент) укладено договір № 1321189 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, для проведення пусконалагоджувальних робіт, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору; при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти абонента про їх змінення.
Згідно п. 2.3. договору, абонент зобов'язується, дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 13.12.2017 (п. 8.1. договору).
Додатком № 1 до договору № 1321189 від 13.10.2017 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.
Додатком № 4 до договору № 1321 189 від 13.10.2017 сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого абонент до початку розрахунково-періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Абонент з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 1321189 від 13.10.2017 між сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, з якого вбачається переплата позивача за послуги постачання теплової енергії у розмірі 300 985,99 грн., який підписаний представниками сторін скріплений їх печатками, при цьому, складання відповідачем зазначеного акту та отримання його позивачем щомісяця з 12 по 15 число в районному відділі теплозбуту передбачено додатком № 4 до договору, яким сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.
Отже, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо неналежності доказу факту здійснення передплати за договором, що підтверджена актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018.
Щодо висновків суду першої інстанції про припинення дії договору № 13211989 від 13.10.2017 з 13.12.2017 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 13.12.2017р.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачав актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності, до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсам через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
24.04.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної з ПАТ "Київенерго" Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 з 30 квітня 2018 року.
Таким чином, з 01.05.2018 ПАТ "Київенерго" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.
З огляду на те, що АТ "Київенерго" було позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, то у останнього фактично відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги.
28.12.2018 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 28/12/2018-2, в якій ТОВ "КЖБК БМУ-1" просило відповідача повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 300 958,99 грн. протягом 30 днів, з дня отримання даної претензії, та повідомлено відповідача у відповідності ст. 651 ЦК України Договір № 1321189 від 13.10.2017 вважається розірваним/припиненим з 01.05.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку від 28.12.2018 та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 04.01.2019. Відповідачем вищезазначені кошти повернуто не було.
Крім того, судом не враховано, що акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, відображає фактичне споживання теплової енергії позивачем в квітні 2018 року, яка, даними відповідача, складала 50 711,05 грн.
З чого слідує, що сторони продовжували виконання своїх зобов'язань за договором № 1321189 від 13.10.2017.
Отже, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо припинення дії вищевказаного договору з 13.12.2017 та щодо відсутності правових підстав для звернення позивача з претензією до відповідача про повернення коштів та відповідно, розірвання договору № 1321189 від 13.10.2017 з 01.05.2018.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, в даному випадку правовою підставою позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 300 985,99 грн. є право, передбачене ч. 2 ст. 693 1 і України, а саме право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Щодо посилання позивача на застосування до даних правовідносин ч. 1 статті 1212 ЦК України, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе : рахунок іншої особи.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи і відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/13195/17, переглядаючи справу про стягнення безпідставно набутих коштів, погодившись, що кошти, перераховані позивачем відповідачу на виконання укладеного між ними договору, виключає стягнення вказаних коштів як безпідставно набутих згідно ст. 1212 ЦК України, зазначив, що суди не врахували, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. А тому помилкове посилання позивача на іншу правову норму ніж та, яка має бути застосована до спірних правовідносин, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Європейський Суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Ігноруючи конкретний, доречний і важливий аргумент заявника, національні суди не виконують своїх зобов'язань за п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нечипорук і Ионкапо проти України").
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, наданими у п. 2 постанови № 6 від 23 березня 2012 р. "Про судове рішення", суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно- правовимн актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов неправомірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник довів обґрунтованість апеляційної скарги, отже рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року у справі № 910/1636/19 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року у справі № 910/1636/19 скасувати, прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" безпідставно набуті кошти в розмірі 300 985,99 грн.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 514,79 грн.
6. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 772,19 грн.
7. Матеріали справи № 910/1636/19 повернути до Господарського суду м. Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 23.09.2019р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
Н.Ф. Калатай