Справа № 638/14332/19
Провадження № 2-з/638/382/19
23.09.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Подус Г.С.,
при секретарі Коваленко О.В.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
16.09.2019 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та заборонити його відчуження, а саме: 1) квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 613930863101; 2) будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 184198163101; 3)земельну ділянку кадастровий номер 6310137900:07:023:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) земельну ділянку кадастровий номер 6325185503:00:001:0059, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, ціна позову становить 25456,16 доларів США. На забезпечення договору позики грошей №19/01 від 19.01.2018 року, 06.02.2018 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого цей договір забезпечує виконання зобов'язання, що випливає з умов договору позики №19/01 від 19.01.2018 року.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Отже, закон пов'язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 26 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є достатньою та обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Більш того, сторонами на виконання умов позики грошей №19/01 від 19.01.2018 року, 06.02.2018 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого цей договір забезпечує виконання зобов'язання, що випливає з умов договору позики №19/01 від 19.01.2018 року. Вартість іпотечного майна складає 15677 доларів США. Тобто утруднення виконання рішення суду можливе лише на частину боргу в розмірі 10000 доларів США. Майно на яке просить накласти арешт позивач є значно більшим за своєю вартістю, аніж ціна позову.
Забезпечення позову в даному випадку не є співмірним з ціною позову та наслідками забезпечення.
Позивачем не надано жодного доказу про те, що відповідач має намір ухилятись від виконання рішення суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, не мотивоване та є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова на протязі п'ятнадцяти днів з моменту проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до п.п.15.5. ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя