Ухвала
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 520/6474/18
провадження № 61-17019ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», третя особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» - Вікторов Андрій Вікторович, про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» (далі - ТОВ «Родіна»), третя особа - директор ТОВ «Родіна» Вікторов А. В., про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач з 30 листопада 2017 року працювала у службі сервісу кінотеатру «Родина». 15 квітня 2018 року на її мобільний телефон надійшло СМС-повідомлення від адміністратора ОСОБА_2 , з повідомленням про звільнення її із займаної посади. 16 квітня 2018 року вона звернулася до директора ТОВ «Родіна» - ОСОБА_3 з проханням видати їй заробітну плату за відпрацьовані дні та видати трудову книжку. Заробітну плату їй виплатили частинами, але трудову книжку не видали, з посиланням на те, що її не звільнено.
Посилаючись на наведене, просила суд, зобов'язати відповідача видати їй трудову книжку; стягнути на її користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 40 500,00 грн, та на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 липня
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Милиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Згідно частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору в даній справі є вимоги про видачу трудової книжки; стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, у розмірі 40 500,00 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
Ціна позову у дані справі становить 60 500,00 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Судами попередніх інстанцій вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубак проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня
2019 року, та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», третя особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» - Вікторов Андрій Вікторович, про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик