Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 210/2171/16-ц
провадження № 61-20845св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про стягнення аліментів,
за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 рокуу складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідачів на її користь аліменти в розмірі 1 500 грн з кожної, щомісячно, до зміни матеріального стану сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є рідною матір'ю відповідачів, досягла пенсійного віку і є непрацездатною особою, за станом здоров'я потребує лікування. Пенсію вона отримує у невеликому розмірі, на яку їй потрібно придбати харчування, одяг, сплачувати комунальні послуги. Окрім цього, зазначила, що у неї є ще одна донька ОСОБА_4 , яка добровільно надає їй матеріальну допомогу. Відповідачі є працездатними особами та мають можливість надавати їй матеріальну допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 24 листопада 2016 року у складі судді Панчук О. І. відмовив в задоволенні позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачем не доведено її потреби у матеріальній допомозі, так як вона отримує пенсію, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатної особи.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 12 квітня 2017 рокурішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2016 рокускасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/9 частини з усіх видів їх заробітку (доходу), щомісячно з кожної, починаючи з 06 квітня 2016 року, до зміни обставин, що тягнуть за собою припинення аліментів або зміну їх розміру.
Мотивував рішення апеляційний суд частковою доведеністю позовних вимог, оскільки сам по собі факт отримання позивачем пенсії, що перевищує встановлений державою прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, не звільняє повнолітніх відповідачів від обов'язків утримувати непрацездатну матір, так як наявність потреб непрацездатної особи має встановлюватись судом залежно від конкретних обставин справи.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи
У травні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 рокута залишити в силі рішення Дзержинськогорайонного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада2016 року.
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_8 мотивовані тим, що позивачем не доведено того, що вона є особою, яка має право на утримання від дітей. Докази надані позивачем не дають підстав вважати, що вона потребує матеріальної допомоги. Апеляційним судом не враховано того, що відповідачі на час розгляду справи були безробітними, ОСОБА_2 за станом здоров'я її неповнолітньої дитини, а ОСОБА_8 - у зв'язку із захворюванням.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 квітня 2018 року справу № 210/2171/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А . Ю.
Фактичні обставини справи
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13 листопада 1977 року, виданим Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1647.
Також встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05 листопада 1970 року, виданим Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 2904.
З пенсійного посвідчення від 21 січня 2014 року № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України на ім'я ОСОБА_1 встановлено, що вона є пенсіонером.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Кривого Рогу та отримує пенсію за віком при неповному пільговому стажі за списком № 2 зі зниженням пенсійного віку та її щомісячний дохід станом на березень 2016 року становить 1 202,58 грн, що підтверджується довідкою від 17 березня 2016 року.
У 2016 році ОСОБА_1 зверталася до Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради, де їй встановлено ускладнення основного діагнозу: остеомиліт 1 пальця лівої стопи, лімфангит.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України (далі - СК України) повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їй утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (статті 204 СК України).
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» установлено, що у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність визначено у розмірі: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня- 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.
Розмір пенсії позивача у 2016 році складав 1 202,58 грн, що станом на час звернення позивача з цим позовом до суду, перевищував прожитковий мінімум на одну особу.
Співвідношення доходу позивача до встановленого законодавцем розміру прожиткового мінімуму має суттєве значення під час вирішення спору за вимогами, пред'явленими на підставі статей 202, 205 СК України, які визначають підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та порядок визначення розміру присуджених аліментів.
Водночас позивач наголошувала на тому, що розмір її пенсії не покриває витрат, у тому числі на лікування та придбання ліків.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення);
2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Встановивши, що ОСОБА_1 є непрацездатною та потребуючою матеріальної допомоги особою, яку її дочки - відповідачі у цій справі, не надають, врахувавши відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 204 СК України для звільнення відповідачів від обов'язку утримувати свою матір, апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення з кожного відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/9 частини усіх видів їх заробітку (доходу) щомісячно.
Аргументи касаційної скарги щодо відсутності у позивача необхідності отримувати сторонню матеріальну допомогу спростовуються встановленими судом обставинами на підставі доказів, що їх підтверджують.
При визначені розміру аліментів апеляційний суд врахував матеріальний стан та стан здоров'я ОСОБА_1 , матеріальний стан відповідачів та перебування на їх утриманні неповнолітніх дітей, стан здоров'я відповідачів, можливість отримання позивачем матеріальної допомоги від іншої дочки - ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідачів з ухваленим у справі судовим рішенням. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило