Ухвала
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 225/3675/16-ц
провадження № 61-16929ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», яка підписана представником Кравченко Ольгою Петрівною, на постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - ПАТ «ВБР», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просило солідарно стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № МКLNF3.55603.001 у розмірі 193 730,79 грн, з яких: 147 152,80 грн поточної заборгованості за кредитом; 2 877,66 грн поточної заборгованості за процентами по кредиту; 43 700,33 грн простроченої заборгованості за процентами по кредиту.
Позовна заява мотивовано тим, що 17 вересня 2012 року ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № МКLNF3.55603.001, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 1 181 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом 22 % річних та комісії за надання фінансового інструменту в розмірі 1 % від суми ліміту кредитування строком до 15 вересня 2017 року. У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором 17 вересня 2012 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки № РХ029031.55587.001 та № РХ029031.55577.001.Унаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором станом на 02 червня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 193 730,79 грн.
Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 22 серпня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ВБР» задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість у розмірі 193 730,79 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 22 серпня 2016 року скасовано. Позов ПАТ «ВБР» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «ВБР» 74 232,57 грн заборгованості за кредитним договором. В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ПАТ «ВБР» засобами поштового зв'язку подало 11 вересня 2019 року до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Кравченко О. П. , на постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. ПАТ «ВБР» вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доказам у справі, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Зокрема, апеляційним судом фактично було переглянуте рішення суду першої інстанції у частині заявленого позову до ОСОБА_3 , яким в апеляційній скарзі не надано суду доказів на спростування визначеного банком розміру заборгованості. Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсності та ґрунтуються на неналежних і недопустимих доказах. Суд проігнорував той факт, що банк виконав умови договору у повному обсязі, що свідчить заява на видачу готівки, а відповідачами відповідний факт не спростовано.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 193 730,79 грн.
Отже, справа № 225/3675/16-ц не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 225/3675/16-ц є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ПАТ «ВБР» подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський банк розвитку» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником Кравченко Ольгою Петрівною, на постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар