Справа № 638/4002/18
Провадження № 1-кп/638/686/19
20 вересня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бахмут Донецької області, громадянина України, який перебуває в умовах СІЗО УДПтС України в Харківській області №27,
у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6, 13 ч.2 ст.115 КК України, -
встановила:
В провадженні суду перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6, 13 ч.2 ст.115 КК України.
До обвинуваченого застосовано обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 27.09.2019 року.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, обвинувачений подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, порушення його Конституційних та процесуальних прав та відсутність доказів вчинення кримінального правопорушення. Також в обґрунтування клопотання зазначив, що до арешту не офіційно працював, має цивільну дружину в м.Харкові, не має наміру переховуватись від суду. Вказує, що посилання виключно на тяжкість злочину та загрозу покарання є недостатньою при продовженні строку тримання під вартою. Крім того, зазначає про погіршення стану здоров'я в умовах СІЗО.
В подальшому обвинуваченим подано доповнення до клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому додатково зазначив, що відмова підозрюваного визнати себе винним, відмова давати показання, пред”являти докази, а також відмова від попередніх свідчень не є обґрунтуванням для запобіжного заходу. Посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що небезпека переховування не може бути оцінена з посиланнями виключно на основі тяжкості покарання за злочин, наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою. Вважає, що прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання зазначеним у клопотанні ризикам.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою, обвинувачений та його захисник підтримали подане обвинуваченим клопотання та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт.
Прокурор проти заявленого клопотання обвинуваченого заперечував.
Колегія суддів, розглянувши подані клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , колегією судів враховується, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись обвинуваченого від суду, а також те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом із цим, суд дійшов висновку про необґрунтованість існування ризиків, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме спроб обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також спроб незаконного впливу на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні, оскільки представник потерпілої та свідки вже допитані в судовому засіданні, наявні докази долучені до матеріалів провадження та досліджені повністю в судовому засіданні.
Також не доведено прокурором яким саме чином обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, у вчиненні злочину, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, з огляду на вірогідність можливості вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки раніше ОСОБА_6 притягався до кримінальної відповідальності, спростовує доводи захисника про відсутність зазначених ризиків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який має судимість за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 152, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто за вчинення умисних особливо тяжких злочинів проти власності, життя та здоров'я особи, колегія суддів дійшла висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, а клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.177, 178, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів -
постановила:
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ Харківська установа виконання покарань №27, продовживши строк цього запобіжного заходу до 18 листопада 2019 року.
В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий: суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3