19 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2019/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОФ"
на рішення господарського суду Київської області від 19.02.2019 (суддя Кошик А.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 (колегія суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Сулім В.В., Буравльов С.І.)
зі справи № 911/2019/18
за позовом фізичної особи - підприємця Лисової Ірини Василівни (далі - ФОП Лисова І. В.)
до товариства з обмеженою відповідальністю "МОФ" (далі - ТОВ "МОФ"),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" (далі - ТОВ "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна"),
товариство з обмеженою відповідальністю - "Жевко Україна" (далі ТОВ "Жевко Україна"),
про стягнення 327 473,68 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ФОП Лисова І.В. звернулася до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "МОФ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" та ТОВ "Жевко Україна", про стягнення 327 473,68 грн. вартості втраченого вантажу. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Позовна заява мотивована порушенням відповідачем вимог законодавства та взятих на себе договірних зобов'язань зі збереження транспортних засобів та вантажу, що прибули на підзвітну йому територію Вантажного митного комплексу (далі - ВМК). У зв'язку з чим спричинений несанкціонований доступ до транспортного засобу позивача як перевізника та крадіжка частини ввіреного ФОП Лисовій І.В. вантажу, а саме 59 коробів фармпрепаратів (Nurofen 6's та Nurofen Forte, НУРОФЕН тм.) на загальну суму 327 437,68 грн.
Позивач як перевізник отримав претензію від замовника перевезення - експедитора "Жевко Україна", який в свою чергу отримав претензію від власника вантажу - вантажоодержувача ТОВ "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" про відшкодування суми збитків, та погодився з нею.
Обґрунтовуючи звернення з позовом, позивач вважає, що збитки спричинені йому з вини відповідача як зберігача, внаслідок несанкціонованого доступу сторонніми особами до транспортного засобу перевізника, який знаходився на території ВМК.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Київської області від 19.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "МОФ" на користь ФОП Лисової І. В. 327 473,68 грн. вартості втраченого вантажу та 15 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі вартості втраченого вантажу, оскільки спірні правовідносини виникли під час перебування автомобіля перевізника на території ВМК, відповідно, коли діяли правила митного комплексу, а не під час здійснення перевезення вантажу. При цьому відповідачем не наведено підстав та не надано доказів, які б могли бути підставою для звільнення його від обов'язку відшкодувати збитки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "МОФ", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про достатність доказів для встановлення розміру збитків та підтвердження обставин для їх стягнення, залишивши поза увагою вимоги норм спеціального законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Так, на порушення абзаців 1-3 пункту 5 розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, матеріали справи не містять доказів, а судами попередніх інстанцій не перевірені обставини: звернення позивача або уповноваженої власником вантажу особи до митного органу з відповідною заявою про втрату його частини; наявності рішення керівництва митного органу про огляд території ВМК, де зберігався вантаж, а також огляд залишків товару, або з яких причин недоцільно проводити такий огляд; складення акту встановленої форми, яким би підтверджувалися юридичні факти непереборної сили щодо зникнення частини вантажу; дотримання порядку припинення (завершення) митного режиму товару, який перебував під митним контролем та частина якого була втрачена.
Хибним також є висновок судів попередніх інстанцій про правову природу розрахунку заявленої суми позовних вимог. Наявний в матеріалах справи акт від 27.12.2017 № 547 не є належним доказом підтвердження розрахунку та суми матеріальних втрат, з урахуванням вартості та кількості вантажу, на який послався позивач. Такий акт не містить будь-яких підписів та печаток представників сторін, тому не може бути кваліфікованим ані як документ, ані як доказ у справі.
При цьому, судами не досліджувалися документи остаточного митного оформлення, які підтверджують остаточну розмитнену кількість товару. В свою чергу, наявність в матеріалах справи лише попередньої декларації про кількісний склад товару на момент завантаження та товарно-транспортного документу (CMR № 0044024) унеможливлює притягнення ТОВ "МОФ" до відповідальності, оскільки позбавляє відповідача можливості подати контррозрахунок, а суд - здійснити перевірку заявленого розміру збитків.
Всупереч практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, висновкам у справі Домбо Беге Б.В. проти Нідерландів від 27.10.1993 (Dombo Beheer B.V v. the Netherlands, 27 Okt. 1993, §33) та у справі Анкерль проти Швейцарії від 23.10.1996 (Ankerl v. Switzerland, 23 Okt. 1996, §38), суди попередніх інстанцій помилково звільнили позивача від обов'язку доказування, не перевірили правильність наданого позивачем розрахунку суми збитків, не забезпечили дотримання принципу рівності сторін, що призвело до прийняття необґрунтованих судових рішень.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від ФОП Лисової І . В . , ТОВ "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" та ТОВ "Жевко Україна" не надходило.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:
- 28.07.2017 ФОП Лисовою І.В. (далі - перевізник) та ТОВ "Жевко Україна" (далі - клієнт) укладено договір №OVL-28-07-2017 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів; далі - Договір), відповідно до умов якого перевізник прийняв на себе обов'язки за плату й за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом та обробленням його вантажів з метою їх доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав (пункт 1.1 Договору);
- вид, об'єм, строки, вартість послуг перевізника за угодою визначаються окремо для кожного перевезення у відповідності до узгоджених заявок клієнта (пункт 1.4 Договору);
- сторони Договору підписали заявку № 42, відповідно до якої перевізник прийняв на себе зобов'язання організувати перевезення вантажу (медикаменти) до 20 тонн за маршрутом: м. Гарволін, Польща - с. Мила, Україна, дата подачі транспортного засобу під навантаження 21.12.2017, строк доставки - 26.12.2017, місце митної очистки - Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1-А;
- на виконання вказаної заявки позивачем надано транспортний засіб НОМЕР_3/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_5 для перевезення вантажу (медикаментів) за маршрутом м. Гарволін, Польща - с. Мила, Україна;
- перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями транспортних накладних від 21.12.2017 CMR № 0044024 та № 0044025, відповідно до яких одержувачем вантажу є ТОВ "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" (далі - власник вантажу), а також Перевантажувальним актом від 21.12.2017 б/н, який засвідчений підписом представника відправника;
- 23.12.2017 вищезазначений транспортний засіб перетнув державний кордон України в пункті пропуску Дорохуск/Ягодин та продовжив рух до ВМК "МЛП-Чайка" для подальшого розмитнення та розвантаження, що підтверджується печатками на міжнародних товарно-транспортних накладних;
- 26.12.2017 о 2:46 год. транспортний засіб НОМЕР_3/ НОМЕР_1 заїхав на територію ВМК "МЛП-Чайка", що належить відповідачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з неушкодженим цілісним митним забезпеченням (з неушкодженими пломбами), згідно з даними талону-перепустки на територію ВМК № Імп 17 930;
- 26.12.2017, як стверджує позивач, водієм виявлено, що митне забезпечення (пломба) була пошкоджена, замок зник та пропало 59 коробів вантажу, про що в телефонному режимі повідомлено відповідального менеджера замовника перевезення (експедитора), старшого зміни ОСОБА_6 співробітника ВМК, а також здійснено виклик поліції на територію ВМК, складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до змісту якого зафіксовано факт крадіжки майна, а саме: двох палет вантажу, що складає 59 коробів, у кількості 8 496 штук;
- 27.12.2017 позивачеві видана довідка Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про початок досудового розслідування кримінального провадження № 12017110200007953 за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, відповідно до якої 26.12.2017 невідома особа, шляхом пошкодження опломбованого троса проникла в напівпричеп № НОМЕР_2 транспортного засобу № НОМЕР_3 , який перебував на території ВМК "МЛП-Чайка" (ТОВ "МОФ") за адресою: Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1-А, та викрала ліки Нурофен та Нурофен Форте в кількості 8 496 штук, завдавши збитки на суму 327 473,68 грн.;
- матеріали справи містять достатньо доказів фіксації факту втрати вантажу, процедура якого окремо не врегульована правилами ВМК, в той час як складання акту, на відсутності якого наголошує відповідач, стосується здійснення митного контролю;
- згідно з наданим позивачем розрахунком кількості втраченого товару, додатком до претензії (за курсом НБУ за 1 дол. США для перерахунку на дату оформлення вантажної митної декларації від 27.12.2017 - 27,944567 грн.):
1) артикул 8021400 - Nurofen 6's, НУРОФЕН тм, 200 мг - 6 912 шт., вартістю 218 476,91 грн.;
2) артикул 8053858 -Nurofen Forte, НУРОФЕН тм ФОРТЕ, 400 мг - 1 584 шт., вартістю 108 996,78 грн.;
- 24.01.2018 позивач як перевізник, отримав від замовника перевезення - експедитора претензію № 2018-001, в якій остатній просив відшкодувати вартість втраченого вантажу, за якою ФОП Лисова І.В. погодилася відшкодувати втрачені збитки. Водночас перевізник отримав відповідну претензію від власника вантажу - вантажоодержувача;
- 16.02.2018 замовник перевезення (експедитор) шляхом перерахування грошових коштів меморіальним ордером 209, відшкодував вартість втраченого вантажу власнику вантажу;
- 20.07.2018 та 14.08.2018 позивачем (перевізником) та замовником перевезення (експедитором) укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору, відповідно до яких ФОП Лисова І.В. відшкодувала ТОВ "Жевко Україна" збитки на зазначену вище суму, шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог;
- зважаючи на те, що відповідач як утримувач ВМК, несе зобов'язання зі збереження транспортних засобів та вантажу, що прибули на його територію, й за обставин допущення несанкціонованого доступу до транспортного засобу та вантажу перевізника, що призвело до крадіжки, саме на ТОВ "МОФ" покладається обов'язок відшкодувати ФОП Лисовій І.В. збитки на суму 327 473,68 грн.;
- позивач вживав заходи, спрямовані на досудове врегулювання спору, проте надіслані на адресу відповідача претензії залишені без задоволення, що й стало підставою для звернення ФОП Лисової І.В. з позовом до суду в даній справі.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
- зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина перша статті 942);
- за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина перша статті 950);
- якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця (частини перша та друга статті 977);
- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166);
- особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166).
Митний кодекс України (далі - МК України):
- митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів (пункти 3, 5 частини першої статті 336);
- вантажний митний комплекс - це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України (стаття 442);
- утримувач вантажного митного комплексу повинен обов'язково забезпечувати: надання послуг із зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення (пункт 2 частини першої статті 443);
- утримувач вантажного митного комплексу зобов'язаний: виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення (пункт 3 частини першої статті 446).
Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657:
- положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили (пункт 1 розділу VІІІ);
- обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події (абзац четвертий пункту 2 розділу VІІІ);
- якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили (абзац перший пункту 5 розділу VІІІ);
- керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди (абзац другий пункту 5 розділу VІІІ);
- за результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений (абзац третій пункту п'ятого розділу VІІІ);
- якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов'язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини непроведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов'язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили (абзац четвертий пункту 5 розділу VІІІ);
- у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Разом із заявою подаються: документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку; примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд (абзаци один, два, три, чотири пункту 6 розділу VІІІ);
- за результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом (абзац дев'ятий пункту 6 розділу VІІІ).
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини перша-третя статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74);
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77);
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86);
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (абзац перший частини другої статті 126);
- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236);
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300);
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 308);
- підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310).
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "МОФ" 327 473,68 грн. вартості втраченого вантажу як збитків у зв'язку з крадіжкою, що сталася під час перебування транспортного засобу та вантажу на території ВМК, утримувачем якого є відповідач.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що спірні правовідносини виникли під час перебування автомобіля перевізника на території ВМК, коли діяли правила митного комплексу. Вказане зобов'язує ТОВ "МОФ" бути відповідальним за збереження транспортних засобів та вантажу, що прибули на його територію.
Оцінивши надані позивачем докази, а саме:
- талон-перепустку від 26.12.2017 № Імп 17 930, відповідно до змісту якого транспортній засіб із вантажем позивача прибув на територію ВМК з неушкодженим цілісним митним забезпеченням (з неушкодженими пломбами);
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.12.2017 та довідку від 27.12.2017, видану Києво-Святошинським ВП ГУНП в Київській області про початок досудового розслідування кримінального провадження № 12017110200007953 за ознаками крадіжки;
- письмові пояснення чергового співробітника ВМК ОСОБА_6 про подію (пошкодження пломби та втрату двох палет вантажу), датовані 26.12.2017;
- акт прийняття товару від 27.12.2017 № 457;
- вантажну митну декларацію від 27.12.2017 №125110/2017/456685 та товарно-транспортні накладні CMR від 21.12.2017 № 0044024 № 0044025 з відмітками про втрату частини товару, -
господарські суди дійшли висновку про те, що ТОВ "МОФ", як суб'єкт підприємницької діяльності та утримувач ВМК, здійснював зберігання автотранспортних засобів на підставі публічного договору, в силу вимог частини першої статті 977 ЦК України. При цьому, відповідно до статті 942 ЦК України забезпечення схоронності речі на території вантажного митного складу є спеціальним видом зберігання на підставі закону, який пов'язаний з особливостями здійснення митного контролю. Тому, недостача вантажу сталася з вини утримувача ВМК через неналежне виконання ТОВ "МОФ" зобов'язань щодо збереження товарів та автотранспортного засобу, які перебували під митним контролем.
Згідно зі статтею 442 МК України визначено, що вантажний митний комплекс - це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Вимогами статей 443 та 446 МК України, які кореспондуються з вимогами положень статті 977 ЦК України, визначено, що утримувач ВМК повинен: обов'язково забезпечувати надання послуг із зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення; виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (стаття 950 ЦК України).
Суди попередніх інстанцій, вірно встановивши, що матеріали справи містять належні та допустимі докази фіксації факту втрати вантажу, як-от: протокол поліції від 26.12.2017 та довідку від 27.12.2017, письмові пояснення чергового співробітника ВМК, вантажно-митні декларації про втрату вантажу, - залишили не з'ясованими обставини пов'язані із специфікою статусу вантажно-митного комплексу. Так, ВМК є зоною митного контролю, тому передбачає здійснення на відповідній території митно-оглядових заходів (огляду та переогляду товарів) для ввезення товарів, їх перевірки та обліку на митній території України саме посадовими особами органів доходів і зборів (регіональними митницями) (пункти 3, 5 частини першої статті 336 МК України).
При цьому, за наявності обставин дій непереборної сили, в тому числі, злочинних дій третіх осіб, передбачено надання митному органу документального підтвердження вказаного факту, що узгоджується з імперативністю вимог спеціального законодавства України з питань державної митної справи, а саме пунктів 1 та 2 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі - Порядок № 657).
Крім того, відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 657, якщо факт дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутися до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру обставин непереборної сили та їх наслідків.
За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.
Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов'язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини непроведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов'язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили.
При цьому, пунктом шостим Порядку № 657 унормовано, що в разі наявності факту дії обставин непереборної сили, особа відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутися до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Разом із заявою подаються:
- документи, що підтверджують факт дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку;
- примірник акта про проведення огляду територій, де знаходяться товари, що підлягають митному контролю.
Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, протягом п'яти робочих днів з дати її подання.
Розгляд заяви проводиться з урахуванням характеру обставин непереборної сили та їх наслідків, документів, наданих заявником та результатів проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, безпосередньо митним органом, під контролем якого перебувають ці товари, транспортні засоби. Під час розгляду заяви митним органом враховується інформація (за наявності), надана іншими державними органами, митними або правоохоронними органами іноземних держав.
За результатами розгляду заяви щодо факту дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, виносить відповідне рішення.
Враховуючи викладене вище, Суд вважає обґрунтованими аргументи скаржника про те, що за наявності прямого нормативного регулювання спірних правовідносин, суди першої та апеляційної інстанції у вирішенні спору залишили поза увагою встановлення обставин щодо звернення позивача або уповноваженої власником вантажу особи до митного органу із відповідною заявою про втрату його частини; наявності рішення керівництва митного органу про огляд території ВМК, де зберігався вантаж, а також огляд залишків товару або з яких причин недоцільно проводити такий огляд; складення акту встановленої форми, яким би підтверджувалися юридичні факти непереборної сили щодо зникнення частини вантажу; дотримання порядку припинення (завершення) митного режиму товару, який перебував під митним контролем та частина якого була втрачена. Водночас суди, оцінюючи інші докази, надані позивачем не надали жодної правової оцінки цим доказам з урахуванням вимог Порядку № 657, а також не встановили, яким чином недотримання позивачем вимог цього Порядку може вплинути на встановлення обставин, що входять до предмета доказування у цій справі та з'ясування всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Змістом оскаржуваних рішень та матеріалами справи підтверджуються й доводи касаційної скарги відносно того, що судами при з'ясуванні обґрунтованості розміру збитків, заявлених позивачем не встановлювалися належним чином обставини остаточного митного оформлення товарів та остаточної розмитненої кількості товарів.
Судам попередніх інстанцій при встановленні обставин причинно-наслідкового зв'язку щодо факту втрати вантажу, належало проаналізувати зміст товарно-транспортних декларацій (CMR № 0044024, № 0044025), відповідно до якого "при перегрузке досмотреть товар на складе в Польше не было возможности" (мовою оригіналу). Проте господарськими судами залишено поза увагою та не з'ясовано, яку саме кількість товару було подано до остаточного митного оформлення, а також не перевірено інформацію на предмет відповідності вартості та ваги товару в повній мірі тим відомостям, які були зазначені у CMR на момент завантаження товару.
Отже, Суд дійшов висновку, що встановлення наведених обставин, які входять до предмета доказування в межах вирішення цього спору, залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.
Водночас, згідно з частиною 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "МОФ" підлягає задоволенню.
Рішення господарського суду Київської області від 19.02.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення в судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи (у тому числі, витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката).
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОФ" задовольнити.
Рішення господарського суду Київської області від 19.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 зі справи № 911/2019/18 скасувати.
Справу № 911/2019/18 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова