29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"19" вересня 2019 р. Справа № 924/718/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" смт. Дунаївці Дунаєвецький район Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро" с. Великі Зозулинці Красилівський район Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Красилів Хмельницька обл.
про стягнення 1 512 782,13 грн., з яких 971 038,45 грн. основний борг, 174 133,48 грн. інфляційні втрати, 51318,71 грн. 3% річних, 170 635,72 грн. пеня, 145 655,77 грн. штраф
Представники сторін:
від позивача: Антал В.І. - представник за довіреністю №1 від 01.07.2019р.
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
На адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" смт. Дунаївці Дунаєвецький район Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро" с. Великі Зозулинці Красилівський район Хмельницької області про стягнення 1 512 782,13 грн., з яких 971 038,45 грн. основний борг, 174 133,48 грн. інфляційні втрати, 51318,71 грн. 3% річних, 170 635,72 грн. пеня, 145 655,77 грн. штраф нараховані на підставі договору зберігання зерна №104 від 28.07.2017р., укладеного між ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (зберігач) та ОСОБА_1 (поклажодавець). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 16.07.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Судом у судовому засіданні 19.08.2019р. постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 03.09.2019р. Ухвалою суду від 19.08.2019р. повідомлено відповідача та третю особу про дату та час наступного підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 03.09.2019р. закрито підготовче провадження, призначено справу №924/718/19 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 12:00 год. 19 вересня 2019 р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 1 512 782,13 грн., з яких 971 038,45 грн. основний борг, 174 133,48 грн. інфляційні втрати, 51318,71 грн. 3% річних, 170 635,72 грн. пеня, 145 655,77 грн. штраф, нараховані на підставі договору зберігання зерна №104 від 28.07.2017р. та заявлені до ТОВ "Лампка агро" у зв'язку з укладенням тристороннього договору про переведення боргу №121 від 18.08.2017р., згідно з яким переведено борг ОСОБА_1 за договором зберігання зерна №104 від 28.07.2017р. на нового боржника - ТОВ "Лампка агро".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 липня 2017р. між Державним підприємством "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (Зберігач) та ОСОБА_1 (Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна №104. У період з 28.07.2017р. по 18.08.2017р. зберігачем надано поклажодавцю послуги приймання, очистки, сушіння, зберігання та переоформлення з видачею складських квитанцій та товаро-транспортних накладних на суму 273823,86 грн. та на суму 697214,59 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №Д-17-00000316 від 31.07.2017р., №Д-17-00000347 від 18.08.2017р., та виставленими відповідними рахунками-фактурами, які не були оплачені ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, станом на 18.08.2017р. утворився борг на підставі договору зберігання зерна №104 від 28.07.2017р. на загальну суму 971 036,45 грн., який в подальшому за договором про переведення боргу №121 від 18.08.2017р. переведено на нового боржника - ТОВ "Лампка агро".
17.09.2019р. від представника позивача надійшов акт приймання-передачі наданих послуг №16 від 05.09.2019р. за договором надання правової допомоги від 01.07.2019р. та додаткової угоди №2 від 05.07.2019р. з доказами надіслання останнього відповідачу та третій особі.
В судовому засіданні 19.09.2019р. представник позивача підтримав доводи, висвітлені в позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити та стягнути судові витрати по справі з відповідача.
В судове засідання 19.09.2019р. представник відповідача та третя особа не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується надісланням ухвали суду від 03.09.2019р. №924/718/19 за адресами місцезнаходження останніх, визначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28.07.2017р. між Державним підприємством "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (зберігач) та ОСОБА_1 (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № НОМЕР_1 , зберігач зобов'язується прийняти на зберігання у свої складські приміщення зерно ріпаку, пшениці, ячменю, сої, кукурудзи, соняшнику (надалі товар) фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, у визначеній в п. 2.3 кількості та надати послуги і виконати роботи по сушінню, очистці, зберіганню та відвантаженню товару та інші перелічені в додатку до договору послуги та роботи, а поклажодавець зобов'язується оплатити послуги, надані зберігачем.
Згідно з п. 2.2 договору після закінчення строку надання послуг товар підлягає поверненню зберігачем поклажодавцю у кількості не меншій від його фізичної ваги.
