Справа № 22-ц/821/161/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 305010300 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.
19 вересня 2019 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Новікова О.М.,
Храпка В.Д., Бондаренка С.І.,
за участю секретаря Матюхи В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 травня 2019 року (повний текст рішення складено 03 червня 2019 року) у складі судді Демчика Р.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури, - :
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, мотивуючи його тим, що 08.11.2016 слідчим СУ ГУНП в Черкаській області за погодженням з прокурором прокуратури Черкаської області йому було вручено підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. 25.11.2016 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси стосовно нього обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. 28.11.2016 слідчим СУ ГУНП в Черкаській області складено обвинувальний акт.
Органами досудового розслідування позивач обвинувачувався у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, тобто у невиконанні або неналежному виконанні ним як директором Драмтеатру своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинено тяжкі наслідки в результаті пожежі.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.05.2017 у справі №712/13435/16-к, залишеним без змін після апеляційного перегляду 29.11.2017 та касаційного перегляду 06.12.2018, його виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні.
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом за вказаним обвинуваченням у період з 08.11.2016 по 06.12.2018. Крім того, до позивача застосовувався запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Вважає, що у зв'язку із незаконним перебуванням під слідством та судом йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, приниженні честі, гідності та ділової репутації, руйнуванні соціальних зв'язків та звичайного способу життя, обмеження особистих прав та свобод, а також необхідності витратити довготривалий час для відновлення справедливості.
У грошовому виразі розмір завданої моральної шкоди оцінив в сумі 108 498 грн. 00 коп. із розрахунку одна мінімальна заробітна плата, встановлена в Україні у 2019 році (4173 грн. 00 коп.) за кожен місяць перебування під слідством та судом.
На підставі вищевикладеного, просив суд стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 108 498 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2019 року позов задоволено повністю та стягнуто з державного бюджету на користь позивача 108 498 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконного порушення проти позивача кримінальної справи, незаконного звинувачення у вчиненні злочину та незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, позивач зазнав моральних страждань.
Рішення суду першої інстанції оскаржено заступником прокурора області в апеляційному порядку в частині визначення розміру шкоди, яка підлягає до відшкодування позивачу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково визначив строк перебування позивача під слідством та судом у 26 місяців, так як цей строк становить 24 місяці та 28 днів, що вплинуло на розмір шкоди, яка підлягає до відшкодування.
З цих підстав скаржник просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру шкоди, яка має бути стягнута з державного бюджету на користь позивача, та замість 108 498 грн. 00 коп. її визначити в сумі 104 046 грн. 80 коп.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачаються такі фактичні обставини.
08.11.2016 слідчим СУ ГУНП в Черкаській області за погодженням з прокурором прокуратури Черкаської області Осипову В.О. (позивач в даній цивільній справі) було вручено підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. 25.11.2016 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. 28.11.2016 слідчим СУ ГУНП в Черкаській області було складено обвинувальний акт.
Органом досудового розслідування позивач обвинувачувався в тому, що він, працюючи згідно з наказом №131-к від 07.12.1999 на посаді директора Драмтеатру, являючись службовою особою, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями з розпорядження майном і коштами театру, упродовж 25.03.2013 по 01.07.2015, згідно п. 6.3.3 статуту Драмтеатру, затвердженого розпорядженням голови Черкаської обласної ради № 232-р від 21.12.2010, будучи персонально відповідальним за виконання покладених на театр завдань, не вжив заходів по усуненню порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, внаслідок чого охоронюваним законом державним інтересам спричинено тяжкі наслідки в результаті пожежі.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.05.2017 у справі № 712/13435/16-к, залишеним без змін після апеляційного перегляду 29.11.2017 та касаційного перегляду 06.12.2018, позивача виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні.
Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.
За приписами ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянину внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Стаття третя вказаного Закону передбачає відшкодування громадянинові моральної шкоди.
За вимогами ст. ст. 2, 4 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Закону України № 266/94-ВР, проводиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на день подання позову у січні 2019 року становить 4173,00 грн.
Даючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з підрахунком, зробленим органами прокуратури в частині того, що з 08.11.2016 року по 06.12.2018 року минуло не 26 місяців, а 24 місяці та 28 днів.
Разом з тим, враховуючи вимоги частини 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка встановлює лише мінімальний розмір для розрахунку відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вважає за можливе залишити без змін визначений судом першої інстанції розмір відшкодованої моральної шкоди.
Також колегія суддів звертає увагу на помилкове врахування районним судом періоду оскарження скаржником вироку суду в касаційному порядку з 29.11.2017 по 08.11.2016, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі приведеної вище статті 367 ЦПК України апеляційний суд обмежений при перегляді справи доводами та вимогами апеляційної скарги.
Крім того, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, тяжкість пред'явленого обвинувачення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про отримання скаржником у зв'язку з цим моральних страждань, а також з тим, що розмір стягнутої судом суми відшкодування відповідає величині отриманих страждань.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів не вбачає достатніх підстав, визначених ст. 376 ЦПК України, для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді