12.08.2019
Провадження № 2/331/326/2019
ЄУН 331/6069/18
12 серпня 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Антоненко М.В., при секретарі судового засідання Андрієнко С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «РЕНДІТ» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
05.11.2018 року Приватне підприємство «РЕНДІТ», в особі представника - директора Москаленко І.С. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначено, що Приватне підприємство «РЕНДІТ» (надалі - позивач або ПП «РЕНДІТ») є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) була зареєстрована в будинку попереднім власником, після переходу права власності до ПП «РЕНДІТ», відповідачка в добровільному порядку не зняла себе з реєстрації місця проживання в квартирі, яка зараз належить позивачу. Отже, на разі відповідач чинить перешкоди у вільному розпорядженні своєю власністю позивачем.
Така поведінка та бездіяльність ОСОБА_1 порушує права нового власника квартири вільно розпоряджатися нею відповідно до норм чинного житлового та цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Нормами частини першої статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 05 листопада 2014 року під час розгляду справи № 6-158цс14, право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Отже після переходу права власності на квартиру припинилося і право користування квартирою відповідача. Оскільки ПП «РЕНДІТ» є новим законним власником квартири АДРЕСА_1 , зареєстрована особа ОСОБА_1 втрачає право на користування вказаним житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
На підставі вищевикладеного просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2018 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 04.02.2019 року на 09 год. 40 хв.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду на 26.03.2019 року на 08 год. 30 хв.
У судове засідання представник позивача ПП «РЕНДІТ» адвокат Щаслива М.О. не з*явилася. Надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності. На задоволені позову наполягає. Не заперечує проти винесення заочного рішення.
За клопотанням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК У країни фіксування судового процес за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «РЕНДІТ» відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 була зареєстрована в будинку попереднім власником, після переходу права власності до ПП «РЕНДІТ», відповідачка в добровільному порядку не зняла себе з реєстрації місця проживання в квартирі, яка зараз належить ПП «РЕНДІТ». Отже, на разі відповідач чинить перешкоди у вільному розпорядженні своєю власністю позивачем.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушенню його прав.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, тобто, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України: «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд».
При цьому згідно до ст. 391 ЦК України: «Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном».
За ч. 1 ст. 321 ЦК України: «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Отже, оскільки відповідач не є власником житлового приміщення, не проживає у ньому, витрати на утримання житла не несе, комунальні послуги не сплачує, а також враховуючи те, що, зокрема, розмір комунальних платежів залежить від кількості зареєстрованих у будинку осіб і зазначені витрати в даному випадку несе позивач як власник житлового приміщення, суд вважає, що факт реєстрації відповідача у квартирі позивача порушує право ПП «РЕНДІТ» як власника, тому є підстави для задоволення позову судом.
Керуючисьст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Приватного підприємства «РЕНДІТ» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.В. Антоненко