ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/540/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Клименко О.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пронюк В.Я., довіреність № 14-190, дата видачі : 17.05.19;
від відповідача: Сон К.Е., довіреність № б/н, дата видачі : 01.05.19;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 18 червня 2019 року, повний текст якого складений та підписаний 24 червня 2019 року
у справі № 916/540/19
за позовом Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом»
про стягнення 354 382,36 грн.,
головуючий суддя - Лічман Л.В.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
В судовому засіданні 19.09.2019р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В березні 2019р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі змінило назву на АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» про стягнення заборгованості в сумі 354 382,36 грн., з яких: 199 988,47 грн. основного боргу, 104 141,06 грн. пені, 20 042,29 грн. 3% річних, 30 210,54 грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природнього газу № 3626/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016р.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми ст.ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 655, 692 ЦК України, 193, 216, 218, 231 ГК України та вмотивовані наступним.
На виконання укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Управдом» Договору №3626/1617-ТЕ-23 позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 15 207 935,57 грн. Відповідач оплату за природний газ здійснював несвоєчасно, не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1. Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, на яку нарахована пеня 104 141,06 грн., 20 042,29 грн. - 3% річних, 30 210,54 грн. - інфляційні втрати за період прострочення оплати переданого природного газу.
17.05.2019р. від ТОВ «Управдом» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив про відсутність предмету спору в частині стягнення основного боргу з 16.11.2017 р. Крім того відповідач вважає розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань невірним у зв'язку з неврахуванням під час визначення їх сум положень ч.6 ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України.
АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" в письмових поясненнях повідомило про погашення відповідачем 14.12.2018 р. основного боргу в розмірі 199988,47 грн шляхом перенесення переплати в розмірі 245404,28 грн за договором від 04.09.2017 р. № 8228/1718-ТЕ-23 на договір від 30.08.2016 р. № 3626/1617-ТЕ-23 в розмірі 199988,47 грн; договір від 01.10.2018 р. № 7252/18-ТЕ-23 в розмірі 45415,81 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Лічман Л.В.) від 18.06.2019р. позов АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Управдом» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 20 000 грн. пені, 20 042 грн. 29 коп. 3% річних, 30 210 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 2 315 грн. 91 коп. судового збору. У решті позову відмовлено.
Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст. 526, 530, 548, 549, 610, 612, 626,628,629, 692, 712 ЦК України, 193, 217, 229, 230, 233 ГК України.
Судом встановлено що останнє зарахування коштів за спірний період у розмірі 199988,47 грн. відбулось 14.12.2018 р. шляхом перенесення переплати у вказаному розмірі за договором від 04.09.2017 р. № 8228/1718-ТЕ-23 на Договір №3626/1617-ТЕ-23, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків за період з 01.09.2016 р. по 28.02.2019 р., а також письмовими поясненнями представника позивача. А тому, суд дійшов висновку, що позов про стягнення основного боргу задоволенню не підлягає, оскільки на момент звернення до суду борг в розмірі 199988,47 грн. вже погашено.
Також, господарський суд, встановивши, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором №3626/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016р. щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 8.2 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення.
Поряд з тим, судом зменшено розмір пені до 20 000 грн., зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Таке зменшення розміру пені , на думку господарського суду, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат господарський суд визнав вірними надані позивачем розрахунки сум та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Не погоджуючись з рішенням господарського суду, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2019р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 84 141,06 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо стягнення неустойки у сумі 84 141,06 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник з посиланням на норми ст.ст. 224, 226, 233 ГК України, 179, 190, 551, 625 ЦК України, , постанову ВГСУ від 08.04.2015р. у справі №902/1568/14, постанову ВС від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14, постанову ВС від 12.06.2018р. по справі №922/1010/16 та зазначає наступне:
- при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні та повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.
- господарський суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
- з матеріалів справи та оскаржуваного рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано судом, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
- судом не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.
- відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд, не мотивуючи, а керуючись лише своїм внутрішнім переконанням та «сухими» посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача, зменшив розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України. Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.
ТОВ ,,Управдом" у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.
У судовому засіданні 19.09.2019р. представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 30.08.2016р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Управдом" було укладено договір №3626/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується оплатити його, на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 2260 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень - 140, листопад - 300, грудень - 420, січень - 600, лютий - 420, березень - 380.
Згідно п.3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
В розділі 5 Договору сторони погодили ціну природного газу.
Відповідно до п. 5.1., 5.2., 5.4. Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015р. №758. Ціна за 1000 куб. м природного газу за цим Договором становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
В пункті 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.1.,8.2., 8.6. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п.10.3 Договору).
Згідно п. 12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою від 31.03.2017 р. № 2 до Договору, зокрема: доповнено п.2.1 Договору абзацом у наступній редакції: ,,Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 388 тис. куб. "; викладено п.5.2 Договору в наступній редакції: ,,Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн."; викладено п.12.1 Договору в наступній редакції: ,,Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 30 вересня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом жовтня 2016 р. - вересня 2017 р. природний газ на загальну суму 15 207 935,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.29-40). Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, з порушенням умов п.6.1. Договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складала 199 988,47 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору за розрахунком, наданим позивачем, складає 104 141,06 грн., розмір нарахованих позивачем 3% річних від основного боргу складає 20 042,29 грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 30 210,54 грн., що у загальному становить 354 382,36 грн.
Вказуючи на те, що природний газ оплачено в сумі 15007947,10 грн., доказом чого є бухгалтерська виписка по рахунку відповідача, Постачальник звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Управдом" 354 382,36 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованої позивачем пені, з чим не погодився позивач, оскарживши в цій частині рішення в апеляційному порядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, з огляду наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення містяться в ст.ст.525, 526 ЦК України.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
Зменшуючи розмір пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору, господарський суд вірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення. Здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію.
До того ж, відповідно до умов Договору №3626/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016р. відповідач отримував природний газ від позивача не для власних потреб, а виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Крім того, позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
Аргументи скаржника стосовно того, що господарським судом не досліджено питання чи були заподіяні позивачу збитки внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань та не було оцінено розмір таких збитків, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не наводились відомості та докази щодо понесених збитків, їх розмір, настання для позивача негативних наслідків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків, тощо, тому суд першої інстанції не повинен був з'ясовувати це питання за відсутності будь-якого обґрунтування з посиланням на докази з боку позивача.
Відповідно до ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Згідно ч.1, п.5 ч.3, ч.6 ст.162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
За відсутності будь-якого обґрунтування наявності збитків та їх співвідношення із нарахованими штрафними санкціями в позовній заяві скаржник безпідставно покладає на господарський суд обов'язок з'ясування обставин, що не входили до предмета доказування за змістом ч.2 ст.76 ГПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.
Дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховується також, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що господарським судом вірно зменшено штрафні санкції.
Відтак на підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.
Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2019р. залишається без змін, апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2019р. у справі №916/540/19 без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
23.09.2019р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький