проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" вересня 2019 р. Справа № 917/1785/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача (позивача) (вх. 2593 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.07.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Сірош Д.М., повний текст якого складено року, у справі
за позовом Торговий дім "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія),
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", м. Гадяч,
про стягнення суми основного боргу, річних, пені та інфляційних
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12.2016, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 задоволено позов Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) 758543,43 грн основного боргу, 13620,85 грн 3% річних, 116270,73 грн пені, 28430,84 грн інфляційних, 13752,99 грн судового збору.
18.07.2019 Боржник, ТОВ «Техмолпром», звернувся до місцевого господарського суду з заявою про відстрочення виконання рішення у справі № 917/1785/16 на 12 місяців.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.07.2019 року заяву ТОВ «Техмолпром» про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2016 у справі №917/1785/16 задоволена. Відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2016 у справі № 917/1785/16 на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення вказаного рішення.
Стягувач (позивач) із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв боржника про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
В судовому засіданні представник боржника апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник стягувача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12.2016, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 задоволено позов Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) 758543,43 грн основного боргу, 13620,85 грн 3% річних, 116270,73 грн пені, 28430,84 грн інфляційних, 13752,99 грн судового збору.
18.07.2019 ТОВ «Техмолпром» звернулося до місцевого господарського суду з заявою про відстрочення виконання рішення у справі № 917/1785/16 на 12 місяців.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення боржник посилається на втрату основних ринків збуту своєї продукції через заборону ввезення та реалізації продукції на території Російської Федерації продукції українських товаровиробників, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення
Зазначені обставини фактично позбавили ТОВ «Техмолпром» можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ «Техмолпром» в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, зокрема сиру.
З огляду на викладене, боржник стверджує про неможливість одномоментного виконання рішення суду від 15.12.2017 у даній справі та просить суд відстрочити виконання рішення у справі на 12 місяців.
Задовольняючи заяву про відстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд зазначив про те, що приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції боржника та наявності інфляційних процесів у економіці держави, обставини, які склалися у боржника, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку відстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців.
В свою чергу стягувач в обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що задовольняючи заяву відповідача з мотивів його скрутного фінансового становища, місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що неповернення боржником грошових коштів за судовим рішенням ускладнить фінансове становище стягувача.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
В той же час, відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про відстрочення виконання якого просить боржник у заяві від 18.07.2019 року було ухвалено 15.12.2016 року
Проте, у даному випадку, особливу увагу колегія суддів звертає саме на імперативні приписи частини 5 статті 331, якими встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За викладеного, розстрочення або відстрочення виконання рішення суду від 15.12.2016 року було можливе лише до 15.12.2017 року.
За викладених обставин, враховуючи те, що максимальний можливий строк на який чинним процесуальних законодавством допускається відстрочення виконання рішення суду закінчився 15.12.2017 року, підстави для задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду від 18.07.2019 року - відсутні, тому у задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання рішення слід відмовити.
За викладеного, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена за умов порушення норм процесуального права, а а саме - вимог частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ця ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга боржника - задоволенню.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.07.2019 року скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вх.№ 7510 від 18.07.2019 року) про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2016 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.09.2019
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя М.М. Слободін