Справа № 11-223/2010 р. Головуючий у І - й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 289 КК України - С. Т. Доповідач: Мілаш С. П.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Мілаша С. П.,
суддів Лісіченко Л. М., Орлової Н. Ф.,
за участю: прокурора Деряги Л. М.,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши 10 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродження та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого:
• 11 травня 1999 року Київського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 140 КК України в ред. 1960 року на три роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки. Відповідно до постанови цього ж районного суду від 18 квітня 200 року скасовано відстрочку виконання вироку з направленням в місця позбавлення волі для відбування покарання;
• 01 листопада 2000 року Октябрським районним судом м. Полтави за частинами 2 і 3 ст. 140, ст. 17 ч. 3 ст. 81, 42, 43 КК України в ред. 1960 року на 4 роки позбавлення волі. 08 квітня 2004 року звільнений по відбуттю строку покарання
• 24 грудня 2007 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки
засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання часткового приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2007 року та визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 років трьох місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь:
- потерпілого ОСОБА_5 17 030 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. - моральної шкоди;
- держави за проведення судово - автотехнічної експертизи - 486 грн. 78 коп.
У відповідності з вимогами ст. 81 КПК України по справі вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що він повторно 08 лютого 2009 року, близько 2 години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та користуючись послугами таксі, під керуванням потерпілого ОСОБА_6, поблизу будинку № 76 по вул. Половка в м. Полтаві з погрозою застосування до останнього насильства, що не є небезпечним для його життя та здоровґя, незаконно заволодів належним потерпілому ОСОБА_7 автомобілем ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1.
По дорозі в с. Мильці Полтавського району та області ОСОБА_4, не впоравшись з керуванням, здійснив зіткнення з деревом, що призвело до механічного пошкодження автомобіля, яке згідно з висновком експерта оцінено в 8 870 грн. 40 коп.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок змінити, застосувати до нього положення ст. 69 КК України та пом'якшити покарання з урахуванням повного визнання вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, наявності на утриманні дружини та двох неповнолітніх дітей.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просив застосувати до нього положення ст. 69 КК України і пом'якшити покарання, міркування прокурора Деряги Л. М. про законність і обґрунтованість вироку суду та відсутність підстав для пом'якшення покарання засудженому, перевіривши матеріали справи та доводи наведені в апеляції, вважає, що вона не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В апеляції засудженого не оспорюються висновки суду про винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровґя потерпілого, вчинене повторно ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку згідно з вимогами ст. 67 КПК України.
В результаті докладного дослідження і належної оцінки сукупності здобутих у справі доказів, суд дії засудженого відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 289 КК України.
При обранні покарання винному суд першої інстанції у відповідності з загальними засадами призначення покарання, регламентованими ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вичиненого злочину, дані, що характеризують його особу, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисних злочинів, незважаючи на позитивні характеристики за місцем проживання, а тому з урахуванням обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочину та обставин, які його пом'якшують, в тому числі і ті, що наведені в апеляції, зокрема - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, призначив ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України мінімальне покарання, яке визначене санкцією цієї статті.
З огляду на наведені у вироку дані про особу винного, конкретні обставини справи та вчинення ОСОБА_4. останнього злочину в період іспитового строку за вчинення грабежу, повторно - колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку через пом'якшення покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 після постановлення вироку за попередній злочин проти власності, але до повного відбування покарання вчинив новий умисний злочин, що зумовило більш суворий підхід до його покарання, а відтак у відповідності з вимогами ст. 71 КК України йому правильно призначено покарання і за сукупністю вироків, яке за законом повинно бути не меншим невідбутого покарання за попереднім вироком.
З огляду на те, що даний злочин ОСОБА_4 вчинив в період іспитового строк в стані алкогольного сп'яніння, з місця подій втік, що свідчить про його намагання уникнути кримінальної відповідальності - колегія суддів не вбачає підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України.
За таких обставин, вирок суду є законним і обґрунтованим та підстави для його зміни відсутні.
З огляду на наведене та керуючись статтями 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2010 року щодо нього - без змін.
Мілаш С. П. Лісіченко Л. М. Орлова Н. Ф.