Справа № 22ц -635/2010 року Головуючий по 1-й інстанції :
Сидоренко Ю.В.
Суддя-доповідач:
Гасій Ю.В.
3 березня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Гасія Ю.В.
Суддів : Дорош А.І., Обідіної О.І.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 січня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права інтелектуальної власності, третя особа Приватне підприємство «Телерадіокомпанія «Славія-ТV».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 січня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права інтелектуальної власності відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання факту пріоритету належності йому з 22 грудня 1993 року виключних інтелектуальних (майнових) прав на твір образотворчого мистецтва, у тому числі комерційне позначення, фірмове найменування, знак у вигляді графічного об'єкту «СТБ»;
- про визнання факту відомості в Україні за його ініціативи з 22 грудня 1993 року твору образотворчого мистецтва, комерційного позначення, позначення у вигляді графічного об'єкту «СТБ»;
- про заборону використання твору, позначення «СТБ» відповідачу ОСОБА_4
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 надав копії нотаріально посвідчених свідчень двох фізичних осіб від 1 лютого 2007 року, копію договору № 5 від 14 жовтня 1996 року про передачу позивачем приватному підприємству «Телерадіокомпанія «Славія-ТV» інтелектуальних прав у невиключне користування об'єкту художнього твору мистецтва, твору (фірмового найменування) скорочено «СТБ» у строк до 2066 року, копію акту прийому-передачі зазначеного об'єкту авторських прав за договором №5 від 14 жовтня 1996 року, копії зразків графічного об'єкту «СТБ», копію свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір «Складений твір «Графічне зображення (позначення) «СТБ» на ім'я позивача за № 28739 від 15 травня 2009 року, виданий Державним департаментом інтелектуальної власності, копію рішення про реєстрацію авторського права на твір, зазначений вище, на ім'я позивача, виданий вказаним вище державним органом за заявою від 2 березня 2009 року № 28691 (а.с.4-5, 6-8, 9-13, 14, 15).
Крім того, ОСОБА_3 надана вимога відповідача до позивача про припинення права використання позначення «СТБ» від 14 жовтня 2009 року з підстав подання нею заявки № т2009 13186 від 12 жовтня 2009 року до відповідної установи про реєстрацію Знаку для товарів і послуг у вигляді позначення «СТБ» (а.с.16-17).
В судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, вважала, що право власності на знак для товарів і послуг має пріоритет над інтелектуальним правом автора твору, в тому числі на комерційне (фірмове) найменування (а.с.27).
Встановивши зазначені обставини, застосувавши норми процесуального права, норми цивільного законодавства та Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд першої інстанції прийшов до висновку про недопустимість доказів позивача відносно свідчень фізичних осіб, безпідставність вимог про визнання за позивачем авторських прав, у зв'язку з визнанням цих прав державою та відсутністю підстав у судової інстанції забороняти відповідачу права використовувати позначення «СТБ».
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильно заснованих нормах процесуального і матеріального права.
Зокрема, відповідно до норм частини 1 статті 473 ЦК України ( в редакції 1963 року), частини 1 статті 437 ЦК України (в редакції 2003 року), частини 2 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», твір вважається випущеним у світ, якщо він публічно показаний невизначеному колу осіб. Авторське право виникає з моменту створення твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
На підставі норм статей 50 п.«д», 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушенні будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право вимагати визнання своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право чи створюють загрозу його порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, авторське право позивача на твір дійсно оформлено Свідоцтвом від 15 травня 2009 року, виданого належним державним органом. Разом з тим, доводи позивача про порушення його авторського права чи загрозу порушення, внаслідок дій відповідача ОСОБА_4 у жовтні 2009 року, підтверджені заявкою відповідача до належної установи, її вимогою до позивача припинити використання графічного об'єкту «СТБ» та поясненнями ОСОБА_4 в процесі судового розгляду.
За таких обставин, позивач обґрунтовано, в порядку, визначеному ст.ст.50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», звернувся з даним позовом до суду про визнання своїх авторських прав та заборону дій відповідачу, що порушують авторське право чи створюють загрозу його порушення.
При цьому, у спосіб, визначений міжнародними договорами, цивільним законодавством та нормами спеціального закону, позивач прохав визнати його авторське право з 22 грудня 1993 року.
У зв'язку з цим колегія суддів, на підставі ст.4 ЦПК України, не вбачає відсутності повноважень суду при здійсненні правосуддя по даній справі.
Крім того, висновок суду першої інстанції про неприйнятність в якості доказів свідчень фізичних осіб, керуючись статтями 59,132,180 ЦПК України, колегія суддів вважає неправильним застосуванням норм процесуального права.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивачем надано нотаріально завірені свідчення фізичних осіб щодо відомостей про обставини, які мають значення для справи.
Згідно змісту зазначених свідчень, фізичні особи вказали про те, що склали даний документ про обставини створення і оприлюднення позивачем об'єкту авторського права 22 грудня 1993 року.
Таким чином, у відповідності до норм ст.64 ЦПК України, наведені вище документи підлягають визначенню в якості письмових доказів.
Встановивши зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3, колегією суддів встановлено, що позивачем надані докази створення твору образотворчого мистецтва у вигляді графічного об'єкту «СТБ» та публічного показу його невизначеному колу осіб 22 грудня 1993 року.
Зазначені обставини підтверджені письмовими доказами й фактично не оспорені іншими учасниками судового розгляду.
Заперечення відповідача ОСОБА_4 щодо пріоритету права власності на знак для товарів і послуг перед авторським правом на твір є безпідставними, так як сторони не надали доказів належної реєстрації права власності на торгівельну марку (знак) з позначенням «СТБ».
Відповідно до вимог частини 3 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та частини 1 статті 494 Цивільного Кодексу України, право власності на знак, набуття права інтелектуальної власності на торгівельну марку засвідчується свідоцтвом.
У зв'язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_3, в частині визнання факту пріоритету належності з 22 грудня 1993 року виключних інтелектуальних, майнових прав на знак у вигляді графічного об'єкту «СТБ», задоволенню не підлягають.
Так як позивачем надано докази про порушення його авторського права діями відповідача, що ОСОБА_4 не заперечувала в процесі розгляду даної справи, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 щодо заборони використання твору (позначення) «СТБ» відповідачу ОСОБА_4
Також підлягає вирішенню питання про судові витрати, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» позивачі звільнені від сплати державного мита за позовами, що випливають з авторського права.
Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в судових засіданнях.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.4 ч.1, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 січня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати факт авторського права з 22 грудня 1993 року та виключних інтелектуальних, майнових прав на твір образотворчого мистецтва, позначення у вигляді графічного об'єкту «СТБ» за автором твору - ОСОБА_3.
Визнати факт відомості в Україні з 22 грудня 1993 року твору образотворчого мистецтва, позначення у вигляді графічного об'єкту «СТБ», публічно показаний автором твору ОСОБА_3.
Заборонити ОСОБА_4 використання твору, позначення у вигляді графічного об'єкту «СТБ».
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 74 грн. 50 коп. понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: /підпис/ Ю.В. Гасій
Судді
Апеляційного суду: /підпис/ А.І. Дорош
/підпис/ О.І. Обідіна
Копія згідно _____________ суддя Ю.В. Гасій