ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/556/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача - адвоката Мицик О.Ю. за свідоцтвом серії КС №6132/10 від 07.07.2017; посвідченням №6132/10 від 07.07.2017; ордером серії КС №314329 від 25.07.2019;
від відповідача - Асташенкової О.І. за довіреністю № 307/вих-мр від 28.12.2018;
від третьої особи - Токаря А.С. за довіреністю № 01-36/21 від 10.09.2019;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПОРТ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2019 року, проголошене суддею Гутом С.Ф. у м. Одесі, повний текст якого складено 12.07.2019,
у справі №916/556/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПОРТ"
до Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про відшкодування майнової шкоди у розмірі 740 938,88грн.,-
04.03.2019 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "ЄВРОПОРТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди у розмірі 740 938,88 грн.
Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 22,1167,1173-1175 ЦК України, рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 у справі №916/1357/16 обґрунтовані тим, що через бездіяльність Одеської міської ради щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 5,4 % ПрАТ "Європорт" здійснювало сплату орендної плати в більшому розмірі в період з 18.07.2013 по 03.06.2015, що завдало йому майнової шкоди у розмірі 740 938,88 грн..
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2019 у задоволенні позову ПрАТ "ЄВРОПОРТ" відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що позивач був обізнаний про зменшення розміру орендної плати на земельну ділянку, тобто оплачуючи орендну плату в значно більшому розмірі, діяв на власний ризик, а оформлення договорів оренди після прийняття відповідних рішень міською радою та сприяння реєстрації договорів оренди землі, укладених міською радою не відноситься до повноважень та виключної компетенції Одеської міської ради. Крім того, судом зазначено, що відповідачем не приймались незаконні рішення, не вчинялись незаконні дії чи бездіяльність, якими позивачу була завдана шкода, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог із застосуванням ст. 1173 ЦК України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не врахував той факт, що неправомірна бездіяльність відповідача та наявність шкоди, яка полягає у різниці між фактично сплаченим позивачем розміром орендної плати у період з 18.07.2013 по 04.06.2015 та орендною платою, яку позивач мав сплачувати відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 у справі №916/1357/16, встановлена в постанові Верховного суду від 28.02.2018 в зазначеній справі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників у часників справи у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2008 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством (на даний час - ПрАТ) "ЄВРОПОРТ" (орендар) укладено Договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстраційним №6023 та 19.09.2011 зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Одеса та у Державному реєстрі земель за Р№ 511010004000068.
Відповідно до умов договору, орендодавець на підставі ЗУ "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №2281-V від 22.01.2008 надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельні ділянки загальною площею 0,5445 га для експлуатації та обслуговування супермаркету з майданчиком для розвантаження товару, для експлуатації гостьового паркування та благоустрою прилеглої території, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Люстдорфська дорога, 55, згідно з планами земельних ділянок, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 5445 кв.м., а саме земельна ділянка площею 3866 кв.м. для експлуатації та обслуговування супермаркету з майданчиком для розвантаження товару та земельна ділянка площею 1579 кв.м. для експлуатації гостьового паркування та благоустрою прилеглої території.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору його укладено на 49 років, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку плошею 3866 кв.м. розрахована у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок та орендна плата за земельну ділянку площею 1579 кв.м. розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі.
Згідно з п. 4.2 договору, розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-IV від 15.07.2005 у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватись Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.
Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації. (п. 4.3 Договору).
Згідно з п. 4.4 договору, орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків:
- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;
- коригування грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;
- зміни функціонального призначення будівлі або його частини.
У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.
Згідно з п. 4.6 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 договору.
Пунктами 9.1.2, 9.4.2 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати і орендар зобов'язаний самостійно, за даними Одеського міського управління земельних ресурсів, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом.
Згідно з п.12.1 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
18.07.2013 Одеською міською радою прийнято рішення №3876-VІ, відповідно до якого орендодавець вирішив внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та Закритим акціонерним товариством "ЄВРОПОРТ", у частині назви підприємства замість слів «ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЄВРОПОРТ" читати Приватне акціонерне товариство «ЄВРОПОРТ» та у частині нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати затверджено орендну плату: за земельну ділянку площею 0,3866 га, у розмірі 5,4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за земельну ділянку площею 0,1579 га, у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затверджено договір про внесення змін до договору оренди землі.
Проте в порушення п.4.4 договору відповідні зміни до тексту договору внесені лише рішенням Господарського суду Одеської області від 11 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного суду Касаційного господарського суду України від 28.02.2018, якими позов ПрАТ "Європорт" задоволено та внесено відповідні зміни у спірний договір.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, отже невиконання умов договору, зокрема щодо внесення орендодавцем змін до договору у письмовому вигляді, тобто укладанням додаткової угоди до нього, є протиправною поведінкою, на що не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді спору.
Крім того, господарським судом першої інстанції не враховано обов'язкові до застосування згідно зі ст. 316 ГПК України висновки Верховного Суду щодо правовідносин сторін, викладені в постанові у справі 916/1357/16 від 28.02.2018, в пунктах 20-25 якої в розділі Позиція Верховного Суду зазначено:
« 20. Так, рішення про зменшення для позивача розміру орендної плати до 5,4% від нормативної грошової оцінки було прийнято відповідачем 18 липня 2013 року і саме з цієї дати в позивача (орендаря) виникло право на сплату орендної плати у погодженому орендодавцем розмірі. Отримавши таке рішення, позивач, як добросовісний орендар, мав підставні та законні сподівання на реалізацію відповідачем власного волевиявлення шляхом негайного внесення відповідних змін в укладений між сторонами договір оренди.
21. Проте тривала бездіяльність відповідача та зволікання зі зміною договору оренди призвела до порушення майнових прав позивача, який з вини саме відповідача на протязі майже двох років змушений був оплачувати орендну плату в значно більшому розмірі, тоді як мав всі законні підстави очікувати внесення змін у договір з моменту прийняття відповідного рішення відповідачем. Саме до таких обґрунтованих висновків дійшов суд першої інстанції, з якими погоджується і Верховний Суд.
22. У контексті зазначеного Верховний Суд враховує застосовану і судом першої інстанції судову практику Європейського суду з прав людини щодо захисту майнового інтересу в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема у випадку існування в особи "законного сподівання" на врахування його майнового інтересу (рішення у справах "Федоренко проти України", "Суханов та Ільченко проти України").
23. Отже, у даному випадку недобросовісна поведінка відповідача розцінюється Верховним Судом як істотне порушення умов договору, що спричинило порушення майнового права позивача, яке підлягає поновленню шляхом внесення відповідних змін до умов договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
24. Більше того, у рішенні "Лелас проти Хорватії" Європейським судом з прав людини наголошено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
25. Враховуючи, що зміна правовідносин між сторонами відбулася саме з 18 липня 2013 року, проте їх фактичне оформлення у вигляді підписання додаткової угоди до договору здійснено майже через два роки з вини відповідача, вимога позивача про розповсюдження дії такої угоди на минулий період є правомірною та узгоджується з приписами частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 180 Господарського кодексу України».
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1173 ЦК України визначені підстави відповідальності за шкоду, завдану органом місцевого самоврядування, та встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Оскільки рішенням у справі № 916/1357/16, яке набрало законної сили було встановлено, що у період з 18.07.2013 по 03.06.2015 ПрАТ "Європорт" здійснювало сплату орендної плати за земельну ділянку в більшому розмірі, у той час коли розмір платежів мав становити 5,4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів вважає, що факти, встановлені цим судовим рішенням, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору та не потребують доказування при розгляді даної справи, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, отже завдана Одеською міською радою майнової шкода у розмірі різниці між фактично сплаченим позивачем розміром орендної плати у період з 18.07.2013р. по 04.06.2015р. та орендною платою, яку позивач мав сплачувати відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 підлягає стягненню.
Таким чином, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд дійшов не правильного висновку про не доведеність позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що протиправна бездіяльність відповідача у даному випадку завдала майнової шкоди позивачу у розмірі 740 938,88грн., які є різницею між фактично сплаченим позивачем розміром орендної плати у період 18.07.2013 по 04.06.2015 та орендною платою, яку позивач мав сплачувати відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2017р..
Зважаючи на вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди у сумі 740 938,88грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга ПрАТ "ЄВРОПОРТ" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2019 у даній справі підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Оскільки на підставі пп. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову та апеляційної скарги, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281 -283 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПОРТ" задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2019 у справі №916/556/19 скасувати.
Позов Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПОРТ" задовольнити повністю.
Стягнути з Одеської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПОРТ" майнову шкоду у розмірі 740 938,88грн.
Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.09.2019 о 11.00
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя І.Г.Філінюк