Ухвала
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 727/4590/17
провадження № 61-16139ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2019 року, ухвалене у складі судді Яреми Л. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Владичана А. І., Кулянди М. І., Литвинюк І. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні одного із співвласників з виплатою грошової компенсації, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спільним майном,
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вона та її колишній чоловік
ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Її частка у майні складає 83/100, частка відповідача - 17/100. Спільне користування квартирою є неможливим через неприязні стосунки, які склалися між ними, а тому наявні підстави для припинення права відповідача на частку у спільному майні та виплати йому компенсації за належну йому частку у розмірі 215 540,00 грн.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, посилаючись на те, що сторони не дійшли згоди щодо порядку користування спільним житлом.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Чернівецькій області внесені нею кошти в розмірі 203 586,00 грн та у розмірі 11 954,00 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : виділено ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 10,30 кв.м., позначену в технічному паспорті 25-5; виділено ОСОБА_1 в користування житлові кімнати 25-6 площею 18,3 кв.м., кімнату 25-9 площею 21,30 кв.м. та комору25-8 площею 1,10 кв.м. У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено кухню 25-7 площею
8,20 кв.м., ванну кімнату 25-4 площею 2,80 кв.м., вбиральню 25-3 площею 1,10 кв.м., коридор 25-2 площею 5 кв.м. та коридор 25-1 площею 11 кв.м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2019 року, залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору в даній справі є вимоги про припинення права відповідача на 17/100 частин квартири вартістю 215 540,00 грн та встановлення порядку користування спільним майном.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем, щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні одного із співвласників з виплатою грошової компенсації, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спільним майном, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик