ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2293/18
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Колоколова С.І.,
Разюк Г.П.,
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача за первісним позовом: Пронюк В.Я., за довіреністю;
від відповідача за первісним позовом: Нестерович О.П. (директор);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Комунального підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 26 червня 2019 року (повний текст складений 26.06.2019р.)
по справі № 916/2293/18
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача Комунального підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго”
про стягнення 21915,11 грн.
та за зустрічним позовом Комунального підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго”
до Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
про визнання права власності на природний газ, -
колегія суддів суду першої інстанції у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Лічман Л.В., суддя Погребна К.Ф.,
час та місце винесення рішення: 26.06.2019р., м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 18.09.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В жовтні 2018 року Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (найменування позивача 21.03.2019р. змінено, попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго» про стягнення грошових коштів у розмірі 21 915,11 грн., з яких: 18 469,70 грн. - пеня, 1 978,86 грн. - 3% річних та 1466,55 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016 року (далі - Договір) щодо своєчасної оплати за переданий газ у визначений Договором строк.
05.11.2018р. Комунальним підприємством теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (далі - відповідач за первісним позовом, КПТМ «Южтеплокомуненерго) до суду першої інстанції було подано зустрічний позов до Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - позивач за первісним позовом, АТ “НАК “Нафтогаз України”) про визнання права власності на природний газ в об'ємі 44,564 тис. куб. м. на загальну суму 451 932,43 грн. переданого за Договором постачання природного газу №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016р.
Підставою подання зустрічної позовної заяви КПТМ "Южтеплокомуненерго" є відмова АТ «НАК „Нафтогаз України” від підписання акту приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року на обсяг 44,564 тис.куб.м., що на думку відповідача за первісним позовом, зокрема, підтверджує право власності КПТМ "Южтеплокомуненерго" на спірний об'єм природного газу за відповідним Договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. по справі №916/2293/18 (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Лічман Л.В., суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення грошових коштів у сумі 21 915,11 грн. - задоволено частково. Стягнуто з КПТМ "Южтеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 5000,00 грн. пені, 1978,86, грн.. - 3% річних, 1466,55 грн. - інфляційних витрат.
У задоволенні зустрічного позову КПТМ «Южтеплокомуненерго" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання права власності на природний газ в об'ємі 44,564тис.куб.м на загальну суму 451932,43 грн. переданого за Договором постачання природного газу №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016р. - відмовлено.
У вказаному рішенні Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про доведеність АТ «НАК „Нафтогаз України” факту неналежного виконання КПТМ «Южтеплокомуненерго" взятих на себе зобов'язань за Договором постачання природного газу №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016 року в частині вчасної оплати газу.
Але, взяв до уваги виконання відповідача за первісним позовом в повному обсязі основного зобов'язання за Договором постачання природного газу, хоча і з порушенням строків.
Тому, задовольняючи частково вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем за первісним позовом встановлених Договором строків оплати поставленого АТ «НАК „Нафтогаз України” природного газу, а відмовляючи в задоволенні решти вимог про стягнення пені, суд прийняв до уваги специфіку господарської діяльності відповідача за первісним позовом, яка пов'язана з постачання теплової енергії споживачам, зокрема, протягом опалювального сезону, низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, у зв'язку з чим зменшив нараховану позивачем за первісним позовом штрафну санкцію у вигляді пені до 5 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що у КПТМ „Южтеплокомуненерго” не виникло права власності на спірний природний газ, а тому порушення права власності як такого не відбулося. При цьому, Господарський суд Одеської області послався на аналогічну правову позицію, яка висловлена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/1283/16, від 14.06.2018 у справі №904/7403/17, від 14.08.2018 у справі №9/057-09/6/13, від 24.10.2018 у справі №902/147/15 (902/685/16).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на відсутність досліджень місцевим судом усіх істотних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 р. у справі №916/2293/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 13 469,70 грн. і прийняти нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо стягнення з КПТМ «Южтеплокомуненерго" на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” неустойку у сумі 13 469,70 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області винесено за неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також, апелянт стверджує, що рішення Господарського суду Одеської області у частині зменшення судом розміру пені прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України та без дослідження всіх істотних обставин справи.
Апелянт наполягає на тому, що зменшуючи розмір пені, суд мав урахувати не лише майнові, але й інші інтереси зазначених сторін; що судом першої інстанції не було враховано інтереси позивача, а фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
Крім того, ПАТ «НАК “Нафтогаз України” вважає, що Господарський суд Одеської області не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Цивільного кодексу України.
Також в обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.
Більш детально доводи Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» викладені в апеляційній скарзі.
Водночас, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/2293/18 скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» до КПТМ «Южтеплокомуненерго» відмовити повністю; зустрічний позов КПТМ «Южтеплокомуненерго» до АТ «НАК «Нафтогаз України» - задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу КПТМ «Южтеплокомуненерго», зокрема, вказує, що між сторонами у справі укладено декілька договорів щодо поставки природного газу і поставка якого здійснюється у загальному потоці.
При цьому, розподілений загальний обсяг природного газу у лютому 2017 року склав 1372,738 тис.куб.м., з яких, як стверджує КПТМ «Южтеплокомуненерго», за договором №3518/1617-БО-23 - 150,475 тис.куб.м., за договором №3748/1617-ТЕ-23 - 1177,584 тис.куб.м, за договором №3519/1617-РО- 23 - 0,115 тис.куб.м та за договором №3946/1617-КП-23 - 44,564 тис.куб.м.
Однак, акти приймання-передачі природного газу у лютому 2017 року за переліченими договорами підписані між сторонами у справі, крім акту щодо обсягу газу у розмірі - 44,564 тис.куб.м., тобто - за договором №3946/1617-КП-23.
КПТМ «Южтеплокомуненерго» наполягає на тому, що 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року ним було отримано за Договором №3946/1617-КП-23 243,442 тис.куб.метрів природного газу на загальну суму 2 134 177,57 грн., яка була оплачена, що підтверджується узгодженими актами приймання-передачі природного газу за жовтень- листопад 2016 року, січень 2017 року, березень 2017 року, а також показами комерційного вузла обліку газу споживача у лютому 2017 року, що зафіксовані актом №008060/02 прийому- передачі природного газу за лютий 2017 року (відповідно до п.3.9 Договору).
Отже, КПТМ «Южтеплокомуненерго» зазначає, що розбіжності виникли лише стосовно об'ємів природного газу, переданого за договором №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016 року, який вирахувано із загального обсягу (1372,738 тис.куб.м.), в зв'язку з чим комунальне підприємство наполягає, що розрахунки штрафних санкцій здійсненні АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №3946/1617-КП- 23 є неналежними, оскільки не включають грошових зобов'язань за лютий 2017 року та оплату здійснену відповідачем за первісним позовом за спожитий у даному розрахунковому періоді природний газ.
Крім того, КПТМ «Южтеплокомуненерго» вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що у відповідача за первісним позовом не виникло права власності на спірний природний газ, тобто, порушення права власності як такого не відбулося.
Апелянт звертає увагу, що виходячи з умов Договору (зокрема п.3.9. Договору) та аналізу норм профільного законодавства за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з АТ НАК «Нафтогаз України»» обсяг спожитого природного газу встановлюється відповідно до акту приймання-передачі природного газу з ПАТ «ОДЕСАГАЗ» (додаток 12 до зустрічної позовної заяви), та саме з цього моменту виникає право власності КПТМ «Южтеплокомуненерго» на спожитий природний газ.
Також, апелянт вказує, що у зв'язку з тим, що подія, з настанням якої у покупця виникає право власності на газ, не настала, то у відповідності до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, право власності на природний газ виникає з дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а саме з моменту передачі природного газу АТ «Укртрансгаз» у відповідності до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, яке в свою чергу, поставило його відповідачу за первісним позовом», що підтверджується відповідними актами транспортування природного газу та його розподілу по категоріям споживачів.
Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що факт передачі природного газу за лютий 2017 року відбувся, що підтверджується, зокрема, підписаними додатковими угодами до договорів постачання природного газу на лютий 2017 року, а також підтвердженням номінації природного газу на цей період; актом наданих послуг транспортування природного газу Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз».
Більш детально доводи КПТМ „Южтеплокомуненерго» викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунального підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго” на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 р. по справі №916/2293/18 та призначено розгляд справи на 18.09.2019р.
У судовому засіданні 18.09.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2016 року між ПАТ „НАК Нафтогаз України” (надалі - постачальник) та КПТМ „Южтеплокомуненерго” (надалі - споживач) укладено договір постачання природного газу №3946/1617-КП-23, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).
У пункті 2.1. Договору сторонами погоджено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) газ, обсягом до 447,0 тис.куб.м у тому числі за місяцями: ІV кв. 2016р. - 175,00 тис.куб.м. (жовтень - 45,00; листопад - 50,00; грудень - 80,00); І кв. 2017р. - 272,00 тис.куб.м. (січень - 95,00; лютий - 90,00; березень - 87,00).
Положеннями п.2.6. Договору встановлено, що розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ „Одесагаз”, з яким споживач уклав відповідний договір.
Розділом 3 Договору сторони погодили порядок та умови передачі газу.
Так, пунктом 3.1. Договору сторони визначили, зокрема, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно положень п. 3.2. Договору, споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 цього Договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації (підтверджений обсяг природного газу по договору) шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього Договору.
За пунктом 3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п. 3.5. Договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 3.6. Договору постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
У разі, коли під час складання (підписання) акта приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості природного газу, переданого за Договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов цього Договору або в порядку, передбаченому законодавством. До врегулювання сторонами розбіжностей обсяги переданого природного газу встановлюються відповідно до даних оператора газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а вартість природного газу розраховується постачальником відповідно до умов, зазначених у пункті 5.2 цього Договору (п. 3.9. Договору).
За п. 4.1 договору, кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
Ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни (п.5.1 Договору).
Ціна за 1000 куб. м. газу з ПДВ за цим Договором становить 7099,20 грн. (п.5.2. Договору)
Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами вносились зміни до договору шляхом укладення додаткових угод, зокрема:
28.10.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №3946/1617-КП-23 (том. І а.с. 21-22), згідно якої п. 5.2 договору виклали в новій редакції, а саме, ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.11.2016 року встановлюється наступним чином: місячний обсяг використання газу: від 50 тис.куб.м - попередня оплата до початку місяця поставки - 7380,00 грн. з ПДВ, оплата протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу - 8182,80 грн. з ПДВ; до 50 тис.куб.м - 8182,80 грн. з ПДВ.
22.11.2016 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, якою погоджено ціну за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором з 01 грудня 2016 року - 8577,60 грн. з ПДВ.
21.12.2016 року сторонами підписано додаткову угоду №3 до Договору, якою погоджено ціну за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором з 01 січня 2017 року - 8374,80 грн. з ПДВ.
Разом з тим, 23.01.2017 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №4 до договору №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016р. (том І а.с.25-26), згідно якої доповнили розді 1 „Предмет договору” після пункту 1.2 пунктом 1.3 в наступній редакції: „1.3. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.”
24.01.2017 року сторонами підписано додаткову угоду №5 до Договору, якою погоджено ціну за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором з 01 лютого 2017 року - 10 141,20 грн. з ПДВ.
24.02.2017 року сторонами підписано додаткову угоду №6 до Договору, якою погоджено ціну за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором з 01 березня 2017 року - 9 439,20 грн. з ПДВ.
За положеннями п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Положеннями п. 6.2. Договору визначено, що при невиконанні споживачем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору або розірвати даний Договір в односторонньому порядку.
У відповідності до п. 6.3. Договору, в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у споживача за цим договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Згідно з п. 6.4. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.
Відповідно до п. 7.2 Договору споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і договором. У разі невиконання споживачем п.6.1. та п.6.6. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.8.1., 8.2. Договору).
Строк дії Договору визначений у розділі 12. Так, за п.12.1. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Даний Договір підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками сторін.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору постачання природного газу №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016 року АТ «НАК «Нафтогаз України» протягом жовтня 2016р. - березня 2017р. було поставлено відповідачу за первісним позовом природний газ на загальну суму 1 682 245,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 113 331,62 грн., від 30.11.2016р. на суму 271 668,96 грн., від 31.12.2016р. на суму 432 671,30 грн., від 31.01.2017р. на суму 570 240,13 грн. та від 31.03.2017р. на суму 294 333,13 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень (а.с. 33-37).
Також, судом першої інстанції встановлено, що КПТМ „Южтеплокомуненерго” несвоєчасно розрахувався за поставлений газ, а саме: вартість поставленого газу у жовтні 2016 року була сплачена 12.12.2016 року (прострочення склало 16 днів), вартість поставленого газу у листопаді 2016 року була сплачена 19.01.2017 року (прострочення склало 23 дні), вартість поставленого газу у грудні 2016 року була сплачена 14.03.2017 року (прострочення склало 47 днів), вартість поставленого газу у січні 2017 року була сплачена 23.03.2017 року (прострочення склало 23 дні), вартість поставленого газу у березні 2017 року була сплачена 26.04.2017 року (прострочення на 1 день).
Тому, АТ “НАК “Нафтогаз України” здійснив нарахування штрафних санкцій та звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго» грошових коштів у розмірі 21 915,11 грн., з яких: 18 469,70 грн. - пеня, 1 978,86 грн. - 3% річних та 1466,55 грн. - інфляційні втрати.
Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с. 29-32).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 06.11.2018р. до суду першої інстанції від відповідача за первісним позовом надійшов відзив, в якому КПТМ "Южтеплокомуненерго» разом з незгодою щодо позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» просив зменшити розмір пені до 1 грн.
В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру пені КПТМ "Южтеплокомуненерго» зазначило про те, що теплопостачальне підприємство на сьогодні знаходиться у тяжкому фінансовому стані (згідно Звіту про фінансові результати за 2016 рік збиток від діяльності підприємства складає 1 605 тис. грн., а згідно Звіту про фінансові результати за 2017 рік - 4 070 тис. грн.), тоді як для виконання своїх грошових зобов'язань перед кредиторами, підприємство постійно веде претензійно-позовну роботу, щодо стягнення із споживачів заборгованості за послуги централізованого опалення, однак застосовані заходи впливу не в змозі кардинально вплинути на зменшення дебіторської заборгованості, станом на 01.11.2018 року вона склала 10 927 41,58 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені та стягнення її в сумі 5 000,00 грн.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як зазначалось вище, пунктом 8.2. Договору встановлено зобов'язання споживача в разі порушення п.6.1. та п.6.6. цього Договору сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
У зв'язку з чим, враховуючи порушення умов Договору КПТМ "Южтеплокомуненерго» щодо строків оплати поставленого газу, позивачем за первісним позовом було нараховане відповідачу за первісним позовом пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Апеляційний суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 18469,70 грн., розрахованої виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його правильності.
Проте, частинами 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наведена норма кореспондує з положенням статті 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, апеляційна колегія звертає увагу на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Також, судова колегія зазначає, що зі і змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки фактичних обставин справи та наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, наявним у матеріалах справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018р. у справі № 903/827/17, від 30.08.2018р. у справі № 925/1587/17, ухвалі Верховного суду від 10.04.2019р. у справі 918/568/18, а також, у пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Як встановлено судом першої інстанції, основне зобов'язання за договором постачання природного газу відповідачем хоча і з порушенням строків, однак виконано у повному обсязі. Прострочення сплати за поставлений газ не є дуже тривалим.
При цьому, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи на понесення АТ «НАК «Нафтогаз України» збитків внаслідок неналежного виконання комунальним підприємством своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу №3946/1617-КП-23.
Таким чином, апеляційна колегія вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Водночас, апеляційна колегія погоджується з місцевим господарським судом, який зазначив, що матеріали справи не містять і відповідних обґрунтувань відповідача за первісним позовом щодо наявності обставин, що зумовлюють можливість зменшення пені до 1 грн.
За наведених обставин правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що судом першої інстанції було встановлено відсутність завданих збитків позивачу за первісним позовом зі сторони комунального підприємства, враховано майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, ступінь виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання, а також, відсутність належних обґрунтувань КПТМ "Южтеплокомуненерго» щодо наявності обставин, що зумовлюють можливість зменшення пені до 1 грн, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру пені до 5 000,00 грн.
Отже, Господарським судом Одеської області було встановлено всі обставини, з'ясування яких передбачено ст.233 Господарського кодексу України, а тому, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними.
Інші доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують та, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Щодо апеляційної скарги КПТМ „Южтеплокомуненерго”.
Як правильно зазначив Господарський суд Одеської області у своєму рішенні, між сторонами у справі було укладено Договір постачання природного газу №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016 року щодо поставки природного газу у 2016-2017 роках, транспортування та розподіл якого здійснюється за окремими право чинами укладеними КПТМ „Южтеплокомуненерго” з ПАТ „Одесагаз” та ПАТ „Укртрансгаз”, що ніяким чином не заперечується відповідачем за зустрічним позовом.
Водночас, матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли протиріччя щодо підписання акту приймання-передачі природного газу у лютому 2017 року.
Так, АТ «НАК «Нафтогаз України» у листах від 16.03.2017 року №26-2672/1.2-17, №26-6101/1.2-17 від 10.08.2017 року та №26-392/1.2-18 від 25.01.2018 року було зазначено про повернення без підписання з боку останнього акту приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року з підстав наявності заборгованості за спожитий природний газ у минулі періоди, що стало підставою для не підтвердження номінацій на поставку природного газу у лютому 2017 року.
З матеріалів справи також вбачається, що у лютому 2017 року КПТМ „Южтеплокомуненерго” було надано послуги з транспортування та розподілу природного газу обсягом 1372,738 тис.куб.м, що підтверджується актом №02-17-1605000394/673-Т від 28.02.2017р. та актом наданих послуг з розподілу природного газу від 28.02.2017р.
Таким чином, з урахуванням наявності підписаних між сторонами зазначених вище актів, комунальне підприємство вважає, що воно набуло право власності на спірний обсяг газу, яке шляхом відмови від підписання акту прийому-передачі природного газу за лютий 2017 року не визнається ПАТ „НАК Нафтогаз України”.
Як правильно вказав місцевий господарський суд, відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України при укладанні договору сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Вищевикладене відображене у статті 627 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В свою чергу, положеннями п. 3.1. Договору, зокрема, встановлено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Приписами частини 1 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції цілком правильно зазначив, що з аналізу зазначених норм вбачається, що момент виникнення права власності у набувача визначений законодавцем диспозитивно, оскільки законом або договором сторін може бути встановлений і інший момент виникнення у останнього права власності.
У зв'язку з цим, апеляційна колегія погоджується з судом попередньої інстанції у тому, що сторони у договорі № 3946/1617-КП-23 від 27.10.2016 року передбачили залежність набуття споживачем права власності на природний газ від підписання актів приймання-передачі природного газу між постачальником та споживачем, а не від факту транспортування чи розподілу природного газу. Отже відсутність чи наявність підтвердження номінацій природного газу у лютому 2017 року не може бути підставою для набуття комунальним підприємством права власності на природний газ.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Також, апеляційний суд цілком погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що виходячи зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Тобто, зазначена правова норма, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Таким чином, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення, невизнання чи заперечення прав КПТМ „Южтеплокомуненерго” з боку АТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки з матеріалів справи вбачається, що право власності на природний газ в об'ємі 44,564 тис.куб.м поставлений позивачу у лютому 2017 року на загальну суму 451932,43 грн. за договором постачання природного газу №3946/1617-КП-23 від 27.10.2016р. у КПТМ „Южтеплокомуненерго” не виникло, оскільки відповідний акт приймання-передачі, підписання яких є необхідною умовою, визначеною сторонами для набуття споживачем права власності на природний газ, не підписано.
Отже, місцевим господарським судом правильно зазначено в оскаржуваном рішенні, що оскільки у КПТМ „Южтеплокомуненерго” не виникло права власності на спірний природний газ, то порушення права власності як такого не відбулося.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/1283/16, від 14.06.2018 у справі №904/7403/17, від 14.08.2018 у справі №9/057-09/6/13, від 24.10.2018 у справі №902/147/15 (902/685/16).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Тому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 п.58).
Враховуючи вищевикладене апеляційна колегія звертає увагу на те, що інші доводи апеляційної скарги КПТМ „Южтеплокомуненерго” не спростовують висновок суду першої інстанції та не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційних скарг.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 року по справі №91682293/18 винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Комунального підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/2293/18 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови підписаний 23.09.2019р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Разюк Г.П.