Провадження № 22-ц/821/200/19Головуючий у 1 інстанції: Чубай В.В.
Справа № 709/2615/18 Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції: Єльцов В.О.
23 вересня 2019 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Єльцова В.О.
суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року призначено по справі судову технічну експертизу документу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, з попередженням експертів про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків щодо проведення експертизи.
На вирішення експертів поставлено питання:
-Чи виготовлений рукописний текст у розписці від 3 липня 2010 року у той час, яким вона датована ?
-У який період часу був виконаний рукописний текст у розписці від 3 липня 2010 року?
В розпорядження експерта надано матеріали цивільної справи, а також оригінал розписки від 3 липня 2010 року.
Зобов'язано ОСОБА_1 надати на адресу суду оригінал розписки від 3 липня 2010 року для подальшого направлення до експертної установи в строк до 16 червня 2019 року.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 .
Провадження у справі зупинено.
Не погоджуючись з ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати, як таку, що є незаконною та винесена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вказує, що задоволення клопотання про проведення експертизи вважає недоцільним, оскільки відповідач, як заінтересована особа (оскільки він є співвласником майна), не оспорює факт укладення договору позики та отримання коштів за ним, а також використання цих коштів в інтересах сімї. Усі ці обставини підтверджуються доказами, що додані нею до позовної заяви: розписка про отримання коштів в борг від 03.07.2010 року, квитанція про валютно-обмінної операції від 13.07.2010 року та внесення коштів в рахунок погашення кредиту у цей же день згідно квитанції від 13.07.2010 року. Про виконання умов договору, повернення позичених коштів, свідчить розписка позикодавця від 19.01.2018 року. Тож, сторонами договір позики не оспорюється, зобов'язання за ним виконані. Крім того, усі ці обставини були встановлені, та ці документи досліджені при розгляді справи про розподіл майна подружжя, при розгляді якої встановлювалися майнові права та боргові зобов'язання подружжя (судова справа №712/8232/16-ц - копія рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28.02.2017 року в матеріалах справи).
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пятіна Євгенія Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, підтримуючи рішення суду першої інстанції, просив відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Чорнобаївського районного суду від 16.05.2019 року про призначення експертизи.
Представник відповідача зазначає, що позивач посилається на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28.02.2017 року, під час розгляду якого начеб то було досліджено надані докази (зокрема розписка від 03.07.2010). Але у розумінні глави 5 ЦПК України (чинної на час розгляду справи) судом дані докази (оригінали) не досліджувалися, оскільки при визнанні права спільної сумісної власності на нерухоме майно подружжя та його поділ це не було предметом розгляду і про це не ставилася вимога нинішнього позивача, що ставить під сумнів достовірність і допустимість даного доказу. Судом оригінал даного «документу» на його достовірність досліджено не було і у зазначеному судовому рішенні про це не зазначено, що не позбавляє сторону відповідача поставити його під сумнів.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14 березня 2019 року представник за довіреністю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про призначення по даній справі технічної експертизи, яке підтримав в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пятін Є.В., на вирішення якої просила поставити наступні питання:
1.Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датований документ?
2. У який період часу був виконаний рукописний текст у наданому документів?
Просила проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також, просила зобов'язати позивача надати суду оригінал розписки від імені ОСОБА_1 про тримання у ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 24000 гривень, датованої 03.07.2010 року.
Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що частина позовних вимог обґрунтовується наявністю розписки від 3 липня 2010 року, справжність якої позивач ставить під сумнів, таким чином, суд вважає, що встановлення дати її складання та періоду часу виконання рукописного тексту в ній є суттєвими обставинами справи, які потребують встановлення з метою вирішення спору по суті. Разом з тим для з'ясування вказаних обставин необхідні спеціальні знання, а тому клопотання про призначення технічної експертизи документу підлягає до задоволення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.
Згідно ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Відповідно до ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).
В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Беручи до уваги обставини справи та положення зазначених вище норм закону, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції клопотання представника відповідача про призначення експертизи розглянуто у передбаченому законом порядку.
Доводи апелянта про те, що в порушення вимог ч. 4 ст. 183 ЦПК України, клопотання про призначення технічної експертизи, подане без додержань вимог ч.1, 2 ст. 183 ЦПК України, не повернуто судом 1 інстанції заявнику без розгляду, а прийнято до розгляду у попередньому судовому засіданні, є необґрунтованими. Оскільки, відповідачем надано ОСОБА_3 нотаріально посвідчена довіреність на представлення його інтересів, клопотання про призначення експертизи підписано особою, якій відповідач відповідно до нотаріально посвідченої довіреності уповноважив здійснювати дії від його імені та клопотання про призначення експертизи було підтримано адвокатом відповідача у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови суду виготовлено 23 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді