справа №619/3484/19
провадження №2/619/1337/19
Ухвала
23 вересня 2019 року
м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області,
суддя Нечипоренко І.М.
імена (найменування) учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради, приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутова Тетяна Анатоліївна.
Питання, що вирішується ухвалою.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати спадкове нерухоме майно - житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю його померлих батьків ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним витяг про реєстрацію права власності на зазначений вище житловий будинок за ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ; скасувати реєстрацію права власності на спадкове нерухоме майно за ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину Ѕ та ј наспірний житловий будинок за ОСОБА_2 ; скасувати реєстрацію права власності Ѕ та ј на спадкове нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради, приватного нотаріуса Арнаутової Тетяни Анатоліївни про порушення спадкового права.
До суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій просить заборонити відчуження житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , яке є спадком матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування заяви зазначено, що порушено його спадкові права після померлого батька, оскільки не вірно визначені частки, свідоцтва про право на спадщину видані з порушенням діючого законодавства. Отже, ОСОБА_2 є власником майна, яке отримала шляхом обману в розмірі більшому, ніж їй повинно належати та може розпорядитися належним їй майном.
Перевіривши заяву, суддя дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Частинами 1,2 статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову, є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.
Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що заява про забезпечення позову не є мотивованою, та встановлено, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст.149 ЦПК України.
Крім того, предметом спору є свідоцтва про право на спадщину, які позивач просить визнати недійсними та скасування реєстрації права власності. При цьому, позивачем не заявляється вимога про визнання права власності на спадкове майно, тому з урахуванням змісту позовних вимог та необґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд вважає, що відсутні підстави для застосування заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову, тому заявнику слід відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову
Частинами 6,10 ст.153 ЦПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарачій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею і приєднуються до справи.
Керуючись ст.ст. 149-150 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. М. Нечипоренко