Справа № 2-а-36/09
01 грудня 2009 року Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Шевченко О.В.,
при секретарі: Гетьманенко О.І.,
за участі:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Малікової Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Широке в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної в м. Кривий Ріг ради про визнання дій, рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнання членами сім'ї, визнання права на грошову компенсацію, визнання права власності на автомобіль, відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної в м. Кривий Ріг ради, який в подальшому змінив та просив суд про:
- визнання протиправними рішення та дій відповідачів про зняття позивача з обліку на отримання автомобіля на пільгових умовах (7% вартості) та скасування цього рішення;
- визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 членами сім'ї позивача;
- зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо поновлення позивача в черзі повторно на пільгове отримання автомобіля (7% вартості);
- визнання за позивачем права на грошову компенсацію за неотриманний автомобіль в розмірі 93 % вартості автомобіля;
- вважати термін «засоби для пересування» «транспортними засобами»;
- визнання права власності на автомобіль за позивачем;
- стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що його незаконно знято з обліку на отримання автомобіля на пільгових умовах (7% вартості), тому це рфішення підлягає скасуванню. Він має членів сім'ї - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими фактично проживає разом. За таких умов вважає можливим його поновлення в черзі повторно на пільгове отримання автомобіля (7% вартості). Він має право і на грошову компенсацію за неотриманний автомобіль в розмірі 93 % вартості автомобіля та визнання права власності за ним на автомобіль. Позивач вважає, що потрібно вважати термін «засоби для пересування» «транспортними засобами». Оскільки незаконним зняттям його з черги на атвомобіль йому заподяно моральних страждань, з Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на його користь підлягає відшкодуванню моральна шкода в сумі 200 000 грн..
Виступаючи в судовому засіданні, позивач позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в адміністративному позові, підтримав повністю, просив суд про їх повне задоволення.
Представник відповідача Малікова Т.І. позов не визнала в повному обсязі через його необгрунтованість.
Відповідач Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, повідомлене належним чином про час та місце судового засідання, надіслао на адресу суду заяву про розгляд даної справи за відсутності його представника, позов не визнав.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в сукупності, приходить до висновку , що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі оскільки, як встановлено в судовому засіданні:
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідними записами в посвідченні № НОМЕР_1 (а.с. 8).
З 22.02.2005 року й до тепер позивач має 2 групу інвалідності (а.с. 9).
Правовий статус та групи інвалідності позивача відповідачами не оспорюються.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1, гурт. (а.с. 7). Згідно Акту від 15.10.2007 року (а.с. 30), позивач фактично проживає в смт. Широке.
Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_3, з 17.09.2001 року (а.с. 60), з 18.04.2008 року - АДРЕСА_2 (а.с. 78). За адресою АДРЕСА_3, зареєстроване місце проживання і ОСОБА_4 з 18.10.1988 року (а.с. 79) доказів того, що ці особи коли-небудь були зареєстровані в АДРЕСА_1, гурт., суду не надано, позивач повідомив, що вони за цією адресою не проживали. Отже, на підставі п. 3 постанови КМУ № 999 від 19.07.2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть бути визнані членами сім'ї позивача. Крім того, позивач не звертався до відповідачів із відповідною заявою щодо визнання цих осіб членами його сім'ї в позасудовому порядку (спір відсутній).
Згідно висновку МСЕ № 102 від 24.01.2000 року (а.с. 10, 49), на підставі п. 34 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, позивач за його заявою (а.с. 50) перебував у черзі на отримання спеціального автомобіля на пільгових умовах (зі сплатою 7% його вартості). Повторно взятий з цих підстав на облік позивач 05.10.2000 року (а.с. 102).
На підставі п. 5 постанови КМУ № 999 від 19.07.2006 року, оскільки позивач не мав членів сім'ї, які зареєстровані та проживають за однією адресою з позивачем і яким може бути передано право керування автомобілем, його було знто з черги на отримання спеціального автомобіля на пільгових умовах (зі сплатою 7% його вартості) (а.с. 21). Позивач на вимогу відповідачів (запрошення направлялися 13.09.2007 року, 15.10.2007 року, 04.12.2007 року (а.с. 27, 28, 29, 31)) з'явився до управління праці 15.12.2007 року (був ознайомлений з постановою КМУ № 661 від 26.04.2007 року), однак інформації щодо зазначених членів сім'ї на протязі шести місяців та пізніше не надав відповідачам. Листом УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради від 11.06.2008 року (а.с. 73) позивача повідомлено про його зняття з обліку на автомобіль. Тобто дата зняття з обліку - 11.06.2008 року. Розпорядження відповідачаи з цього питання не приймалися.
На підставі ст. 28 Закону України «Про реабілітацію інвалідів України», п. 14 постанови КМУ № 228 від 14.02.2007 року позивач з 2008 року за його заявою від 15.12.2007 року (а.с. 59) отримує компенсацію на транспортне обслуговування (за 2008 рік - 192 грн.) (а.с. 58).
Станом на 03.06.2009 року до УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради не надходили висновки МСЕ, ЛКК щодо необхідності забезпечення позивача технічними засобами реабілітації.
Чинним законодавством не передбачено повторне поновлення позивача в черзі повторно на пільгове отримання автомобіля (7% вартості), визнання за ним права на грошову компенсацію за неотриманний автомобіль в розмірі 93 % вартості автомобіля, відсутні підстави і для визнання права власності на автомобіль за позивачем.
Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів
Згідно Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, затвердженого постановою КМУ N 1652 від 29.11.2006 року, до технічних та інших засобів реабілітації належать і засоби для пересування. Однак, виходячи зі змісту цього Порядку, до таких засобів не відноситься автомобіль. Порядок надання легкових автомобілів інвалідам регулюється іншим нормативним актом - Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. N 999. Порядок визначає механізм забезпечення легковими автомобілями. Ч. 2 постанови КМУ № 661 від 26.04.2007 року поширюється виключно на абз. 6 п. 5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями. Отже, поняття «засоби для пересування» та «транспортними засобами» не є тотожними в розумінні зазначених постанов КМУ.
Оскільки дії та рішення відповідачів є правомірними, судом не встановлено заподіяння відповідачами позивачеві моральної шкоди, тому в і в частині відшкодування моральної шкоди суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 71 ч. 2, 94, 159, 162, 163 КАС України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО