16.09.2019 року м.Дніпро Справа № 912/413/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
секретар судувого засідання: Вітко Г.С.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 (повний текст рішення складено 05.06.2019 року, суддя Макаренко Т.В.) у справі № 912/413/19
за позовом: Приватного підприємства "Удача", 28622, Кіровоградська обл., Устинівський р-н, с. Ганно-Требинівка, вул. Дзержинського, 4
до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)", 28624, Кіровоградська обл., Устинівський р-н, с. Інгульське
про стягнення 96 190,80 грн,
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Удача» до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» про стягнення заборгованості за договором проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції № Г-006/17 від 03.03.2017 в сумі 96190,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 у справі № 912/413/19 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" на користь Приватного підприємства "Удача" заборгованість в сумі 96 190,80 грн. за договором № Г-006/17 від 03.03.2018р., а також судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Рішення обгрунтовано тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для невиконання своїх зобов'язань за договором підряду № Г-006/17 від 03.03.17 в частині повної та своєчасної оплати прийнятих робіт.
На час розгляду справи відповідач свої зобов'язання в частині оплати робіт не виконав, доказів сплати 96 190,80 грн суду першої інстанції не подав, будь-яких заперечень стосовно суми позову не надав.
Також, позивач просив у поданому позові стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, однак доказів фактичного понесення зазначених витрат до матеріалів справи не було надано, відтак підстави для стягнення зазначених коштів з відповідача відсутні.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 у справі № 912/413/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)», в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27 травня 2019 року у справі №912/413/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства «Удача» відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до актів виконаних робіт, датованих 17.08.2019 року, усі зазначені види робіт було виконано в один день, що є абсолютно неможливим.
Підписання актів виконаних робіт на всі види робіт, які було виконано за договором в період 03.03.2017р. по 17.08.2017р., в один день - 17.08.2017 року, на думку скаржника, прямо суперечить вимогам абзацу другого пункту 1.2. Договору, відповідно до якого «Після завершення кожного виду робіт «Підрядник» надає «Замовнику» акт з зазначенням виду виконаних робіт, площі земельної ділянки та витрат на проведення даного виду робіт». Апелянт вважає, що з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва виконання переліку, який визначено договором, можливе лише після виконання попередніх робіт та спливу відповідного проміжку часу.
Таким чином, підписання актів виконаних робіт не в дати, які прямо передбачено договором, а в один день 17.08.2017р., на думку апелянта, свідчить виключно умисне нехтування умовами договору та про зловживання з боку посадових осіб, які ці акти підписали.
Апелянт вважає, що для визначення строків та порядку надання актів прийому-здачі робіт мають застосовуватись положення п.1.2 та 2.1.3 договору, які позивачем були порушені.
«Замовник», тобто Державне підприємство, яке є відповідачем по справі, нагляд за проведенням робіт не здійснювало, оскільки ніяких робіт не проводилось.
Апелянт зазначає, що доказів того, що роботи по договору проводились під наглядом «Замовника» позивач не надав. Суд першої інстанції належної оцінки цьому доводу не надав.
Апелянт зазначає, що строки проведення робіт Державним підприємством ніколи не визначались. Доказів визначення «Замовником» по договору строків строків виконання робіт позивач не надав.
Таким чином апелянт вважає, що відповідно до вимог п.3.3 договору «Підрядник», тобто позивач по справі, не мав права виконувати будь-які роботи до визначення «Замовником» строків цих робіт.
Апелянт зазначає, що відповідно до п. 3.5 договору «Замовник» щорічно до завершення терміну дії договору в період в 01 до 31 січня надає «Підряднику» перелік культур, які мають бути засіяні на визначеній договором площі та одночасно пропонує погодити вартість виконання окремих видів робіт з врахуванням ринкової вартості послуг з обробітку землі, що викладається у формі додатку до договору».
Апелянт вважає, що на відміну від інших договорів, які містяться в матеріалах справи (крім договору №Г-008/17), по даному договору №Г-006/17 позивачем додатку до договору не надано. Таким чином по даному договору види робіт, які треба було виконати та перелік культур, які мають бути засіяні на визначеній договором площі не було визначено.
Таким чином, апелянт вважає, що у позивача не було правових підстав для виконання будь-яких робіт з посіву культур та для самостійного визначення культури, яку має бути засіяно на площі в 20га. Відповідно до наданого позивачем акту виконаних робіт, ним було виконано сівбу соняшника сорту «Лімагрейн» (а.с.90), але завдання «Замовника» на виконання саме цих робіт у позивача не було, тому у нього, на думку апелянта, немає правових підстав для отримання будь-яких коштів.
Скаржник зазначає, що одна земельна ділянка, відповідно до наданих позивачем документів, оброблялась по 9 разів в один проміжок часу. При цьому, культивацію (два рази), посів, внесення гербіцидів та міжрядний обробіток (два рази) було виконано по дев'ять разів за один день, що є неможливим.
Також, скаржник зазначає, що із змісту договорів та наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити, що це дійсно різні земельні ділянки, оскільки відомостей про встановлення їх меж в натурі в матеріалах справи немає, таким чином апелянт вважає, що суд першої інстанції мав виходити з того, що йдеться про одну земельну ділянку.
Апелянт посилається на те, що право користування земельними ділянками, які надано в постійне користування Устинівській ік 305/37 на Державне підприємство не переоформлювалось, тобто розпоряджатись та використовувати зазначені земельні ділянки, користувачем яких відповідно до Державного акту є Устинівська ік 305/37, Державне підприємство не має права.
Зазначена в договорі земельна ділянка площею 20 га на місцевості ніколи та ніким не визначалась, межі цієї ділянки на місцевості не встановлювались.
Позивач, не зміг пояснити, яким чином визначались межі земельних ділянок, які слід було обробляти, на місцевості, хто та коли це робив, за допомогою яких інструментів було визначено 9 ділянок площею по 20га кожна на полі №54, якими межовими знаками ці ділянки, площею по 20га кожна, було розмічено, чи визначались межі вказаних земельних ділянок перед кожним видом робіт, чи ці межі було визначено один раз на весь польовий сезон, та яким чином при здійсненні обробітку не пошкоджувались межові знаки.
Скаржник зазначає, що полів під номерами 54 та 55 в Державному підприємстві, та в Установі (№37), яка є постійним користувачем земель, відповідно до Державного акту, не існує.
Суд першої інстанції не надав в рішенні оцінки відсутності у відповідача полів під номерами 54 та 55 та відсутності у справі доказів того, що поля з зазначеними номерами у розпорядженні відповідача є.
Апелянт вважає, що надані позивачем копія листа про надання інформації ДУ "Устинівський виправний центр (№ 37)" від 28.02.19, копія листа сільського голови Інгульської сільської ради від 07.03.19, копія звіту 29 сг від 01.12.18 разом із супровідним листом, копія листа управління агропромислового розвитку Устинівської РДА від 09.02.18, копія листа про надання інформації ДУ "Устинівський виправний центр (№ 37)" від 28.03.19 та копія листа ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37) від 10.04.19 (а.с. 226-238), зі змісту яких вбачається, що земельні ділянки, які надані у постійне користування установі ІК 305/37 згідно державного акта на право постійного користування землею серії КР 002 перебувають на балансі та використовуються відповідачем, на які послався суд першої інстанції, не підтверджують наявності нумерації цих полів та не спростовують доводи відповідача про відсутність такої нумерації полів, яка зазначена у договорі.
Таким чином апелянт вважає, що позивач не мав права здійснювати ніяких робіт на земельній ділянці, яку не визначено на місцевості та межі якої не встановлено.
Скаржник зазначає, що в наданих позивачем до позовної заяви документах відсутні відомості про визначення на місцевості меж земельної ділянки, яку позивач дев'ять разів обробив. Жоден з шести наданих позивачем актів виконаних робіт по кожному з договорів не містить відомостей про місце розташування земельної ділянки та встановлення меж цієї земельної ділянки на місцевості.
Відповідно до специфіки договору, на підставі якого заявлено позов, визначення меж земельної ділянки, на якій мають бути виконані роботи з обробітку цієї земельної ділянки, є визначальним для можливості виконання вказаного договору. Без виконання цієї умови проведення будь-яких робіт, підписання актів прийому-здачі робіт (актів виконаних робіт) та їх оплата є неможливими.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції, не надав належної оцінки доводам про те, що на підприємстві жодних відомостей про укладання зазначених договорів та про виконання зазначених робіт і підписання актів виконаних робіт ніколи не було, відповідні документи представники ДП вперше побачили лише після отримання направлених позивачем при зверненні до суду. В бухгалтерському обліку підприємства цих договорів та зобов'язань щодо оплати виконаних робіт не існує, в журналі реєстрації договорів записи про реєстрацію зазначених договорів відсутні.
Суд першої інстанції зазначив, що це свідчить про неналежне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
У той же час, представник позивача зазначав в судовому засіданні, що нумерацію договорам присвоювало саме ДП. У такому випадку ці договору мали бути занесені до книги реєстрації договорів, а відсутність таких записів свідчить саме на користь позиції відповідача про те, що всі ці договори та акти підписано колишнім директором Державного підприємства ОСОБА_1., а насправді ці роботи не виконувались, договори та акти виконаних робіт до бухгалтерії підприємства не надавались, номера по договорам не присвоювались.
Апелянт зазначає, що відповідно до змісту рахунку-фактури №6 на суму 96 190,80 грн. вартість послуг у ньому зазначено з урахуванням ПДВ. У той же час податкової накладної позивачем не надано.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України, одночасно з виставленням рахунок-фактури № 6 на суму 96 190,80 грн. позивач був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну на суму ПДВ 19 238,16 грн. сплатити цю суму до бюджету та надати нам цю податкову накладну для віднесення суми ПДВ по цій податковій накладній на податковий кредит. За відсутності реєстрації податкової накладної немає підстав для платника сплачувати суму рахунку, яка включає ПДВ.
У даному конкретному випадку, оскільки усі договори були підписані виключно з метою заволодіння коштами державного підприємства, позивачем не було зареєстровано податкову накладну та не було перераховано суму ПДВ до бюджету, незважаючи на те, що такий обов'язок виник у позивача ще 17.08.2017р.
Скаржник вважає, що відсутність зареєстрованої податкової накладної та несплата позивачем відповідних сум ПДВ до бюджету є найкращим підтвердженням безтоварності усіх договорів та актів виконаних робіт до цих договорів, зокрема договору №Г-006/17 та шести актів виконаних робіт до нього. Суд першої інстанції належної оцінки цим обставинам не надав.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Приватне підприємство "Удача" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/413/19.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 у справі № 912/413/19 та призначено розгляд справи на 16.09.2019.
16.09.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 у справі № 912/413/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
03.03.2017 між Приватним підприємством "Удача" (далі - Підрядник, позивач) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" (далі - Замовник, відповідач) укладено договір № Г-006/17 проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції (далі - Договір, а.с. 85-87), відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати наступний вид робіт направлений на вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 20 га, яка розташована на полі №54 (Завтурове), яке знаходиться у користуванні замовника: боронування, культивація, сівба, коткування, внесення мінеральних добрив, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю, дискування, оранка, подрібнення рослинних решток, перевезення зібраного врожаю, на замовлення замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити і вартість у строки та на умовах, що визначаються цим Договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що об'єм робіт, що будуть виконуватись підрядником, визначається актами виконаних робіт, який є обов'язковим додатком до цього Договору. Після завершення кожного виду робіт підрядник надає замовнику акт з зазначенням виду виконаних робіт, площі земельної ділянки та витрат на проведення даного виду робіт.
Роботи по цьому Договору виконуються обладнанням підрядника використання власним паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, посівного матеріалу. (п. 1.3. Договору)
Відповідно до цього Договору підрядник зобов'язаний, зокрема, використовувати в ході робіт власне обладнання та витратні матеріали, виконувати роботи належної якості відповідно до вимог замовника та надавати замовнику на підпис акт прийому-здачі робіт, що фактично були виконані згідно порядку виконання робіт зазначеному у п. 3 цього Договору.
Відповідно до цього Договору, замовник зобов'язаний, зокрема, проводити оплату робіт, виконаних підрядником у відповідності до умов цього Договору. (розділ 2 Договору)
Розділом 4 Договору визначено ціну договору та фінансові розрахунки. Так, загальна вартість виконаних робіт вираховується з врахуванням загального об'єму виконаних робіт та часу витраченого на виконання даної роботи, а також витратних матеріалів, які були використані при здійсненні договору. Ціна визначається з врахуванням вартості паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, вартості посівного матеріалу.
Ціна на роботи визначається з врахуванням середньо ринкових цін, які діють у відповідній місцевості.
Остаточна ціна Договору визначається відповідно до актів виконаних робіт з врахуванням ціни на ПММ, витратні матеріали, посівний матеріал, мінеральні добрива та інше на момент придбання даних матеріалів підрядником.
Розрахунок по Договору проводиться щорічно після виконання всіх робіт підрядником відповідно до додатку до даного Договору та підписання актів виконаних робіт.
Вартість окремих видів робіт встановлюється щорічно відповідно до ринкової вартості робіт, витратних матеріалів, посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інше.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, що виражаються у зроблених останньою витратах або пошкодженні майна. (п. 5.1. Договору)
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторін своїх зобов'язань. (п. 8.1. Договору)
Всі додатки до Договору, підписані під час дії Договору, являються обов'язковими до виконання сторонами договору в повному обсязі.
Договір підписаний повноважними представниками (керівниками) сторін: ОСОБА_1 з боку замовника та ОСОБА_2 з боку підрядника, а також скріплений печатками підприємств.
На виконання умов Договору повноважними представниками сторін 17.08.2017 підписано та скріплено печатками підприємств Акти виконаних робіт відповідно до Договору (а.с. 88-93).
Вказаними актами встановлено та підтверджено виконання робіт за договором на загальну суму 96 190,80 грн. Крім іншого сторони погодили, що роботи виконані якісно, зауваження відсутні.
Підписання даних актів сторонами є підставою для проведення перерахування коштів за виконану роботу після отримання рахунку за виконану роботу, але не пізніше ніж до 31.12.2017.
17.08.2017 Приватне підприємство "Удача" виставило Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" рахунок-фактуру № 6 на суму 96 190,80 грн. (а.с. 94)
У передбачений Договором та вищевказаними актами строк відповідач розрахунок за виконані роботи не провів.
Несплата відповідачем виконаних позивачем робіт за договором і стала підставою для звернення з даним позовом.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України)
Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
За ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору здійснено відповідно до п. 1.1 Договору наступні роботи: культивацію загальною вартістю робіт з врахуванням вартості пального - 6 618,00 грн; культивацію 2 рази загальною вартістю робіт з врахуванням вартості пального - 6 625,00 грн, сівбу соняшника загальною вартістю робіт з врахуванням вартості пального та посівного матеріалу - 52 961,00 грн; внесення гербіцидів загальною вартістю робіт з врахуванням вартості пального та гербіциду - 19 736,80 грн; міжрядковий обробіток загальною вартістю робіт з врахуванням вартості пального - 5 125,00 грн та міжрядковий обробіток 2 рази загальною вартістю робіт з врахуванням вартості пального - 5 125,00 грн.
Зазначений факт підтверджується підписаними актами виконаних робіт відповідно до Договору від 17.08.2017 (а.с. 88-93).
Факт підписання таких актів засвідчує, що замовник погодився з якістю та належністю проведених підрядником сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції, а відтак відступів від умов договору або інших недоліків замовником не встановлено.
Відповідно до умов Договору, ДП "Сільськогосподарське підприємство ДКВС (№37)" мав оплатити надані роботи по збиранню ранніх зернових за виставленим рахунком-фактурою у крайній строк до 31.12.2017.
Як зазначено вище, зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією з встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має також має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 526 ЦК Україні та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що відповідач, у строк визначений договором, не здійснив оплату за виконані роботи згідно актів виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Довід скаржника про те, що підписання актів виконаних робіт не в дати, які прямо передбачено договором, а в один день 17.08.2017р., на думку апелянта, свідчить виключно умисне нехтування умовами договору та про зловживання з боку посадових осіб, які ці акти підписали спростовується умовами договору № Г-006/17, оскільки зазначеним договором не встановлено термін надання та підписання актів виконаних робіт.
Довід апелянта про те, що доказів того, що роботи по договору проводились під наглядом «Замовника» та доказів узгодження між сторонами строків виконання таких робіт спростовується підписанням сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про їх здійснення належним чином та прийняття відповідачем у повному обсязі.
овід апелянта про те, що по даному договору види робіт, які треба було виконати та перелік культур, які мають бути засіяні на визначеній договором площі не було визначено, не приймаються колегією суддів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач заявляв позивачу про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, а відтак, в силу ч.1 ст. 853 ЦК України та за наявності підписаних та скріплених підприємствами актами виконаних робіт, недоречним є посилання скаржника, що сторони не погодили, які види робіт повинні бути виконані.
Довід апелянта про те, що суд першої інстанції, не надав належної оцінки доводам стосовно того, що на підприємстві жодних відомостей про укладання зазначених договорів та про виконання зазначених робіт і підписання актів виконаних робіт ніколи не було, відповідні документи представники ДП вперше побачили лише після отримання направлених позивачем при зверненні до суду колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції у рішенні зазначив з цього приводу про виключно неналежне ведення бухгалтерського обліку відповідачем та журналу реєстрації договорів на підприємстві. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки укладений між сторонами договір не було визнано недійсним, зазначені обставини не впливають на обов'язки сторін щодо його виконання.
Довід апелянта про те, що полів під номерами 54 та 55 в Державному підприємстві, та в Установі (№37), яка є постійним користувачем земель, відповідно до Державного акту, не існує є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору, згідно цього договору «Підрядник» приймає на себе зобов'язання виконати наступний вид робіт направлений на вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 20 га, яка розташована на полі №54 (Завтурове) яке знаходиться у користуванні «Замовника»...
Відповідно до п. 3.4. договору «Замовник» зобов'язується надати «Підряднику» доступ до земельної ділянки в обсязі необхідному для виконання «Підрядником» покладених на нього обов'язків та визначити межі земельних ділянок на яких мають виконуватися роботи з обробітку земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сторони зазначили в самому договору номер поля, на якому розташована земельна ділянка, а також визначення меж земельних ділянок на яких мають виконуватися роботи з обробітку земельної ділянки покладено на «Замовника».
Довід апелянта про виконання одних і тих самих робіт на одній і тій самій земельній ділянці 9 разів підряд колегія суддів відхиляє з огляду на те, що поле номер 54 поділено на декілька земельних ділянок однакової площі 20,0 га, виконання робіт на кожній з яких є предметом окремого договору підряду. Хоча усі земельні ділянки знаходяться на одному полі, вони є різними.
Довід апелянта про те, що право користування земельними ділянками, які надано в постійне користування Устинівській ік 305/37 на Державне підприємство не переоформлювалось не приймається колегією суддів, оскільки укладений з позивачем договір і подані до матеріалів справи докази свідчать про те, що відповідач такими землями розпоряджався та використовував їх. Зокрема, позивачем подано до матеріалів справи копію листа про надання інформації ДУ "Устинівський виправний центр (№ 37)" від 28.02.19, копію листа сільського голови Інгульської сільської ради від 07.03.19, копію звіту 29-заг на 01.12.18 разом із супровідним листом, копію листа управління агропромислового розвитку Устинівської РДА від 09.02.18, копію листа про надання інформації ДУ "Устинівський виправний центр (№ 37)" від 28.03.19 та копію листа ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" від 10.04.19 зі змісту яких вбачається, що земельні ділянки, які надані у постійне користування установі ІК 305/37 згідно державного акта на право постійного користування землею серії КР 002 перебувають на балансі та використовуються відповідачем.
Довід скаржника про те, що позивачем не було зареєстровано податкову накладну позивачем є необгрунтованим, оскільки до предмету доказування у даній справі не відноситься встановлення факту дотримання сторонами податкового законодавства. Відсутність декларацій за господарською операцією не може свідчити про те, що така операція не відбулася.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному контекстах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірного висновку суду першої інстанцій, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 у справі № 912/413/19 без змін, як таке, що постановлено з додержанням норм матеріально та процесуально права.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 у справі № 912/413/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2019 у справі № 912/413/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст складено 23.09.2019 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді Ю.Б. Парусніков
А.Є. Чередко