справа №619/3660/19
провадження №1-кс/619/1831/19
Ухвала
Іменем України
17 вересня 2019 року Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
установив:
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якій просить зобов'язати уповноважених осіб Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою, посилаючись на те, що 04.09.2019 він подав до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області заяву про вчинене кримінальне правопорушення працівниками Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, відомості про яке не внесені до ЄРДР.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, про обставини справи пояснив, як зазначено вище.
Прокурор у судове засідання не з'явився, але до суду надійшли заперечення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні скарги та розгляд скарги провести без його участі, посилаючись на те, що 04.09.2019 до Дергачівської місцевої прокуратури надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_3 щодо незаконних, на думку заявника, дій працівників Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області. За результатами розгляду встановлено, що відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР з указаної заяви, оскільки в ній не наведено формальних ознак злочинів, які заявник вважає вчиненими. При цьому, заявником у поданій заяві наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення, на його думку, злочину. Протягом доби вказана заява була розглянута та надана заявнику надіслана відповідь про відсутність підстав за його заявою для внесення відомостей до ЄРДР за його заявою. Вказана заява не містить обставин, які можуть свідчити про вчинення вказаних кримінальних правопорушень, ґрунтується лише на припущеннях щодо противоправних дій, а тому не може вважатися такою, що підлягає внесенню до ЄРДР. В зв'язку з викладеним вважає, що при розгляді заяви від 04.09.2018 про кримінальне правопорушення не було підстав для реєстрації відомостей про злочин у ЄРДР згідно до вимог ст.214 КПК України.
Вислухавши пояснення заявника, враховуючи заперечення прокурора, перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів скарги ОСОБА_3 04.09.2019 звернувся до Дергачівської місцевої прокуратури з заявою про вчинені кримінальні правопорушення уповноваженими особами Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, згідно даним якої 17.04.2019 слідчий СВ Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області видала йому витяг з ЄРДР за №12019220280000217, згідно даним якого 14.02.2019 до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області надійшла ухвала Дергачівського районного суду Харківської області, якою зобов'язано уповноважених осіб Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області внести відомості до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_3 від 21.01.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191 КК України. Але він вважає, що у тексті витягу ОСОБА_4 відобразила свій особистий виклад обставин, що можуть, на її думку, свідчити про вчинення кримінального правопорушення. У тексті виданого витягу з ЄРДР не можна побачити відповідних відомостей, викладених ним в заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 21 січня 2019 року, де він навів короткий виклад обставин, які свідчать про незаконне присвоєння начальником Дергачівського віддділу реалізації ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» ОСОБА_5 разом з відомими їй працівниками відділу його грошовими коштами, які мають цільове призначення для сплати за природній газ, що необхідні йому для забезпечення побутових потреб його сім'ї. Отже, вказане вище свідчить про те, що судову ухвалу від 05 лютого 2019 року уповноваженими особами Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області не виконано. Відповідні відомості, до яких встановленні вимогами ч.5 ст.214 КПК України до ЄРДР за його заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 21.01.2019 не внесли взагалі. 04.09.2019 Дергачівська місцева прокуратура Харківської області отримала його заяву про вчинене уповноваженою особою Дергачівського ВП ГУ НП Харківської області кримінальне правопорушення, кваліфіковане ч.1 ст. 382 КК України», відомості про яке не внесені до ЄРДР.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
При цьому, виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленні потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Як передбачено розділами І, ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань до Реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. Формування Реєстру розпочинається з моменту внесення до нього Реєстратором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених у заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ним самостійно з будь-якого джерела. Усні заяви заносяться слідчим або прокурором до протоколу, який підписується заявником. Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.
Частиною 1 ст.11 КК України встановлено, що саме злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Системний аналіз вищезазначених положень закону, дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Так, відповідно до пункту 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Павлюлінець проти України» від 6 вересня 2005 року суд повторює, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява № 37437/97). Таким чином, твердження скарги є несумісною ratione materiae з положеннями Конвенції і підлягає відхиленню відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.
Фактично, предметом скарги у цій справі є незгода заявника з викладом обставин кримінального правопорушення, який мається у ЄРДР за №12019220280000217 від 15.02.2019 та внесений реєстратором ОСОБА_6 .
Слідчий суддя зазначає, що Суд, як інші органи державної влади, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, з огляду на положення частини першої статті 24 КПК України не є необмеженим, а гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Із дій, бездіяльності слідчого, прокурора, пов'язаних з фіксацією інформації в ЄРДР, пунктом першим частини першої статті 303 КПК України передбачена можливість оскаржити до слідчого судді лише бездіяльність, що полягає у невнесенні до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про нього.
Наведений у частині першій цієї статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.
Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР чи зміни формулювання викладу фактичних обставин.
Відображення в ЄРДР цих відомостей не є констатацією будь-чиєї винуватості у вчиненні злочину, не обмежує жодних інших прав та інтересів.
З урахуванням особливостей заявленої скарги та того, що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище заявника, не змінює характеру й обсягу його прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин. Отже, заявлену вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства.
Вказане не суперечить суті права позивача на доступ до суду, переслідує легітимну мету офіційного фіксування здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень, а відповідне обмеження доступу до суду є пропорційним цій меті.
Отже скаржнику не належить право на порушення кримінальної справи проти певної особи, в тому числі і внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення злочину певною особою, а також у нього відсутнє право на реєстрацію повідомлення про злочин за бажаною ним кваліфікацією дій особи за диспозицією КК України, оскільки право на кримінально-правове переслідування конкретної третьої особи із обраною самостійно кваліфікацією скаржнику не гарантується положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини.
Оскільки, у повідомленні ОСОБА_3 не зазначено обставин, які б вказували на протиправний характер дій посадових осіб Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, а твердження ОСОБА_3 є його суб'єктивною думкою та зводиться до незгоди із викладенням реєстратором даних у ЄРДР, підстави для задоволення скарги відсутні.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про відмову у задоволенні скарги.
Згідно ч.3 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора не може бути оскаржена.
Слідчий суддя ОСОБА_1