Справа № 645/4576/18
Провадження № 2/645/830/19
09 вересня 2019 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Бабкової Т.В.,
при секретарі судових засідань - Малій О.Л.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Скульський С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
09.08.2018 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.07.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Таким чином, станом на 31.05.2018 року за відповідачем ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2011 року у розмірі 90640,12 грн., яка складається з:
-Заборгованість за кредитом - 3997,23 грн.;
-Заборгованість по процентам за користування кредитом - 81450,50 грн.;
-Заборгованість за пенею та комісією - 400,00 грн.;
-Штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;
-Штраф (процентна складова) - 4292,39 грн.
09.08.2018 року позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.09.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2018 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольні частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2011 року у розмірі 85847 грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн., в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми штрафу в сумі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та 4292 грн. 39 коп. (процентна складова) - відмовлено.
20.12.2018 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Скульським С.І. подано заяву про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2018 року.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.01.2019 року заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2018 року по даній цивільній справі скасовано, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні.
20.03.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Скульським С.І. подано заяву про застосування строків позовної давності, яку він обґрунтовував тим, що у графіку заборгованості за Кредитним договором, останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 30.10.2015 року, дата повернення кредиту в повному обсязі визначена - 28.05.2016 року. Проте, позичальником повністю не було здійснено повернення кредитних коштів. Враховуючи ту обставину, що починаючи з 30.10.2015 року (дата останнього платежу) Банк фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов'язання, так і до застосування відсотків за його користування та інших, передбачених договором сум. Тобто, починаючи з 2015 року по теперішній час строк позовної давності щодо кредитного договору № б/н від 08.07.2011 року та стягнення неустойки за вказаним кредитним договором сплинув, а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише у серпні 2018 року.
10.05.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подано відповідь на заяву, з якої вбачається, що згідно п. 1.1.7.31 Умов договору, строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений сторонами до 50 років. Звертають увагу на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж, визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видану картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня, вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 06.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 27.07.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності. Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, позивач зазначає, що підстав для застосування позовної давності про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
04.09.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подано заяву про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду заяву, де просить слухати справу без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Скульський С.І. надав заяву про слухання справи без його участі, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі з підстав, визначених у заяві від 10.05.2019 року, та недоведеності доводів АТ КБ «ПриватБанк» про зміну за домовленістю сторін тривалості позовної давності у письмовій формі та обізнаності ОСОБА_2 з Умовами та Правилами надання банківських послуг.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши доводи сторін, надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 08.07.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач оформив на власне ім'я дебетову особисту карту.
В анкеті-заяві від 08.07.2011 року зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком одночасно з поданням позовної заяви розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 31.05.2018 року становить 90640,12 грн., яка складається з:
-Заборгованість за кредитом - 3997,23 грн.;
-Заборгованість по процентам за користування кредитом - 81450,50 грн.;
-Заборгованість за пенею та комісією - 400,00 грн.;
-Штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;
-Штраф (процентна складова) - 4292,39 грн.
Поданий представником позивача на підставі довіреності від 27.12.2016 року Антіпіним А.Ю. , розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 29.01.2013 року станом на 31.05.2018 року, яка дорівнює 96608,59 грн. та складається з:
-Заборгованість за кредитом - 3997,23 грн.;
-Залишком зборгованості по процентам - 87133,81 грн.;
-Заборгованість за пенею та комісією - 400,00 грн.;
-Штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;
-Заборгованості по судовим штрафам - 5076,65 грн.,
суд визнає доказом, який не поданий у встановлений законом строк ( ч.2 ст.83 ЦПК України ), та звертає увагу на відсутність з боку представника позивача обгрунтувань неможливості його подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. За таких обставин вказаний розрахунок у відповідність до положень ч.8 ст.83 ЦПК України до розгляду суду не приймається.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 08.07.2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.07.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, з анкети-заяви, заповненої ОСОБА_2 08.07.2011 року вбачається, що відповідач виявляв бажання оформити на своє ім'я дебетовану особисту карту, а не платіжну картку «Універсальна».
Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Судувід 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, яка містить правові висновки про те, як саме повинна застосовуватися норма права, вданому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.07.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.08.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин за наявності оформити на своє ім'я дебетовану особисту карту, а не платіжну картку «Універсальна», що зазначено ОСОБА_2 в анкеті-заяві від 08.07.2011 року, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту саме за Тарифами кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD», надані банком Витяг з Тарифів «Універсальна» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, з урахуванням наведеного суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.07.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності до 50 років.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 81 450, 50 грн., пені та комісії в розмірі 400 грн., штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 4292,39 грн. (процентна складова) за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов та, як слід, відсутністю в нього обов'язку по їх сплаті відповідно до анкети-заяви від 08.07.2011 року, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентам за користування кредитом, пенею та комісією.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 08.07.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти 3997,23 грн. в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Відповідна правова позиція також викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17.
Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3997,23 грн.
З урахуванням зазначеного підстав для застосування строків позовної давності за вимогами АТ КБ «ПриватБанк» в частині заборгованості за кредитом у розмірі 3997,23 грн., як про це заявлено у клопотанні представника відповідача, суд не вбачає.
Крім того, з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 18.04.2019 року № 30.1.0.0/2-20180727РВ0000001363 вбачається, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору № б/н від 08.07.2011 року отримав картки № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , остання з них мала термін дії до 06.2017 року, в той час як звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду із відповідним позовом мало місце 09.08.2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заявлені у позові позовні вимоги на суму 90 640,12 грн. суд задовольняє на суму 3997,23 грн., тобто частково ( 3997,23 грн. : 90640, 12 грн. х 100 % = 4,41 %).
Пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача суд покладає судовий збір 77,70 грн. ( 4,41 % х 1762 грн. : 100% ).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 133, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2011 року у розмірі 3997 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 23 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299) судовий збір у розмірі 77 ( сімдесят сім) грн. 70 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО № 305299), місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 23.09.2019 року.
Суддя Т.В. Бабкова