проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"17" вересня 2019 р. Справа № 922/621/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Зубченко І.В. , суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Марченко В.О.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Лозінського Олега Валентиновича (вх. №2712Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 (суддя Погорелова О.В., повний текст рішення складено та підписано 06.08.2019) по справі № 922/621/19
за позовом Фізичної особи підприємця Лозінського Олега Валентиновича, м.Харків
до Фізичної особи підприємця Кузнецової Карини Миранівни, м. Харків
про визнання неукладеним договору поставки,
Позивач, ФОП Лозінський Олег Валентинович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ФОП Кузнецової Карини Миранівни, в якому просить суд визнати неукладеним договір поставки від 18.11.2016 підписаний між ФОП Лозінським О.В. та ФОП Кузнецовою К.М. Позов обґрунтовано тим, що оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов зазначеного договору щодо кількості товару, його ціни та строків поставки, внаслідок чого специфікація до договору не була підписана позивачем, вказаний договір є неукладеним.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/621/19 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Позивач, ФОП Лозінський О.В. , звернувся до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/621/19 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що рішення прийнято при порушенні норм матеріального і процесуального права. При цьому, заявник посилається на те, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ненадання відповідачем додатку №1 до договору поставки (Специфікація) підписаного сторонами свідчить про його відсутність та не узгодження сторонами істотних умов. Отже, відповідач не спростував доводи позивача, а суд не встановив всіх обставин справи, зазначених в позові.
30.08.2019 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/621/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Зубченко І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Лозінського О.В. та призначено її до розгляду на 17.09.2019.
13.09.2019 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/621/19 повторно визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Пелипенко Н.М.; суддя Зубченко І.В., в зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В.
13.09.2019 відповідач, Фізична особа підприємець Кузнецова Карина Миранівна, надала відзив на апеляційну скаргу (вх.№8791), в якому погоджується із рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2019, просить залишити його без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що посилання ФОП Лозінського О.В. на те, що спірний договір поставки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 636, 638, 655, 712 Цивільного кодексу України, так як сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому договір є неукладеним - необґрунтовані, оскільки спростовуються наданими суду доказами, зокрема копіями видаткових накладних на поставку товару позивачу. Також, у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач звернулась до суду з проханням розглядати справу без її участі.
16.09.2019 від позивача ФОП Лозінського О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду господарської справи №922/621/19 (вх.№8791), в зв'язку з тим, що апелянт не має можливості бути присутнім в судовому засіданні.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість звернення з відповідним клопотанням в межах підготовчого провадження.
Тобто, положеннями вказаної статі визначено можливість відкладення розгляду справи у випадку неможливості його явки у судове засідання за наявності обґрунтованих причин такої неявки та за умови дотримання встановленого цим Кодексом строку, у межах якого може бути здійснено відкладення.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано неможливості здійснення представництва за допомогою адвоката, а також з метою недопущення затягування судового процесу та порушення процесуальних строків, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання ФОП Лозінського О.В. про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини першої та пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, явка у судове засідання не визнавалася обов'язковою, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 18.11.2016 між ФОП Кузнецовою К.М (постачальник, позивач по справі) та ФОП Лозінським О.В. (покупець, відповідач по справі) був укладений договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти товар торгової марки "Смачний світ випічки", що підтверджена свідоцтвом на знак для товарів і послуг №212499 від 10.06.2016, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати і оплачувати його.
В пункті 1.3. договору сторони визначили, що ціни і перелік товарів, що поставляються, визначаються згідно з додатком №1 (специфікація), який узгоджується і підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
Також сторони домовились, що ціни на кожну партію товару виставляються постачальником згідно з прийнятим замовленням покупця та вказуються в товарно-транспортних накладних, які також являються невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору становить суму всіх підписаних сторонами товарно-транспортних накладних до даного договору. Оплата за товар здійснюється готівкою в касу постачальника в день отримання товару і підписання товарно-транспортних накладних (п.п. 3.1- 3.3 договору).
Щодо якості товару, то сторони узгодили, що вона повинна відповідати санітарному законодавству та вимогам стандартів, забезпечувати безпеку життя, здоров'я споживачів, відповідати вимогам, прийнятим при поставках даного товару в Україні та забезпечувати його використання за прямим призначенням. Товар, що постачається має відповідати всім нормам та стандартам, встановленим в Україні для даної групи товарів та супроводжуватись необхідною документацією, підтверджуючою його якість (п. 4.1).
Обов'язки сторін закріплені в 4-му розділі спірного договору поставки. Так, Покупець взяв на себе обов'язок здійснювати закупівлю товару, передбаченого п. 1.2. і п.1.3, цього договору, тільки у постачальника. При цьому, покупець зобов'язався для виключення введення в оману споживача з асортиментом і якістю торгової марки "Смачний світ випічки" не закуповувати товар, передбачений п. 1.3. цього договору, в інших постачальників для його подальшої реалізації у Буфеті (п.п. 5.2.3, 5.2.4 договору).
Пунктом 6.1. договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 18.11.2017. Відповідно до п. 6.2 договору дія цього договору розповсюджується на весь строк дії договору оренди на це приміщення (зі всіма наступними пролонгаціями), укладеного покупцем з "Харківською міською клінічною лікарнею №2" та автоматично продовжується, як тільки покупець пролонгує даний договір оренди.
Згідно з п.7.1 договору, договір може бути достроково припинено виключно за згодою сторін.
Також сторони спірного договору дійшли згоди стосовно відповідальності, що знайшло відображення в 8-му розділі договору, і виклали третейське застереження (третейська угода), яким передбачено що всі спори розглядаються в третейському суді при товарній біржі "Санвест" у третейського судді Николенко С.А., що визначено в пункті 10.1 договору.
Звертаючись до Господарського суду з позовною заявою, позивач вказує на те, що ним не була підписана Специфікація до вказаного договору, оскільки сторонами не були узгоджені істотні умови договору, а саме кількість товару, його ціна та строки поставки, у зв'язку з чим спірний договір на думку позивача є неукладеним.
Господарський суд, в свою чергу, відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог, зазначив, що при укладенні договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогам цивільного та господарського законодавства. За таких обставин договір поставки від 18.11.2016 відповідає вимогам законодавства, доказів протилежного позивачем до суду не надано. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами недосягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, а від так, - і наявності підстав вважати, що договір поставки від 18.11.2016 є неукладеним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно приписів статей 627 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, правовідносини сторін врегульовано договором від 18.11.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 ГК України).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За загальним правилом під час укладання господарських договорів діє принцип диспозитивності, який передбачає перш за все свободу волевиявлення сторін щодо укладення договорів. Це випливає з положень статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою під поняттям «свобода договору» розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення, асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Вказане встановлює правило, відповідно до якого сторони на власний розсуд визначають у специфікації загальну кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, якщо спеціальними законами не передбачено інше.
Специфікація - документ, що додається до тексту договору поставки і є його невід'ємною частиною. Зміст специфікації складається з даних, що характеризують предмет постачання, а в деяких випадках - ціну, строки поставки та інші умови.
Відповідно до умов договору позивач, як постачальник, взяв на себе зобов'язання передати відповідачу (покупцеві) товар шляхом поставки. При цьому, ціни і перелік товарів, що поставляються, сторони домовились визначати згідно з додатком №1 (специфікація), який узгоджується і підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
Матеріали справи свідчать, що претензій щодо непостачання товару згідно із замовленням, або постачання товару який не передбачений умовами договору та додатком №1 до нього від позивача до відповідача не надходили, також відсутні претензії щодо неузгодженості предмету договору та ціни.
Натомість, матеріалами даної справи підтверджується що відповідачем, як постачальником за спірним договором, виконувались обв'язки, вчасно та у відповідності із замовленнями ФОП Лозінського О. В. поставлявся товар, визначений сторонами у додатку №1 до договору. Водночас, покупець ФОП Лозінський О.В. , позивач по справі, робив відповідні замовлення товару, визначеного додатком №1 до договору, приймав замовлений товар та оплачував його.
Факт поставки позивачу підтверджується видатковими накладними, а також листами самого позивача, адресованих відповідачу, в яких останній підтвердив що отримує від ФОП Кузнецової К.М. продукцію у відповідності до договору поставки. Так, мова йдеться про видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, №45855, №45955 від 02.12.2016 на поставку товару позивачу, та листи №01/12-2016 від 12.12.2016, №3/12-2016 від 23.12.2016, які свідчать, що сторонами договору вчинялись дії щодо визнання та виконання умов договору. Доказів звернення позивача до відповідача з питань неузгодженості предмету договору - відповідачем не було надано ані в суд першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Як було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, факт дотриманості всіх передбачених законом вимог та узгодженості всіх істотних умов в момент укладання спірного договору, були неодноразово встановлені судовими інстанціями. Мова йде про господарські справи за позовом ФОП Лозінського О.В. до ФОП Кузнецової К.М. №922/1828/17 - про визнання договору недійсним, №922/3890/17 - про визнання договору недійсним, №922/2508/18 - про визнання третейської угоди недійсною. По зазначених справах, ФОП Лозінському О.В. було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Так, у справі №922/2508/18 про визнання третейської угоди недійсною свою позицію щодо узгодженості сторонами всіх істотних умов договору висловив Верховний Суд, що знайшло своє відображення в постанові від 24.04.2019. Зокрема, Верховний Суд зазначив: «Надаючи належну правову оцінку умовам договору поставки від 18.11.2016, місцевий та апеляційний господарські суди встановили факт його укладення, узгодження сторонами предмету, ціни та строку дії такого договору. У такому договорі узгоджені строки та порядок поставки і оплати товару. Судами попередніх інстанцій враховано, що рішеннями Господарського суду Харківської області та Харківського апеляційного господарського суду у справах №922/1828/17 та №922/3890/17 також встановлено узгодження усіх необхідних істотних умов для договору поставки від 18.11.2016. Позивачем не було спростовано обставину підписання додатку №1 до договору поставки від 18.11.2016 "Специфікація"».
За приписом ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті саме особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, позивач посилається на те, що сторони не підписавши специфікацію, не досягли згоди щодо предмету договору постачання, що не відповідає положенням ст. 638 ЦК України. Однак, визнання договору як неукладеного, може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання.
Таким чином, враховуючі вищенаведені доводи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законні підстави для визнання неукладеним договору поставки від 18.11.2016 за обставинами, що зазначені ФОП Лозінським О.В. у позові та апеляційній скарзі - відсутні.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України закріпляє обов'язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Лозінського Олега Валентиновича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/621/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.09.2019
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя І.В. Зубченко
Суддя Н.М. Пелипенко