В п. 2.3 договору зазначено, що кількість товару - згідно складських квитанцій.
Пунктом 2.5 договору визначено, що надання послуг під час зберігання, здійснюється зберігачем виключно за попередньою письмовою заявкою поклажодавця. Вказана письмова заявка має бути подана не пізніше, ніж за 5 днів до бажаного для початку надання послуг. Конкретна дата початку надання послуг встановлюється сторонами внаслідок взаємного погодження з урахуванням технологічних можливостей зберігача, а також з урахуванням черговості виконання заявок на надання послуг від інших контрагентів зберігача.
Відповідно до п.п. 2.9, 2.10 договору строк зберігання таких культур як ріпак та ранні зернові - до 01.10.2017р. Строк зберігання пізніх культур - протягом терміну дії договору.
За змістом п. 3.1 договору передача товару здійснюється за місцем розташування складських приміщень зберігача за адресою: Україна, АДРЕСА_1 , Хмельницька область, Дунаєвецький район, смт. Дунаївці, вул. Лермонтова, 1.
Передача товару здійснюється партіями, кількість товару в яких визначається поклажодавцем шляхом надіслання зберігачу письмової заявки, яка має бути отримана зберігачем не менше як за п'ять днів до за планової дати передачі товару, поштою та засобами факсимільного зв'язку (п.3.2. договору).
Пункт 3.3 договору передбачає, що передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін, на підтвердження чого зберігач видає поклажодавцю складську квитанцію або за бажанням поклажодавця просте складське свідоцтво (далі - складський документ), заповнену у відповідності з вимогами законодавства України.
Надання послуги понад строк, визначений пунктом 2.10. договору, можливе лише за умови підписання сторонами додаткової угоди про це (п. 4.1. договору).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору зазначає, що сторони погоджуються із тим, що послуги, які зберігач надає відповідно до умов договору, є платними. Вартість кожного виду послуг включає в себе вартість, здійснюваних зберігачем, а також суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), і визначається сторонами в Додатку до договору.
У Додатку №1 від 28.07.2017р. до договору складського зберігання зерна №104 від 28.07.2017р. "Вартість послуг, що надаються ДП "Дунаєвецький КХП" сторонами договору узгоджено вартість послуг зберігання, приймання, сушіння, очистки, відвантаження товару, а також вартість складської квитанції, подвійного складського свідоцтва, товарно-транспортної накладної, послуги переоформлення партії зерна, зважування вагона, подача забирання вагонів.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата послуг здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку поклажодавця на поточний рахунок зберігача у строк 3 банківських днів з моменту надання зберігачем рахунку - фактури, але не пізніше 30 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Сторони укладають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до 30 (тридцятого) числа місяця, в якому були надані послуги. У випадку не підписання поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від його підписання в термін 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання акта та рахунку. Акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги зазначені в Акті наданими без зауважень з боку поклажодавця.
Згідно з п. 6.2 договору оплата послуг також може бути проведена у натуральній формі, шляхом передачі поклажодавцем частини товару у власність зберігачу, у випадку досягнення сторонами домовленості про це шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Моментом здійснення поклажодавцем будь-яких оплат відповідно до договору є момент зарахування сум таких оплат на поточний рахунок зберігача (п. 6.4. договору).
У п.п. 7.1, 7.2 договору визначено, що поклажодавець повинен повідомити зберігача про орієнтовну дату повернення товару не пізніше, ніж за 5 днів до орієнтовної дати повернення. Конкретний строк повернення товару погоджується сторонами з урахуванням технологічних можливостей зберігача та черговості задоволення вимог щодо відвантаження зерна, що надійшли від інших поклажодавців зберігача та з урахуванням умов, викладених в п. 2.9. Зберігач зобов'язаний повернути товар поклажодавцю у погоджений сторонами відповідно до п. 7.1 договору строк. Факт повернення чи переоформлення товару засвідчується актом, який оформлюється сторонами та скріплюється їх печатками (п. 7.4 договору).
Відповідно до п. 12.8 договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до моменту повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.
На виконання умов вищевказаного договору, позивачем проведено роботу (надано послуги) з приймання, очистки, сушіння, зберігання, відвантаження та переоформлення ріпаку 1 класу, про що сторонами договору підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Д-17-00000316 від 31.07.2017р. на суму 273 823,86 грн. з ПДВ та №Д-17-00000347 від 18.08.2017р. на суму 697 214,59 грн. з ПДВ з виставленими ОСОБА_1 рахунками - фактурами від 31.07.2017р. та від 18.08.2017р. для їх оплати.
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 жодних проплат по виставлених рахунках-фактурах не здійснила.
18.08.2017р. між ОСОБА_1 (первісний боржник), ТОВ "Лампка агро" (новий боржник) та ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (кредитор) укладено договір про переведення боргу №121, за умовами якого первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання) на загальну суму 971 038,45 грн. станом на 18.08.2017р., що виник на підставі договору складського зберігання зерна №104 від 28 липня 2017р., укладеного між первісним боржником та кредитором.
Відповідно до п. 1.3 договору новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п. 1.2. цього договору протягом 30 робочих днів після підписання цього договору.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 3.1 договору).
У п.п. 3.2, 3.3 договору узгоджено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором, новий боржник зобов'язується сплатити кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу. В разі прострочення платежу понад один місяць, новий боржник додатково сплачує кредиторові штраф в розмірі 15 % від несплаченої суми.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Діє до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п.п. 4.1, 4.2 договору).
Договір складського зберігання зерна №104 від 28.07.2017р. та додаток №1 до нього, договір про переведення боргу №121 від 18.08.2017р. підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
Враховуючи, що строк оплати за договором про переведення боргу пропущено, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 971 038,45 грн., у зв'язку з простроченням сплати якої, позивач нарахував до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України та п.п. 3.2, 3.3 договору №121 від 18.08.2017р. інфляційні втрати, 3% річних, пеню та штраф, про що звернувся з відповідним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.07.2017р. між ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (зберігач) та ОСОБА_1 (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №104, за яким зберігач зобов'язується прийняти на зберігання у свої складські приміщення зерно ріпаку, пшениці, ячменю, сої, кукурудзи, соняшнику (надалі товар) фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, у визначеній в п. 2.3 кількості та надати послуги і виконати роботи по сушінню, очистці, зберіганню та відвантаженню товару та інші перелічені в додатку до договору послуги та роботи, а поклажодавець зобов'язується оплатити послуги, надані зберігачем.
Згідно з ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до п.п. 10, 15 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.
Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Згідно ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" надало ОСОБА_2 В. послуги з приймання, очистки, сушки, зберігання та відвантаження зерна ріпаку на загальну суму 971 038,45 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які остання прийняла та зобов'язалась їх оплатити. Факт прийняття вказаних послуг ОСОБА_3 Т.В не спростовано.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 6.1. договору складського зберігання зерна №104 від 28.07.2017р. оплата послуг здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку поклажодавця на поточний рахунок зберігача у строк 3 банківських днів з моменту надання зберігачем рахунку - фактури, але не пізніше 30 числа місяця, за який здійснюється.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Докази оплати виставлених позивачем рахунків - фактур від 31.07.2017р. та від 18.08.2017р. в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ст.ст. 520, 521 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, зокрема вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається.
Судом встановлено, що на підставі укладеного 18.08.2017р. між ОСОБА_1 (первісний боржник), ТОВ "Лампка агро" (новий боржник) та ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (кредитор) договору про переведення боргу №121, відповідач зобов'язався сплатити позивачу 971 038,45 грн. боргу, який виник на підставі договору складського зберігання зерна №104 від 28.07.2017р.
Строк оплати за договором про переведення боргу №121 від 18.08.2017р. настав через 30 робочих днів після підписання останнього, тобто 03.10.2017р.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за спірними договорами на суму 971 038,45 грн., вимога про стягнення з ТОВ "Лампка агро" 971 038,45 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України та п.п. 3.2, 3.3 договору про переведення боргу №121 від 18.08.2017р. 51318,71 грн. 3% річних за період з 03.10.2017р. по 08.07.2019р., 170 635,72 грн. пені за період з 01.01.2019р. по 30.06.2019р., 145 655,77 грн. штрафу у розмірі 15% несплаченої суми боргу, 174 133,48 грн. інфляційних втрат за жовтень 2017р. - червень 2019 року.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п.п. 3.2, 3.3 договору узгоджено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором, новий боржник зобов'язується сплатити кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу. В разі прострочення платежу понад один місяць, новий боржник додатково сплачує кредиторові штраф в розмірі 15 % від несплаченої суми.
У разі порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Провівши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, пені, штрафу та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні нараховані у відповідності до норм чинного законодавства України, умов договору про переведення боргу та у межах максимального розміру за заявлені періоди, а тому вимоги про стягнення з відповідача 51 318,71 грн. 3% річних, 170 635,72 грн. пені, 145 655,77 грн. штрафу, 174 133,48 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позов задовольнити та стягнути з відповідача 971 038,45 грн. основного боргу, 174 133,48 грн. інфляційних втрат, 51318,71 грн. 3% річних, 10 635,72 грн. пені, 145 655,77 грн. штрафу.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 13500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Державне підприємство "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" у позовній заяві зазначило про укладення з адвокатом Анталом В.І. договору №01-07/2019 від 01.07.2019р. про надання правової допомоги та додаткової угоди №2 від 05.07.2019р. до цього договору, на виконання якого адвокатом надано послуги з підготовки правової позиції та перевірки доказів (1875,00 грн.), подання до господарського суду позовної заяви до ТОВ "Лампка агро" (4375,00 грн.), копіювання документів та надсилання їх сторонам у справі (950,00 грн.), а також представництво інтересів у суді (6300,00 грн.), за які проведено оплату на підставі виставленого рахунку №9 від 08.07.2019р.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. №922/1163/18.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2019р. №915/237/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надання адвокатом Анталом Вячеславом Івановичем державному підприємству "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" правничої допомоги у господарському суді Хмельницької області при розгляді справи №924/718/19 підтверджується: договором про надання правової допомоги №01-07/2019 від 01.07.2019р. та додатковою угодою №2 від 05.07.2019р. до цього договору, у якій наведено розрахунок адвокатського гонорару, актом приймання-передачі наданих послуг №16 від 05.09.2019р. з визначеним переліком виконаних робіт та їх вартістю, платіжним дорученням №82 від 10.06.2019р.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом враховується, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, у матеріалах справи відсутнє, однак керуючись принципами справедливості та верховенством права, з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та відсутність змагальності сторін у справі №924/718/19, зважаючи на неявки відповідача в усі засідання та неподання жодних заперечень, визначений позивачем та адвокатом розмір гонорару, суд вважає завищеним щодо іншої сторони спору.
З огляду на вищевикладене, враховуючи критерій розумності розміру відшкодування витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" смт. Дунаївці Дунаєвецький район Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро" с. Великі Зозулинці Красилівський район Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Красилів Хмельницька обл. про стягнення 1 512 782,13 грн., з яких 971 038,45 грн. основний борг, 174 133,48 грн. інфляційні втрати, 51318,71 грн. 3% річних, 170 635,72 грн. пеня, 145 655,77 грн. штраф задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро" (31036, вул. Леніна, 10, с. Великі Зозулинці, Красилівський район, Хмельницької області, ідентифікаційний код 33129725) на користь Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (32413, вул. Лермонтова, 1, смт. Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницької області, ідентифікаційний код 00952485) 971 038,45 грн. основного боргу, 174 133,48 грн. інфляційних втрат, 51318,71 грн. 3% річних, 170 635,72 грн. пені, 145 655,77 грн. штрафу, 8000,00 грн. витрат на правову допомогу, 22691,73 грн. витрат по сплаті судового збору у суді першої інстанції.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 20.09.2019р.
Суддя А.М. Яроцький
Віддрук. 4 прим. (усім рекоменд. з повідомл.):
1 - до справи;
2 - позивачу - 32413, вул. Лермонтова, 1, смт. Дунаївці Дунаєвецький район Хмельницької області;
3 - відповідачу - 31036, вул. Леніна, 10, с. Великі Зозулинці Красилівський район Хмельницької області;
4 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 АДРЕСА_3