22 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 201/4583/19(2-а/201/300/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Баранник Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліціі Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2019 в адміністративній справі №201/4583/19(2-а/201/300/2019) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Носкової Любов Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У квітня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Носкової Любов Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забеспечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному серії ЕАВ№1051489 від 07 квітня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 , адмінстративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської обл від 12.07.2019 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Скаржник вказує на те, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєння позивачем ПДР, обгрунтовано виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nssan Альмера», номерний знак НОМЕР_1 09 квітня 2019 року о 17 год 05хв. рухаючись в м.Дніпро по вул. Робоча, 67к, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР України, за що був притягнутий до адміністривної відповідальності за ч.2 ст.122 КупАП.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Відповідно до п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Отже, проїзд на заборонений сигнал світлофора створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП.
В статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення наведено перелік джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення, до яких, зокрема,
належать показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліціі Національної поліції України -залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2019 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Н.П. Баранник