17 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/449/18
Провадження № 11-205заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/449/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення від 14грудня 2018року № 4110/0/15-17 та
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВРП, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 14грудня 2017року № 4110/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 06 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , а ухвалою від 26 березня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
13 вересня 2019 року ОСОБА_1 як представник ОСОБА_2 надіслав заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
Проте, суддя Данішевська В. І. не бере участі в розгляді цієї справи, оскільки не входить до складу колегії суддів, сформованої для розгляду цієї справи в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
При цьому згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя Данішевська В. І. як Голова Верховного Суду не може брати участі у перегляді Верховним Судом рішень ВРП.
Таким чином, заява про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Данішевської В. І. від участі в розгляді цієї справи підлягає залишенню без розгляду.
Вирішуючи заяви про відвід інших суддів, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Як на підставу для відводу суддів заявник послався на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України, а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
На обґрунтування вказаної підстави заявник зазначив, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta, пункт 93) існування неупередженості повинно бути визначено, зокрема, за об'єктивним тестом, відповідно до якого встановлюється, чи суд, а також, серед іншого, його структура забезпечили відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно неупередженості суду.
Заявник посилається також на практику ЄСПЛ, за якою «суд» розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві («Лавентс проти Латвії», пункт 81). «Закон» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), таким чином, включає не лише законодавство щодо заснування і компетенції судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи («ДМД Груп, А.С. проти Словакії», пункт 59).
Оскільки, на думку заявника, у процесі призначення суддів Верховного Суду у межах внутрішньої судової системи не було дотримано принципу верховенства права, зокрема вимог законодавства членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) Лукашем Тарасом Валерійовичем та Козловим Андрієм Георгієвичем , то колегія суддів Великої Палати Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості за об'єктивним критерієм та принципам справедливості, оскільки призначення суддів відбулося за участю членів ВККС, які не відповідали вимогам закону.
Тому, на думку заявника, зазначені у його заявах судді Великої Палати Верховного Суду не можутьвідповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм, оскільки сам Верховний Суд створений не на підставі закону.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяв про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами першою, п'ятою та шостою статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», що за винятком двох пунктів розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності 30 вересня 2016 року, Велика Палата діє у складі Верховного Суду.
За правилами частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Згідно з частиною другою статті 266 КАС, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема ВРП, адміністративні справи розглядаються Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду.
Частиною п'ятою статті 266 КАС встановлено, що судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом,для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року в цій справі.
Вирішуючи у цьому провадженні питання про відвід усім суддям Великої Палати Верховного Суду від розгляду справи № 9901/449/18 за позовом ОСОБА_2 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення від 14 грудня 2018 року № 4110/0/15-17 та постановляючи за наслідками розгляду цього питання цю ухвалу, Велика Палата Верховного Суду зважає на те, що відповідні заяви ОСОБА_1 від 13 вересня 2019 року подані в одній справі з одних і тих же підстав, тобто за об'єктивними ознаками ці заяви фактично є єдиним зверненням до суду з відводом усіх суддів Великої Палати Верховного Суду, до компетенції яких законом віднесено розгляд цієї справи.
За таких обставин, з огляду на закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та статті 40 КАС України правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу, іншого суду для вирішення питання про відвід усім суддям такого колегіального органу Верховного Суду як Велика Палата законодавством не встановлено.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції зобов'язує суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами («Ветштайн проти Швейцарії»).
Так, ОСОБА_1 зазначає, що наявність упередженості вказаних у заявах про відвід суддів встановлена ним за об'єктивним критерієм, зміст якого наведено ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти».
Практика ЄСПЛ свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних («Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).
У рішенні в справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Посилання на упередженість суддів через створення Верховного Суду, на думку заявника, не на підставі закону не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці заявника обставин створення цього органу.
Отже, обставини, наведені заявником на обґрунтування заяв про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження. Тому підстав для висновку про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України та інших передумов для відводу названих вище суддів Великої Палати Верховного Суду немає.
Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги те, що в разі задоволення відводу її суддям перегляд оскарженого ОСОБА_2 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року може не відбутися, оскільки формально не існуватиме складу суду, встановленого для цього законом. За такої правової ситуації ОСОБА_2 може бути позбавлена передбаченого статтею 6 Конвенції права на доступ до правосуддя. У поєднанні з наведеними вище аргументами настання такої ситуації є неприпустимим.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 36, 40 та 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
1. Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Данішевської В. І. від участі в розгляді справи № 9901/449/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення від 14 грудня 2018 року № 4110/0/15-17.
2. Відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/449/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення від 14 грудня 2018 року № 4110/0/15-17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська