Ухвала
13 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 760/19929/18
провадження № 61-16498ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року ухвалену у складі судді Поліщук Н. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості права на спадкування за законом,
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого
2019 року позов задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не менше п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право на спадкування за законом, як спадкоємця першої черги, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто заявнику.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України, зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, якими урегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному, зокрема, ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.
Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на касаційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов'язки.
З матеріалів касаційного провадження убачається, що заявник ОСОБА_1 не є стороною у справі, а брав у ній участь, як представник відповідача
ОСОБА_3 Оскаржуваною ухвалою апеляційного суду питання про права та обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалось, а було визнано неподаною та повернуто апеляційну скаргу відповідача у справі ОСОБА_3 . У касаційній скарзі заявник не посилається на те, що він подаючи касаційну скаргу, діє в інтересах ОСОБА_3 .
Ураховуючи наведене, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості права на спадкування за законом, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик