19 вересня 2019 р. № 400/1266/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач або Управління) про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії; зобов'язання відповідача виплатити призначену та нараховану позивачу пенсію за вересень, жовтень 2018 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів; допустити рішення до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач з 01.09.2018 безпідставно припинив виплату позивачу пенсії. Виплату було відновлено з 01.11.2018, проте суми пенсії за вересень та жовтень 2018 року не були виплачені. На думку ОСОБА_1 , відповідач зобов'язаний виплатити пенсії за вересень та жовтень 2018 року, а також компенсувати їй втрату частини доходів, як це передбачено Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон № 2050).
У відзиві на позовну заяву (ар. с. 32-33) Управління позов заперечило, зокрема, вказало, що суми пенсії за вересень та жовтень 2018 року не виплачені в зв'язку з тим, що Кабінет Міністрів України не затвердив відповідний порядок їх виплати. Відсутність цього порядку (відповідно, й невизначеність строків, в які Управління має виплатити нараховані суми, не виплачені за минулий період) виключає застосування положень Закону № 2050.
Дослідивши письмові докази, суд
Відповідно до пенсійного посвідчення (ар. с. 12), ОСОБА_1 з лютого 2002 року було призначено пенсію у разі втрати годувальника, на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262).
Як вказано у листі Управління від 09.04.2019 № 1630-К-07 (ар. с. 14-15), на підставі довідки від 07.04.2016 № 4803001605 (ар. с. 13), з 01.05.2016 позивач перебуває на обліку в Управлінні.
Згідно з «Протоколом № 8/1 від 05.09.2018 з винесення рішень про призупинення, поновлення виплати пенсії та зняття з обліку призупинених пенсійних справ» (надалі - Протокол № 8/1, ар. с. 34), з вересня 2018 року Управління «призупинило» виплату позивачу пенсії. У цьому протоколі відповідач зазначив, що «… Пенсійним фондом України від 05.09.2018 надано список внутрішньо переміщених осіб, яким необхідно призупинити виплату пенсії з 01.09.2018 в зв'язку з отриманням інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» щодо перебування цих осіб на непідконтрольній Україні території понад 60 днів, що є порушенням вимог пункту 3 частини другої ст.9 Закону України від 20.10.2014 № 17065-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» …».
19.09.2018 позивач подала до Управління «Заяву про поновлення виплати пенсії ВПО» (ар. с. 35).
21.09.2018 Управління направило до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - Департамент) «Список на отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам» із зазначенням інформації про позивача (ар. с. 36, 37).
Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Департаменту 08.10.2018 прийняла рішення: «Призначити / відновити пенсію ВПО згідно п.12 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» ОСОБА_1 …» (протокол № 34, ар. с. 38).
Як вказано у «Протоколі № 10 від 29.10.2018 з винесення рішень про призупинення, поновлення виплати пенсії та зняття з обліку призупинених пенсійних справ» (ар с. 39), Управління прийняло рішення про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії «… з моменту призупинення з 01.09.2018 …».
При цьому, датою проведеного відповідачем з 01.11.2018 перерахунку пенсії позивача (підставою якого вказано «поновлення виплати пенсії ВПО відповідно до ст. 46») є 12.10.2018 (ар. с. 40).
Також 12.10.2019 Управління розрахувало суму, що підлягає виплаті позивачу за вересень та жовтень 2018 року, - 6 605,16 грн.
У відзиві Управління вказало, що «… суму пенсії за вересень, жовтень 2018 року … взято на облік як поточну доплату відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до пункту 15 Порядку … орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Посилання позивача на позицію, що була викладена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі (№ 805/402/18 провадження № Пз/9901/20/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 (провадження № 11-644асі18), суд відхилив, оскільки, згідно з пунктом 114 вказаного рішення, висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач, зокрема, отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058).
Як вказано вище, ОСОБА_1 отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з статтею 14 («Заборона дискримінації») Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Статтею 52 Закону № 2262 встановлено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.
Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 2262, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Ані Законом № 2262, ані Законом № 1058 не передбачено право територіального органу Пенсійного фонду «призупиняти» виплату пенсії.
Випадки припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону № 1058. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
У Протоколі № 8/1 не вказана правова підстава для невиплати позивачу з 01.09.2018 пенсії.
З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач діяв всупереч нормам Закону № 1058, чим порушив конституційне право позивача на отримання пенсії.
У відзиві на позовну заяву Управління зазначило, що, «призупиняючи» виплату позивачеві пенсії, воно діяло відповідно до «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі - Порядок контролю).
З цього приводу суд зазначив таке.
По-перше, у Протоколі № 8/1 відсутнє посилання на те, що відповідач діяв відповідно до Порядку контролю.
По-друге, у Порядку контролю йдеться про припинення соціальних виплат, а не про їх «призупинення».
По-третє, Порядок контролю був визнаний нечинним постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 у справі № 826/12123/16 (була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018).
Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. У той же час, відповідно до частини другої статті 46 Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон № 2050) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (надалі - Порядок).
Згідно із статтями 1, 2 Закону № 2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050).
Використане у статті 3 Закону № 2050 та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058, статтею 2 Закону № 2050 та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Факт порушення Управлінням визначених Законом № 2262 строків виплати нарахованих ОСОБА_1 доходів (пенсії за вересень та жовтень 2018 року) судом встановлений, тому відповідач має виплатити позивачу відповідну компенсацію.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду в межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.
Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2018 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію за вересень, жовтень 2018 року в сумі 6 605,16 грн.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів.
5. Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми виплати за один місяць (3302,58 грн.) звернути до негайного виконання.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 07.05.2019 № 0.0.1348828261.1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна