Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 398/493/15-к
провадження № 51-6735км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
засудженої ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 та захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120300000566, за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Недогарки Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Антрацит Луганської області, жительки АДРЕСА_1 , такої, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2018 року:
ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 8 років;
ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь
ОСОБА_10 10 679,28 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди
та 100 000 грн - моральної шкоди.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення: ОСОБА_9 з 09 жовтня 2014 року,
ОСОБА_8 - з 08 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року включно обом обвинуваченим з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого групою осіб за таких обставин.
У період з 23:00 08 жовтня 2014 року по 07:00 09 жовтня 2014 року в будинку
на АДРЕСА_1 під час розпиття спиртних напоїв
ОСОБА_11 у відповідь на зроблене йому зауваження ОСОБА_9 з приводу уваги до його співмешканки ОСОБА_8 лезом сокири завдав
ОСОБА_9 удар у ділянку лівого колінного суглоба, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
У свою чергу ОСОБА_9 , обурений поведінкою ОСОБА_11 , проявляючи агресію, посилену станом алкогольного сп'яніння, виконуючи свій злочинний намір, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_11 , вихопив сокиру з рук ОСОБА_11 та лезом сокири завдав удар останньому в ділянку голови. Від удару ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав на підлогу.
ОСОБА_8 була присутня під час вчинення насильницьких дій
ОСОБА_9 , але не вчинила яких-небудь дій з метою припинення завдання ударів з боку ОСОБА_9 . Останній та ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, проявляючи агресію, посилену станом алкогольного сп'яніння, обравши знаряддям злочину сокиру, загалом завдали ОСОБА_11 не менше дев'яти ударів різними частинами сокири по голові, шиї та рукам потерпілому, тим самим заподіявши йому згідно з висновком судово-медичної експертизи від 08 грудня 2014 року № 337 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, і такі, що перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою знищення доказів та уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 поклали потерпілого ОСОБА_11 на килимову доріжку та перетягли до колодязя, розташованого через дорогу від вказаного домоволодіння, після чого скинули туди ОСОБА_11 , заподіявши йому за висновком судово-медичної експертизи від 08 грудня 2014 року № 337 тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя у своєму подальшому клінічному перебігу для живих осіб та такі, які не знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Усі тілесні ушкодження є прижиттєвими та утворилися до 6 годин до моменту смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок заподіяних ОСОБА_9
та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 помер.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 08 грудня 2014 року № 337 смерть ОСОБА_11 настала від здавлення головного мозку гематомою в комплексі з його набряком та забоєм унаслідок відкритої черепно-мозкової травми.
Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 17 травня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишив без змін.
У цьому провадженні були також постановлені такі судові рішення.
За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2016 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
За ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 листопада
2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 та
ОСОБА_8 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат
ОСОБА_6 ставить вимоги скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення норм матеріального та кримінального процесуального права. Кваліфікації дій ОСОБА_9 та призначеної йому міри покарання захисник не оспорює. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання») (далі - в редакції Закону України № 838-VIII) просить зарахувати підзахисному у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 9 жовтня 2014 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 і закрити кримінальне провадження. Стверджує, що місцевий суд неправильно тлумачить висновки судової медико-криміналістичної експертизи від 19 січня 2015 року № 32. Вважає, що дії ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 396 КК України. Оскільки ОСОБА_8 проживала спільно з ОСОБА_9 , то відповідно до
п. 1 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є близьким родичем та не підлягає кримінальній відповідальності на підставі ч. 2 ст. 396 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційні скарги захисників не підлягають задоволенню.
Засуджена ОСОБА_8 підтримала касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 .
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали свої касаційні скарги.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 374 КПК України формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків вчинення кримінального правопорушення, його форми вини і мотивів, має відповідати статті (частині статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за апеляційними скаргами, зокрема, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 стверджував, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України, є недоведеним внаслідок відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності свідчили б про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні цього кримінального правопорушення. Зокрема, захисник зазначав, що місцевий суд неправильно оцінив висновок судової медико-криміналістичної експертизи
від 19 січня 2015 року № 32, на який він послався у вироку як на доказ винуватості ОСОБА_8 . Захисник стверджував, що, враховуючи невеликі розміри кімнати, в якій відбувалися події, та присутність ОСОБА_8
у кімнаті, вона фактично весь час перебувала поблизу ОСОБА_11 під час заподіяння ударів останньому, що і може пояснювати утворення слідів крові на її одязі. Водночас жодного доказу, який доводить, що ОСОБА_8 вчиняла будь-які активні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, встановлено не було. Апеляційний суд цих доводів захисника не перевірив і докладних відповідей на них не надав.
Відхиляючи доводи захисника ОСОБА_7 , апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, на які послався орган досудового розслідування та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_8 .
Як убачає колегія суддів з обвинувального акта, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_8 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Ці її дії орган досудового розслідування кваліфікував за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (а.с. 5 - 12 т. 1).
Суд першої інстанції вироком визнав установленим, що ОСОБА_8 вчинила вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене групою осіб. Ці дії обвинуваченої отримали юридичну оцінку судом
за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 115 КК України.
Натомість місцевий суд не сформулював належним чином обвинувачення, не вказав, які дії вчиняла ОСОБА_8 , лише зазначив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 загалом завдали ОСОБА_11 не менше дев'яти ударів різними частинами сокири. Апеляційний суд з таким рішенням суду першої інстанції погодився, жодним чином не мотивувавши своїх висновків.
При цьому слід звернути увагу на те, що відповіднодо ч. 2 ст. 17 КПК України при вирішенні питання про доведеність вини суд має застосовувати критерій доведеності винуватості поза розумним сумнівом. Це означає, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів має бути зроблено висновок про існування єдиної версії, за якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Крім того, у доповненні до апеляційної скарги (а.с. 111, 112 т. 4) захисник ОСОБА_6 просив застосувати до ОСОБА_9 положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII) та зарахувати останньому у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 09 жовтня 2014 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції зазначеного доповнення не розглянув.
Таким чином, належним чином не перевіривши доводів апеляційних скарг захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення вироку місцевого суду щодо ОСОБА_9
та ОСОБА_8 без зміни.
Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин касаційна скарга захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню, касаційна скарга захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - частковому задоволенню, а ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від
17 травня 2018 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи захисників у апеляційних скаргах та прийняти рішення, яке відповідатиме вимогам закону.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката
ОСОБА_6 задовольнити. Касаційну скаргу захисника засудженої
ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_8 з-під варти звільнити в залі суду.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3