Справа № 22-ц/821/115/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 312000000 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.
19 вересня 2019 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
Новікова О.М.,
Храпка В.Д., Бондаренка С.І.,
за участю секретаря Матюхи В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олексія Євгенійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 20 березня 2019 року) у складі судді Демчика Р.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Черкаське Головне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним -:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 16 червня 2010 року нею в ПАТ КБ «Приватбанк» була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк» на підставі якої вона отримала картку «Універсальна». 10 грудня 2012 року вказану картку було переоформлено на картку «Універсальна голд» НОМЕР_1 з терміном дії по квітнень 2018 року.
Листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 26 січня 2018 року № 20.1.0.0.0/7-20171227/5189 позивачку повідомлено, що за угодою SAMDN52000071212865 по рахунку № НОМЕР_2 мається заборгованість, яка згідно інтернет-виписки від 19 березня 2018 року становить 199 423 грн. 04 коп., яка складається з 20 778 грн. 12 коп. поточної заборгованості, 2 815 грн. 96 коп. штрафу та 175 842 грн. 59 коп. відсотків.
Вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» самостійно збільшив розмір заборгованості по угоді SAMDN52000071212865 від 16 червня 2010 року на 178 423 грн. 04 коп., розмір якої склав 199 423 грн. 04 коп.
Між сторонами не було укладено в письмовій формі кредитного договору, так як до банку подавалась анкета-заява позичальника про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, яка не є кредитним договором, а відтак не може розцінюватися по правових наслідках як кредитний договір про надання банківських послуг, а тому вважає, що договір б/н, укладений 16 червня 2010 року між нею та банком про надання споживчого кредиту є нікчемним.
З цих підстав просила договір про надання споживчого кредиту SAMDN52000071212865 від 16 червня 2010 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , визнати недійсним.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Судом першої інстанції вказано на те, що під час розгляду справи не було встановлено, що спірний кредитний договір між сторонами не укладався.
Рішення суду оскаржено представником позивача в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначено, що анкета-заява, на яку послався суд, не є кредитним договором, адже в ній відсутні дані про суму кредиту та проценти. В матеріалах справи відсутні дані про те, що позичальник отримувала пам'ятку клієнта та тарифи банку, які нею були підписані.
Посилаючись на зазначені порушення, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Так з матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2010 року позивачкою заповнено анкету-заяву № 0908060900161859082, зі змісту якої вбачається, що вона приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Цю заяву оформлено з метою замовлення банківських послуг, одержання яких обумовлене використанням кредитної картки «Універсальна».
В заяві зазначено, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 особисто вказала: «ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, виявляю бажання оформити на своє ім'я платіжну карту кредитка «Універсальна». Я згодна з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банком послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанк www.privatbank.ua. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua».
Анкету-заяву на отримання банківських послуг позивач скріпила власним підписом, що нею не оспорюється.
Отже укладення цього договору відповідає вимогам ч.1 ст. 634 ЦК України, а твердження позивачки про те, що, сторони не уклали його в обов'язковій за законом письмовій формі, тому підлягає визнанню недійсним, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Крім того, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою ВССУ від 11 жовтня 2017 року, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення кредитної заборгованості задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16 червня 2010 року на загальну суму 38 095 грн. 04 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином рішенням апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року про стягнення кредитної заборгованості встановлено факт наявності між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору, який в даній справі позичальник просить визнати недійсним.
Зокрема, судом було встановлено, що 16 червня 2010 року ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг та підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», згідно з якою отримала кредитну картку «Універсальна».
10 грудня 2012 року ОСОБА_1 переоформлено кредитну картку на нову картку «Універсальна ГОЛД», відповідно до тарифів якої позичальник отримала кредит у розмірі 21 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказане додатково свідчить про обізнаність позивача із наявністю між нею та банком правовідносин згідно з договором кредиту від 16 червня 2010 року та їх зміст.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму ВС України, викладених в п. 8 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
На підставі приведених вище доводів колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав, передбачених законом для визнання ос пореного кредитного договору недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що досліджена анкета-заява від 16 червня 2010 року, не є кредитним договором оскільки в ній відсутні дані про суму кредиту та проценти а також про те, що в матеріалах справи відсутні дані про отримання позичальницею пам'ятки клієнта та тарифів банку, є безпідставними і не впливають на рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Тому колегія суддів вважає, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачає.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті за розгляд справи в суді апеляційної інстанції необхідно віднести на рахунок державного бюджету, оскільки скаржника звільнено від сплати судового збору згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Керуючись ст. ст. 35, 258, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олексія Євгенійовича залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2019 року.
Судді