Справа № 428/6282/19
Провадження № 2/428/1860/2019
22 липня 2019 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Крім неї в даній квартирі зареєстрована її донька - ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 з вересня 2015 року не проживає за даною адресою, так як виїхала до Російської Федерації. Позивач просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням з тих підстав, що відповідач не проживає тривалий час у вказаній квартирі і добровільно з реєстраційного обліку не знімається.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, до суду подала заяву з проханням розглянути справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, до суду надіслала заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 14.04.1997, копією свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 18.12.2007 посвідченого в.о.державного нотаріуса Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Фесенком О.М. та копією договору дарування 1/3 частки квартири від 04.09.2018 серії ННК 933506, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Фесенком О.М., зареєстрованого у реєстрі № 250.
Згідно з довідкою про склад сім'ї, виданою відділом адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку № 11051 від 23.05.2019, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, в матеріалах справи є письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 28.05.2019, згідно з якими останні пояснили, що вони сусіди заявниці ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 сама, її дочка ОСОБА_2 виїхала у вересні 2015 року до Російської Федерації та з матір'ю за вказаною адресою не мешкає.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права користування та розпорядження житловим приміщенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Цивільного кодексу України.
Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем, а також те, що відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з вересня 2015 року без поважних причин, тобто більше одного року, суд вважає, що досліджені судом докази, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 0.0.1366830585.1 від 28.05.2019 у сумі 768,40 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. С. Посохов