20.09.2019 Єдиний унікальний номер 205/8151/19
Єдиний унікальний номер 205/8151/19
Провадження № 2о/205/175/19
20 вересня 2019 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Новокодацький районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
ОСОБА_1 19 вересня 2019 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, яку передано у провадження судді канцелярією суду 20 вересня 2019 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року заяву було прийнято до розгляду суду, а у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.
Заявник у своїй заяві посилалася на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Білоярівка Амвросіївського району Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України. За фактом смерті було видано медичне свідоцтво про смерть. У зв'язку з захопленням с. Білоярівка Амвросіївського району Донецької області бойовиками, встановленням на території міста влади невизнаною Донецькою народною республікою та проведенням на території Донецької області операції об'єднаних сил, відділи державної реєстрації актів цивільного стану управління юстиції України у Амвросіївському районі Донецької області не працюють, а будь-які акти, свідоцтва, рішення, видані органами невизнаної республіки є незаконними. Заявник звернулася до Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з метою отримання свідоцтва про смерть, але 17 вересня 2019 року на підставі пред'явлених документів їй було відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті, тому вона була змушена звернутися з цією заявою до суду. Заявник у своїй заяві просила суд встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України. У своїй заяві до суду заявник просила суд розглянути справу за її відсутності, ухваливши рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки свого представника заінтересована особа суд не повідомила.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені докази, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 11).
01 серпня 1970 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 02 травня 2019 року на бланку невизнаної Донецької народної республіки було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Не може вважатися легітимним на території України надане свідоцтво про смерть, адже його було видано органом, який створено на цій території в порядку, не передбаченому законодавством України, тому даний документ не може створювати правових наслідків для осіб, яким його було видано.
У зв'язку з тим, що факт смерті був зареєстрований на тимчасово окупованій території України, заявник не може отримати свідоцтво про смерть матері, про що нею було отримано відмову Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у проведенні державної реєстрації смерті № 3663/14.7-36 від 17 вересня 2019 року (а.с. 14), та використовувати його в цивільно-правових відносинах.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
На підставі ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Виходячи з практики ЄСПЛ, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами як джерело права, необхідно враховувати висновки суду у справах проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою). Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Заявник не має можливості отримати документ встановленої форми про смерть ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на вказаній території не здійснюють повноваження органи влади України, як заклади охорони здоров'я чи судово-медичні установи, які б мали можливість встановити факт смерті, так і органи реєстрації актів цивільного стану, які б мали можливість зареєструвати факт смерті особи та видати належне свідоцтво про смерть.
На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого, або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
З урахуванням того, що чинним законодавством не передбачено іншого способу, крім судового для встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заявник був змушений звернутися з цією заявою до суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги заяви знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання.
Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ч. 7 ст. 294, ст. 317, ст. ст. 263, 264, ч.ч. 1-6 ст. 265 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Білоярівка Амвросіївського району Донецької області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Білоярівка Амвросіївського району Донецької області, Україна.
Допустити рішення до негайного виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя: