Іменем України
20 вересня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/543/19
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.
розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження справу №927/543/19
За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”
вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001
адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Кропти Павла Володимировича
АДРЕСА_1
Про стягнення 64348,24 грн
без виклику представників учасників справи
Акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” подано позов до Фізичної особи-підприємця Кропти Павла Володимировича про стягнення 59999,99 грн заборгованості за кредитом; 755,55 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2836,39 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 756,31 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №б/н від 29.11.2018.
Також позивачем подано письмове клопотання від 07.06.2019, в якому позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та заявку від 07.06.2019 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2019 позовну заяву залишено без руху, на підставі ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
25.07.2019 від позивача надійшла заява від 19.07.2019 про усунення недоліків у позовній заяві від 07.06.2019, до якої додано документи, вказані в ухвалі від 02.07.2019 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; задоволено клопотання позивача від 07.06.2019 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; задоволено заявку позивача від 07.06.2019 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодові ідентифікатори НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ) з відміткою про отримання позивачем ухвали суду від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі, направленої позивачу на зазначені в позовній заяві адреси Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027), до суду не повернулися.
06.09.2019 судом вчинено дії щодо перевірки отримання позивачем ухвали суду від 30.07.2019 за штрихкодовими ідентифікаторами НОМЕР_1 та №1400045054596. За інформацією з офіційного сайту ДППЗ “Укрпошта”, відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором №1400045054596, станом на 02.08.2019 вручено за довіреністю в місці виконання операції м. Дніпро; поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором № 1400045054588, станом на 05.08.2019 вручено за довіреністю в місці виконання операції м. Дніпро.
Таким чином, судом встановлено, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі була отримана позивачем за адресою для листування - 02.08.2019 та 05.08.2019.
Отже, позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/543/19 та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала суду від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), повернулась до суду з відміткою поштового відділення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Фізична особа-підприємець Кропта Павло Володимирович зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце проживання зазначено: АДРЕСА_2 .
Ухвала суду від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі, направлена повторно на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Фрунзе, буд.1, АДРЕСА_3 район, Чернігівська область, 17113), повернулась до суду з відміткою поштового відділення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, за відсутності адресата».
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1,2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень”, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 927/543/19 та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Ухвалою суду від 30.07.2019 було встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Згідно з абз. 5,6 п. 1.7. ст. 1 статуту Акціонерного товариства Комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (нова редакція) (погоджено Національним банком України 11.06.2018; затверджено наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 № 519), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”.
Акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК”.
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на 02.07.2019, слідує, що 17.06.2013 проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця Кропти Павла Володимировича, номер запису 20530000000003557. Відомості про припинення підприємницької діяльності в реєстрі відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Володимировичем (клієнтом) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - Заява).
Підписанням цієї Заяви клієнт приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умов), що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Відповідно до п.1 Заяви, до істотних умов кредитного договору належать:
1.1. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплата процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни.
1.2. Розмір кредиту: 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень.
1.3. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів Клієнту.
1.4. Проценти (комісія) за користуванням кредитом: 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом, погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний Клієнт у системі «Приват24 для бізнесу».
1.6. У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, Клієнт зобов'язаний додатково до процентів, вказаних в п.1.4, сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.
1.9. Укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання Клієнтом цієї Заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі «Приват24 для бізнесу» або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.
Розділом 3.2.8. Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» визначено Умови та правила надання «Кредиту «КУБ» (далі - Умови), які затверджені на засіданні Правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.02.2017, протокол №10.
Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги складає від 50000 до 1000000 грн (п. 3.2.8.2. Умов).
Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.
Сплата відсотків за користування кредитом передбачена п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.3., 3.2.8.9., 3.2.8.9.1., 3.2.8.9.2. Умов.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, укладений між сторонами кредитний договір №б/н від 29.11.2018 за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Заяви та Умов.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначає позивач, у відповідача існує перед АТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором б/н від 29.11.2018 у сумі 64348,24 грн, а саме: 59999,99 грн - заборгованість за кредитом; 755,55 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, відповідно до п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов за період з 30.03.2019 по 27.05.2019; 2836,39 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахована згідно з п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов за період з 29.03.2019 по 27.05.2019; 756,31 грн - пеня, нарахована відповідно до п. 3.2.8.10.1. Умов за період з 03.01.2019 по 27.05.2019.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №б/н від 29.11.2018 стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2017, на підставі заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_3 (а.с.30).
29.11.2018, на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №б/н від 29.11.2018, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 80000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_3 за 29.11.2018 та меморіальним ордером № HSAV9BTV6R від 29.11.2018 (а.с.50).
Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням Банку. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.
Пунктом 1.3. кредитного договору №б/н від 29.11.2018 встановлено строк повернення кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів Клієнту.
У п.1.5 кредитного договору №б/н від 29.11.2018 сторонами визначено, зокрема, порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом, погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Також у даному пункті кредитного договору №б/н від 29.11.2018 сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний Клієнт у системі «Приват24 для бізнесу».
Згідно з графіком погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, сума кредиту, яка підлягає щомісячному погашенню становить 6666,67 грн, сума процентів, яка підлягає щомісячному погашенню - 1440,00 грн, всього щомісячно підлягає сплаті Клієнтом - 8106,67 грн.
Таким чином, погашення кредиту в повному обсязі відповідачем повинно було бути здійснено протягом 12 місяців з моменту отримання, тобто по 29.11.2019 включно, шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору №б/н від 29.11.2018, свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору №б/н від 29.11.2018 в частині своєчасного повернення кредиту.
Відповідачем здійснено лише часткове повернення кредиту на загальну суму 20000,01 грн, що підтверджується випискою по рахунку з 01.01.2000 по 07.06.2019 (а.с.32-33).
А тому , відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Заборгованість за кредитом становить 59999,99 грн.
Заперечень щодо суми основної заборгованості по кредиту та доказів погашення суми основної заборгованості в розмірі 59999,99 грн відповідачем суду не надано.
Крім суми основної заборгованості за кредитом позивачем нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення:
- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість за період з 30.03.2018 по 27.05.2019 у сумі 755,55 грн (згідно з п.3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов);
- відсотки у вигляді щомісячної комісії за період з 29.03.2019 по 27.05.2019 у сумі 2836,39 грн (згідно з п.3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Відповідно до п. 3.2.8.9.1. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Пункт 3.2.8.9.3. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п.3.2.8.3.1.).
За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в Заяві та Тарифах, тобто 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4 Заяви).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період користування кредитом з 29.12.2018 по 29.04.2019 відповідачу було нараховано 7200,00 грн відсотків у вигляді щомісячної комісії. Відповідачем у період з 08.01.2019 по 29.03.2019 було сплачено 4363,61 грн в рахунок погашення відсотків у вигляді щомісячної комісії, що підтверджується банківською випискою з 01.01.2000 по 07.06.2019 (а.с.33).
Заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії за період з 29.03.2019 по 27.05.2019 становить 2836,39 грн (7200,00 грн - 4363,61 грн).
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).
Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 18.02.2019 у справі 910/21449/17, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012).
Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості, тобто 48% річних (п.1.6 Заяви).
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6 Заяви сторонами передбачено сплату відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, виконав частково.
Заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість за період з 30.03.2019 по 27.05.2019 становить 755,55 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 29.11.2019 (а.с.31).
За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 755,55 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту в період з 30.03.2019 по 27.05.2019 є обґрунтованими і підлягають також задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, п.1.6. Заяви, сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, Клієнт зобов'язаний сплатити, зокрема, неустойку в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.
Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами погоджена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку виконання грошового зобов'язання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 756,31 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, розраховану на підставі поданого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.11.2018 (а.с.31).
При розгляді даної справи суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 755,55 грн за період з 30.03.2019 по 27.05.2019 це є відсотки, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту, за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та відповідно на суму яких не може бути нарахована пеня, оскільки згідно з ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин сплачує штрафні санкції (неустойку) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Нарахування процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, є відповідальністю, а не господарським зобов'язанням у розумінні ст. 173 Господарського кодексу України.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені за договором №б/н від 29.11.2018 та банківську виписку по рахунку з 01.01.2000 по 07.06.2019 (а.с.32-33), суд не може перевірити правильність нарахування пені позивачем та зробити беззаперечний висновок, що пеня нарахована з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки у наданому до матеріалів справи розрахунку заборгованості позивачем не зазначено на яку суму заборгованості саме за кредитом, відсотками на прострочену заборгованість по кредиту, за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та відсотками у вигляді щомісячної комісії нараховано пеню, період нарахування пені за кожним окремим видом заборгованості. Ці відомості відсутні і в тексті позовної заяви.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми пені; з наданого позивачем загального розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.11.2018 (а.с.31) не можна окремо визначити розмір пені, нарахований на суму заборгованості за кредитом, відсотками на прострочену заборгованість по кредиту, за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , та відсотками у вигляді щомісячної комісії, а тому зазначені обставини унеможливлюють проведення судом перевірки правильності нарахованої позивачем пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 756,31 грн за період з 03.01.2019 по 27.05.2019, за наявними у справі документами.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 756,31 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором №б/н від 29.11.2018 за період з 03.01.2019 по 27.05.2019 задоволенню не підлягають.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором №б/н від 29.11.2018 та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення ним отриманого від позивача кредиту, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення 59999,99 грн заборгованості за кредитом; 755,55 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 2836,39 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
У частині стягнення 756,31 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1898,43 грн.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) до Фізичної особи-підприємця Кропти Павла Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ) про стягнення 64348,24 грн, задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кропти Павла Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) 59999,99 грн заборгованості за кредитом; 755,55 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 2836,39 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 1898,43 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) до Фізичної особи-підприємця Кропти Павла Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ) в частині стягнення 756,31 грн пені, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 20.09.2019.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
До відома сторін:
- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;
- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.
Суддя Л. М. Лавриненко