проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" вересня 2019 р. Справа № 913/609/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.;
за участі секретаря судового засідання Гончарова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (вх.№1539Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2019 у справі №913/609/18 (повний текст рішення складено 17.04.2019 у приміщенні господарського суду Луганської області суддею Фоновою О.С.)
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,
до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806, м.Лисичанськ Луганської області,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Лисичанська міська рада Луганської області, м.Лисичанськ Луганської області,
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки,-
Головне управління Держгеокадастру у Луганській області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 з вимогами:
- зобов'язати Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки, загальною площею 1,5631 га, яка розташована у межах населених пунктів, на території Лисичанської міської ради Луганської області у сумі 55247,50 грн;
- зобов'язати Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1,5631 га, яка розташована у межах населених пунктів, на території Лисичанської міської ради Луганської області.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.12.2018 після усунення недоліків відкрито провадження у справі №913/609/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Лисичанську міську раду Луганської області, призначено підготовче засідання.
26.02.2019 позивач звернувся до господарського суду Луганської області із заявою (№б/н від 21.02.2019) про уточнення позовних вимог у справі №913/609/18, в якій зазначив, що було допущено технічну помилку, зокрема, у пункті 1 прохальної частини позовної заяви у номеру рахунку, на який повинні бути перераховані грошові кошти, зокрема, вказано: "…Номер рахунку: НОМЕР_2;…", тоді як вірним є: "Номер рахунку: НОМЕР_1 " (а.с.210 - 212, том 1).
Господарський суд, встановивши, що вказана заява не змінює підстави та предмет позовних вимог, задовольнив її.
25.03.2019 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про уточнення позовних вимог (№б/н від 21.03.2019), в якій просив залишити без розгляду позов у частині вимоги про зобов'язання Лисичанського КАТП 032806 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1,5631 га, яка розташована на землях промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку та іншого призначення комунальної власності, у межах населеного пункту, на території Лисичанської міської ради Луганської області" на підставі пункту 5 частини 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, та повернути частину сплаченого судового збору відповідно до пункту 4 частини 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" (а.с.28-32, том 2).
Господарський суд Луганської області, проаналізувавши підстави залишення вказаної вимоги без розгляду, дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, площею 1,5631 га, увійшла у межі сформованої земельної ділянки, площею 11,1170 га, кадастровий номер 4411800000:46:001:0001, право відповідача користування якою було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 15.01.2019. Заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду подано позивачем до початку розгляду справи по суті, що не суперечить нормам статті пункту 5 частини 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення клопотання позивача про залишення вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки без розгляду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.04.2019 у справі №913/609/18 залишено без розгляду позовну вимогу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо зобов'язання Лисичанського КАТП 032806 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, загальною площею 1,5631 га, яка розташована на землях промисловості транспорту енергетики зв'язку та іншого призначення комунальної власності, у межах населеного пункту, на території Лисичанської міської ради Луганської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судовий збір у сумі 3524,00 грн покладено на позивача.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до земель агропромислового комплексу, тому Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у цьому разі не наділене повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Головне управління Держгеокадастру у Луганській області правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. У даному випадку, саме власник спірної земельної ділянки - територіальна громада м.Лисичанська в особі Лисичанської міської ради Луганської області вправі звернутись до суду із позовом про стягнення із особи, яка неправомірно використовує земельну ділянку, завданої цим шкоди.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806, зобов'язати Лисичанське КАТП 032806 відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, загальною площею 1.5631 га, яка розташована у межах населених пунктів на території Лисичанської міської ради Луганської області, самовільно зайнятої земельної ділянки у сумі 55247,50 грн на рахунок, реквізити якого зазначені у прохальній частині апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. Посилаючись на норми Конституції України, Земельного кодексу України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, заявник зазначає, що має право звертатися з позовами до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства. Зазначає, що дії Головного управління спрямовані саме на усунення встановлених порушень та недопущення подальшого вчинення правопорушень з боку відповідача. Судом першої інстанції не досліджено, що засновником та органом управління Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб є Лисичанська міська рада Луганської області, яка у свою чергу, не зважаючи на встановлені обставини під час здійснення державного контролю, зазначає, що міські раді не завдано жодної шкоди. Тому суд безпідставно наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями стягувати шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок комунальної власності, використання земельних ділянок комунальної власності не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на земельних ділянках комунальної власності вибірково, а саме, у разі якщо шкода заподіяна комунальними підприємствами, засновником яких є орган місцевого самоврядування, і даний факт встановлений та підтверджений матеріалами перевірок територіальних органів Держгеокадастру. Апелянт стверджує, що органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах та наділеним Законом правом на звернення до суду, є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишено без руху. Встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (вх.№1539Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2019 у справі №913/609/18. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 22.07.2019 о 10:45 год. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 08.07.2019 для подання заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
21.06.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення (вх.№5986) на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що збитки державі не завдано, кримінальне провадження №120181030240000381 від 12.02.2018 закрито у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, позивач не має процесуальних підстав вимагати їх самостійно. Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України власники землі та землекористувачі мають право на захист прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284. Також зазначає, що ані Лисичанська міська рада, ані органи поліції не уповноважували позивача стягувати збитки, та вважає їх недоведеними (наявність протиправних винних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 08.08.2019 об 11:30 год.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.08.2019 у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
14.08.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення (вх.№7638) на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що у управління Держгеокадастру немає повноважень щодо звернення з даним позовом, а Лисичанська міська рада не має претензій до відповідача, що встановлено правильно судом першої інстанції, відповідач використовує земельну ділянку з дотриманням її цільового призначення, встановленого документацією із землеустрою та відповідно до умов її використання.
У судовому засіданні 08.08.2019, яке проходило у режимі відеоконференції, представник Головного управління Держгеокадастру у Луганській області вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник Лисичанської міської ради Луганської області проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача у судове засідання з'явилась без належних повноважень.
Після заслуховування учасників справи у судовому засіданні 08.08.2019 оголошено перерву до 12.09.2019 до 12:15 год., про що ухвалою Східного апеляційного господарського суду повідомлено учасників справи. Також задоволено клопотання Лисичанської міської ради Луганської області про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/609/18, яке відбудеться 12.09.2019 о 12:15 год., у режимі відеоконференції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського від 15.08.2019 задоволено клопотання Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/609/18 у режимі відеоконференції. Доручено Лисичанському міському суду Луганської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №913/609/18, розгляд якої відбудеться 12.09.2019 о 12:15 год.
У судове засідання до Східного апеляційного господарського суду з'явився представник позивача, до Лисичанського міського суду Луганської області з'явилась представник відповідача без належних повноважень, представник Лисичанської міської ради Луганської області у судове засідання не з'явилась, тому дане судове засідання не проводилось у режимі відеоконференції.
Розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Лисичанської міської ради від 20.06.1995 №297 надано КАТП 032806 у постійне користування для розміщення та експлуатації звалища для утилізації твердих побутових відходів (далі -ТБВ) земельну ділянку, площею 11,144 га, про що складений Державний акт про право постійного користування землею серія ІІ-ЛГ № 000327 (а.с.65-68, том1).
01.02.2018 Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 звернулось з клопотанням (за вих.№72) до Лисичанської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під полігоном ТБВ, орієнтовною площею 11,1440 га, яка розташована за адресою: м.Лисичанськ, південна частина міста (а.с.80, том 1).
Рішенням Лисичанської міської ради від 16.03.2018 №43/606 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою" надано дозвіл Лисичанському комунальному автотранспортному підприємству 032806 на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, площею 11,1440 га, розміщеною за адресою: Луганська області, м. Лисичанськ, південна частина міста, для розміщення та експлуатації звалища з утилізації ТБВ (а.с.81, том 1).
Листом (від 23.03.2018 №14802/111/32/2018) слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області ініційовано проведення перевірки стосовно використання земельної ділянки, на якій розташоване звалище побутових відходів, яка обліковується за Лисичанським автотранспортним підприємством 032806 (а.с.14, том 1).
Відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про охорону земель", Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області видано наказ від 17.04.2018 №92-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів", згідно з пунктом 1 якого вирішено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки земельної ділянки, як об'єкту перевірки, щодо самовільного зайняття Лисичанским КАТП 032806 земельної ділянки для розміщення та експлуатації звалища на утилізацію твердих побутових відходів, яка розташована на землях промислової, транспортної, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення Лисичанської міської ради Луганської області (а.с.15, том 1).
19.04.2018 на виконання наказу державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Скрипником В.А. , за участю слідчого СВ Лисичанського ВП Головного управління Національної поліції в Луганській області Філатова Г.О., у присутності керівника Лисичанського КАТП 032806 Басюка Ю.В. , проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на землях промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку та інші, комунальної власності, на території Лисичанської міської ради Луганської області, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 19.04.2018 №92-ДК/26/АО/10/01/-18 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.04.2018 №92-ДК/215/АП/09/01/-17 (а.с.16-19, том 1).
Зі змісту вказаних актів перевірки убачається, що на підставі плану за матеріалами геодезичної зйомки з публічної кадастрової карти України, який виконаний ПП "ЗФ "Континент-ЛВК", встановлено факт самовільного зайняття Лисичанським КАТП 032806 земельної ділянки, площею 1,5631 га, яка розташована на землях промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку та іншого призначення, комунальної власності у межах населеного пункту, на території Лисичанської міської ради Луганської області. На час перевірки земельна ділянка використовується по всій площі під розміщення полігону ТПВ, що порушує вимоги ст.79-1, 125 Земельного кодексу України та може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Державна реєстрація права на зазначену земельну ділянку відсутня, рішення щодо надання у власність або користування (оренду) зазначеної земельної ділянки Лисичанському КАТП 032806 не приймалось.
27.04.2018 керівнику Лисичанського КАТП 032806 Басюку Ю.В. направлено поштою припис від 19.04.2018, реєстраційний №92-ДК/0061/Пр/08/01/-18, відповідно до якого останньому у термін до 19.05.2018 необхідно привести у відповідність до вимог діючого земельного законодавства земельну ділянку, яка розташована на землях промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку та іншого призначення, комунальної власності у межах населеного пункту, на території Лисичанської міської ради Луганської області (а.с.20, том 1).
За результатами перевірки державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.05.2018 №92/ДК/0041/П/08/01/-18 у відношенні заступника директора Лисичанського КАТП 032806 ОСОБА_3 , в якому зазначено, що відповідальність за вчинене правопорушення передбачена частиною 1 ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом "б" частини 1 ст.211 Земельного кодексу України (а.с.21-22, том 1).
11.05.2018 державним інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №92-ДК/0042/По/08/01/-18, згідно з якою визнано Лисичанське КАТП 032806 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 ст.53 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 55247,50 грн, у результаті порушення ст.79-1, 125 Земельного кодексу України, заподіяна шкода в наслідок самовільного зайняття та використання земельної ділянки, загальною площею 1,5631 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування полігону ТПВ, розташованої на землях промисловості, енергетики, транспорту, зв'язку та іншого призначення комунальної власності у сумі 55247,50 грн. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на землях промисловості, енергетики, транспорту, зв'язку та іншого призначення комунальної власності в межах населеного пункту, на території Лисичанської міської ради Луганської області, землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особами) проведено згідно з Методикою визнання розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не на цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 (а.с.24-25, том 1).
Доказів оскарження у встановленому порядку даної постанови відповідачем не надано.
У листі (вих.№260 від 10.05.2018) Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 повідомило Держгеокадастр, що не погоджується із зазначеними в акті межами земельної ділянки, зайнятою полігоном, та дислокацією цієї ділянки. Для виправлення можливих порушень законодавства та запобігання порушень у подальшому підприємством проводиться робота по визначенню меж ділянки з встановленням орієнтирів, що допоможе чітко визначити на місці межі. З документів на право користування земельною ділянкою неможливо встановити дійсні межі ділянки на місцевості та точного місця розташування ділянки. Та зазначає про можливість повного припинення діяльності підприємства, що створить надзвичайне становище з екологічною небезпекою (а.с.26, том 1).
Предметом розгляду у даній справі (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) є вимога позивача про зобов'язання Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки, загальною площею 1,5631 га, яка розташована у межах населених пунктів на території Лисичанської міської ради Луганської області у сумі 55247,50 грн., заявлена на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до частин 1-3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
У статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (частини 1-2 ст.83 Земельного кодексу України).
Відповідно до вимог ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частинами 4, 5 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно з абзацом 5 ст.15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Частиною 2 ст.90 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.
Згідно з частинами 1, 2, підпунктів "а, б, в" частиною 3 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною, г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема, за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Ураховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:
- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;
- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у відповідності до вимог частини 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України урахував правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.
Частиною 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є територіальним органом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Відповідно до пункту 3 частини 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області посадові особи Головного управління у межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Отже, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області наділене повноваженнями щодо звернення з позовом до суду про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (на що сам позивач посилається у позові), при цьому заявляє вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів, на території Лисичанської міської ради Луганської області.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.142, 143 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 4, 5 ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно зі ст.189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Збитки, заподіяні власникам землі та користувачам компенсуються у порядку, визначеному Главою 34, ст.97, 101, 146, 147, 152, 155, 212 Земельного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19.04.1993 №284, якою встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Прядок відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначений ст.207-209 та постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17.11.1997 №1279, якою, зокрема, передбачено, що контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держгеокадастр та його територіальні органи.
Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності з відшкодування збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки особи; збитки, як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналізуючи співвідношення понять «шкода», «збитки» та «втрати» за чинним земельним законодавством, колегія суддів зазначає, що відбувається ототожнення понять шкода та збитки. Відшкодування збитків відрізняється від втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва саме об'єктом правовідносин - якщо компенсація збитків стосується усіх категорій земель, то відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва - лише земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення. Також відмінності між втратами та збитками полягають у різних суб'єктах, які мають право на компенсацію, та у меті компенсації - якщо компенсація збитків здійснюється на користь власників землі та землекористувачів, то відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського та лісогосподарського значення до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави. Різними є і підстави та порядок компенсації збитків, заподіяних власникам землі та користувачам, і відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.
Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту на території Лисичанської міської ради Луганської області та є комунальною власністю, цільове призначення - для розміщення та експлуатації звалища з утилізації твердих побутових відходів (03.12 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування).
З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарським судом правильно встановлено, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до земель агропромислового комплексу, тому Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у цьому разі не наділене повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства не наділяють Головне управління Держгеокадастр у Луганській області правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
Господарським судом правильно встановлено, що у даному випадку, Управління Держгеокадастру не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, при цьому власник спірної земельної ділянки - територіальна громада м.Лисичанська в особі Лисичанської міської ради Луганської області вправі звернутись до суду із позовом про стягнення із особи, яка неправомірно використовує земельну ділянку, завданої цим шкоди.
Інші доводи апелянта не спростовують законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки у сумі 55247,50 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно здійснив розподіл судових витрат, покладених на позивача у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення частини сплаченого судового збору на підставі пункту 4 частини 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2019 у справі №913/609/18 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.09.2019.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов