15.08.2019 Єдиний унікальний номер 205/1202/18
Провадження № 2/205/291/19
15 серпня 2019 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Шавули В.С.
за участю секретаря Далакян Л.А.
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: державний нотаріус Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивачі 21 лютого 2018 року звернулись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом (а.с.1-4).
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачів - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить частина нежитлового приміщення АДРЕСА_2 Вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Спадщину позивачі у встановлений строк прийняли звернувшись до нотаріальної контори із відповідною заявою. Але, їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи вищевикладене та посилаючись на викладені обставини, уточнивши свої вимоги, позивачі вимушені були звернутися до суду з даним позовом, в якому просять суд визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/8 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв.м., яке складається з позицій 7,8,11,12,16-19,23-28, прибудова літ. А/1, позиція 29, ганок з дашком літ. А, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/8 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв.м., яке складається з позицій 7,8,11,12,16-19,23-28, прибудова літ. А/1, позиція 29, ганок з дашком літ. А, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Справа перебувала у провадженні судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Нижного А.В.
Ухвалою суду від 04 травня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Шавулою В.С. (а.с.501).
В ході розгляду справи в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 14 березня 2019 року зобов'язано прокуратуру Дніпропетровської області надати інформацію (а.с.181).
Учасники справи про день, час та місце судового розгляду повідомлялись відповідно до положень ст.ст. 128-129 ЦПК України.
Позивачі в судове засідання не з'явились, їх представник адвокат Левицький Р.П., надав письмову заяву, у якій просить розглядати справу без своєї участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити (а.с.217).
Відповідач ОСОБА_3 до суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Проти вимог позову не заперечує (а.с.216).
Співвідповідач - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась. Про причини неявки не повідомила. Письмових заяв про розгляд справи без своєї участі не надавала.
Третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора в особі свого представник у судове засідання не з'явилась. До суду надіслала заяву про розгляд справи за відсутності свого представника у зв'язку із завантаженістю (а.с.204).
У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_5 (а.с.112-113). В липні 1986 року ОСОБА_6 змінив ім'я на « ОСОБА_7 » (а.с.110).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2012 року встановлено факт того, що ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_1 (з.а.с.112-а.с.113).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2009 року встановлено факт подружніх відносин як дружини та чоловіка між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.106).
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (з.а.с.100).
На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна від 17.12.2004 року ОСОБА_5 належало нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_2 (а.с.32). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2006 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину вищевказаного нерухомого майна (а.с.34,35-37).
З відомостей наданих КП «ДМБТІ» ДОР встановлено, що нежиле приміщення АДРЕСА_2 належить по 1/2 частині ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2006 року та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна від 17.12.2004 року (з.а.с.138).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.7).
Із матеріалів спадкової справи №1293/2009 заведеної після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що після його смерті відкрилась спадщина, яку прийняли батьки померлого - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , дружина та дочка - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Спадкоємцям були видані свідоцтва про право на спадщину за законом до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_4 , грошові внески (а.с.121-123, з.а.с.130-а.с.132).
Але державним нотаріусом ДДДНК Л.Ю. Олехнович відмовлено ОСОБА_6 та ОСОБА_10. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , у зв'язку із виявленими арештами об'єкта нерухомого майна та відкритими двома розділами на один об'єкт нерухомого майна.
У спадковій справі знаходиться копія ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2014 року, згідно якої на накладено арешт на майно, яке належало територіальній громаді м. Дніпропетровська та знаходилося на балансі КВРЖЕП Ленінського району, зокрема на приміщення АДРЕСА_2 (з.а.с.146-а.с.148).
З відповіді наданої Прокуратурою Дніпропетровської області від 02.07.2019 року встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017р., у справі №38/5005/5752/2012 залишено без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р., про визнання банкрутом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району (далі - КВЖРЕІ1 Ленінського району), частково задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради на дії ліквідатора вказаного підприємства. Визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого Барановського О.М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 93,5 кв.м. Визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 93,5 кв.м. Визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 93,5 кв. м., оформлених протоколом від 27.12.2012. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5982 від 05.08.2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального кругу Мудрецькою І.В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та TOB «Регіонінвестгрупп» з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 93,5 кв. м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна д 04.06.2019 року вбачається, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 загальною площею 93,5 кв.м. належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100143612101).
Заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради щодо об'єкта нерухомого майна - нежилого приміщення АДРЕСА_2 , прокуратурою області не вживалось (а.с.192).
З вищевказаного можна зробити висновок про те, що питання щодо арешту нерухомого майна та неправомірного його вибуття із комунальної власності стосується зовсім іншого нежитлового приміщення, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . У той же час прокуратурою зазначено, що заходів представницького характеру щодо об'єкта нерухомого майна - нежилого приміщення АДРЕСА_2 , прокуратурою області не вживалось.
Крім того, зважаючи на те, що за вказаною адресою знаходяться два нежитлових приміщення за АДРЕСА_2 , але із різною площею та складовими, то відповідно до п.2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в реєстрі відкрито новий розділ та сформована реєстраційна справа, присвоєно реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.
Отже, достовірно встановлено, що право власності спадкодавця ОСОБА_5 на спадкове нерухоме майно підтверджено належними документами.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі ст. 328 ЦК України, Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З статті 1261 ЦК України вбачається, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Також, згідно із ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Про це, зокрема, йдеться і в постанові Верховного суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164цс12, де зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому порядку прийняв спадщину права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.
За ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Більш того, згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки відповідно до абз.1 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Таким чином, суд враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними, у зв'язку із чим, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то із відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 336,88 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, Законом України «Про нотаріат», ст.ст.11, 15, 16, 1216, 1217, 1261, 1268-1269, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд, ?
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: державний нотаріус Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на 1/8 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв.м., яке складається з позицій 7,8,11,12,16-19,23-28, прибудова літ.А1, позиція 29, ганок з дашком літ. А, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на 1/8 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв.м., яке складається з позицій 7,8,11,12,16-19,23-28, прибудова літ.А1, позиція 29, ганок з дашком літ. А, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути із ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь держави, в рівних частках, судовий збір в сумі 3 336,88 грн. (три тисячі триста тридцять шість грн.. 88 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 серпня 2019 року.
Суддя В.С. Шавула