вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" вересня 2019 р. Справа№ 925/792/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017 за нововиявленими обставинами
у справі № 925/792/17 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України
до: 1. Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області,
2. Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна акціонерна компанія «Хліб України»
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання за державою Україна права власності на нерухоме майно
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Заступник прокурора Черкаської області (далі також - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, позивач-1), Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики, позивач-2) з позовом до Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області (далі також - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «ДПЗКУ», відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Христинівської міської ради від 10.04.2012 №74 «Про оформлення права власності на комплекс будівель та споруд»; визнання недійсним та скасування свідоцтва від 17.04.2012 серії САЕ № 312558 про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Першотравнева, 1, м. Христинівка Черкаської області, видане АТ «ДПЗКУ»; визнання за державою Україна в особі КМУ права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Першотравнева, 1, м. Христинівка, Черкаська область, що включає будівлі та споруди, перелік яких зазначений у прохальній частині позовної заяви.
Рішенням Господарського Черкаської області від 06.09.2017 у справі №925/792/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018, позов задоволено повністю.
12.11.2018 АТ «ДПЗКУ» звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017 у справі №925/792/17.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі №925/792/17 відмовлено в задоволенні заяви АТ «ДПЗКУ» про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017 за нововиявленими обставинами, вказане рішення залишено в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «ДПЗКУ», суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду, а саме, отримання ним 09.10.2018 від Мінагрополітики копії довідки №24/321 від 17.09.2012, яка, на думку заявника, свідчить про обізнаність позивача-2 з 2012 року про наявність свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, не підпадають під ознаки нововиявлених обставин, оскільки такі існували станом на дату прийняття спірного рішення та були відомі заявнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду, АТ «ДПЗКУ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017 за нововиявленими обставинами задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що 09.10.2018 АТ «ДПЗКУ» стали відомі нові істотні обставини, які існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції, мають значення для справи та які не були і не могли бути відомі йому на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, відповідачеві-2 не була та не могла бути відома точна дата, з якої позивачі дізналися про оформлення АТ «ДПЗКУ» свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно; з отриманої заявником 09.10.2018 копії довідки Мінагрополітики №24/321 від 17.09.2012 вбачається, що саме 17.09.2012 позивачам стало достовірно відомо про те, що майновий комплекс філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база №86» оформлений на праві приватної власності за відповідачем-2, що є нововиявленою обставиною та спростовує факти, які були покладені в основу рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/792/17 від 06.09.2017, адже є підставою для перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами у частині застосування наслідків пропуску позовної давності до позовних вимог; висновки суду про обізнаність відповідача-2 з наведеною обставиною станом на час розгляду справи в суді першої інстанції є помилковими, оскільки вказана довідка була складена в одному примірнику, який знаходився в Мінагрополітики.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 поновлено АТ «ДПЗКУ» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі №925/792/17, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено її розгляд на 18.09.2019, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Прокурор скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, прокурор вказував на те, що Голова правління АТ «ДПЗКУ» Цибульщак О.Л. 18.09.2012 був ознайомлений зі змістом довідки Мінагрополітики №24/321 від 17.09.2012, отже, на час розгляду справи №925/875/17 заявнику було відомо про проведення перевірки та її результати; посилання апелянта на звільнення вказаної особи з посади Голови правління АТ «ДПЗКУ», як на підставу необізнаності відповідача-2 з даною довідкою, є необґрунтованими, оскільки таке звільнення відбулося більше ніж через чотири місяці від дати його ознайомлення з довідкою; доводи заявника про те, що вказана довідка складена у єдиному екземплярі, а також відсутні докази ознайомлення з нею інших посадових осіб товариства не спростовують факту обізнаності правління АТ «ДПЗКУ» з її змістом з 18.09.2012; факт обізнаності АТ «ДПЗКУ» про дану перевірку підтверджує те, що воно звернулось до Мінагрополітики із запитом про надання саме цієї довідки; суд дійшов правильного висновку, що вказана обставина не може вважатися нововиявленою.
У судове засідання 18.09.2019 позивачі-1, 2, відповідач-1 та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, зважаючи на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.
У судовому засіданні представник відповідача-2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017 за нововиявленими обставинами задовольнити.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду залишити без змін.
18.09.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника апелянта та прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи №925/875/17 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішення Виконавчого комітету Христинівської міської ради про реєстрацію права приватної власності за АТ «ДПЗКУ» на об'єкт державної власності прийнято із перевищенням повноважень, без наявності документів, які підтверджують зміну форми власності вказаного майнового комплексу з державної на приватну, що порушує права держави в особі КМУ та Мінагрополітики. Також відповідно до постанови Верховної Ради України від 03.03.1995 №88/95 та Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 «Хлібна база №86» включена до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, та відсутня у додатку 2 щодо об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Крім того, судами встановлено, що прокурором не був пропущений передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк, у межах якого він звернувся до господарського суду з даним позовом та позивачі не брали участі у прийнятті відповідачем-1 оспорюваного у даній справі рішення та оформленні свідоцтва про право приватної власності відповідача-2, а відтак, свою волю з цих питань не висловлювали і про вказані порушення щодо державного майна позивачам раніше не було відомо.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач-2 посилався на те, що 09.10.2018 ним отримано від Мінагрополітики з супровідним листом від 05.10.2018 №37-24-15/22777 копію довідки «Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ «Державна продовольчо-зернова компанія України за 1 півріччя 2012 року» від 17.09.2018 №24/321, складеної Мінагрополітики за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу Мінагрополітики від 10.08.2012 №501, що на думку заявника свідчить про обізнаність відповідача-2 з 2012 року про наявність свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно та впливає на юридичну оцінку обставин та спростовує факти, які було покладено в основу рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017, адже є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами у частині застосування наслідків пропуску строку позовної давності до позовних вимог прокурора.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 320 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, якими є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Тобто, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Таким чином, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Також необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Колегія суддів находить правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду, а саме, отримання ним 09.10.2018 копії довідки №24/321 від 17.09.2018, складеної Мінагрополітики за результатами перевірки діяльності АТ «ДПЗКУ» за 1 півріччя 2012 року, не підпадають під ознаки нововиявлених обставин, оскільки існували станом на дату прийняття спірного рішення та були відомі заявнику.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено те, що з довідки Мінагрополітики №24/321 від 17.09.2018 вбачається, що Голова правління АТ «ДПЗКУ» Цибульщак О.Л., як уповноважена особа відповідача-2, 18.09.2012 був ознайомлений зі змістом вказаної довідки, тобто, на час розгляду справи №925/792/17 заявнику було відомо про проведення перевірки та її результати.
Судова колегія вважає обґрунтованими доводи прокурора, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що посилання апелянта на звільнення вказаної особи з посади Голови правління АТ «ДПЗКУ» як на підставу необізнаності відповідача-2 з даною довідкою мають бути відхилені судом, оскільки таке звільнення відбулося більше ніж через чотири місяці від дати його ознайомлення з довідкою.
Доводи заявника про те, що вказана довідка складена у єдиному примірнику, який знаходився в Мінагрополітики, а також посилання на відсутність доказів ознайомлення з нею інших посадових осіб товариства не спростовують факту обізнаності правління АТ «ДПЗКУ» з її змістом з 18.09.2012.
При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано той факт, що АТ «ДПЗКУ» звернулось до Мінагрополітики із запитом про надання саме вказаної довідки, що також опосередковано підтверджує обставину обізнаності заявника про зазначену перевірку та її результати.
Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами у справі. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами господарського судочинства, суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, довідка Мінагрополітики №24/321 від 17.09.2018 не була надана як доказ під час розгляду справи №925/792/17.
Отже, на переконання колегії суддів, наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 320 ГПК України, а посилання відповідача-2 на вищевказаний документ фактично є намаганням сторони ініціювати здійснення перегляду справи з дослідженням нових доказів та переоцінкою досліджених раніше судом доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» №69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2). Однак, при цьому, Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; п.п. 42-44 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004).
Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, що кореспондується з приписами ст. 320 ГПК України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що вказані ним обставини не могли бути відомі йому на момент розгляду справи №925/792/17, а тому скасування остаточного судового рішення у даній справі було б невиправданим і таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви АТ «ДПЗКУ» про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2017 за нововиявленими обставинами та залишити його в силі.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Черкаської області від 26.12.2018 у справі №925/792/17 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга АТ «ДПЗКУ» - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі № 925/792/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 у справі № 925/792/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 925/792/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.09.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
С.Я. Дикунська