Ухвала
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 569/1209/19
провадження № 61-16585ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненького міського суду Рівненської області від 22 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року від у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, треті особи: навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництва «Рівнеагробуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий центр «Шериф-СВ», про визнання будівлі набутою державою Україна в особі регіонального фонду державного майна по Рівненській області такою, що набута незаконно, скасування рішення за запису про державну реєстрацію права власності,
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Рівненького міського суду Рівненської області від
22 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не сплачено судовий збір.
До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивоване тим, що він сплачував судовий збір у повному обсязі у судах першої та апеляційної інстанції, проте йому безпідставно було відмовлено у задоволенні позову. Він є пенсіонером, отримує пенсію у розмірі 1 957,00 грн та не має можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. На підтвердження неможливості сплати судового збору, заявник надав відповідь Головного управління пенсійного фонду України у Рівненській області, на його звернення стосовно розміру пенсії з 01 квітня
2019 року, копію податкової декларації платника податку НКК асоціації «Рівнеагробуд» за 2019 рік.
Розглядаючи клопотання заявника, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної полум'я сім'ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який вирішуючи це питання враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обргунтовується рівень її майнового стану.
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, ураховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого
2014 року, пункт 111).
ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження того, що сума судового збору перевищує 5 відсотків його річного доходжу за попередній календарний рік - 2018 та, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Посилання на те, що він сплачував судовий збір у повному обсязі у судах першої та апеляційної інстанції, проте йому безпідставно було відмовлено у задоволенні позову, не є підставою для звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір», у редакції, що була чинною на момент подання позовної заяви, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн, майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір», у редакції, що була чинною на момент подання позовної заяви, передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
При пред'явленні позову позивачем заявлено вимогу немайнового характеру (про визнання майна набутим безпідставно), а також вимогу майнового характеру (про витребування майна з чужого незаконного володіння).
За змістом пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Ураховуючи, наведене, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 536,80 грн (768,40х200%) за вимогу немайнового характеру та судовий збір за майнову вимогу з урахуванням 1 відсотка від вартості спірного майна (помноженого на 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва/Печерський район, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплатуабо надати належні докази, що підтверджують підстави звільнення від його сплати.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Рівненького міського суду Рівненської області від 22 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненького міського суду Рівненської області від 22 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 жовтня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик