Постанова
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/5408/15-ц
провадження № 61-34050св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Кухаревський Євген Вадимович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Мельника Я. С.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 5 526 924,16 грн заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 09 червня 2006 року № 40.29-34/260 (далі також - кредитний договір).
Позовна заява мотивована тим, що 09 червня 2006 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого АКБСР «Укрсоцбанк» надало ОСОБА_1 кредит окремими частинами (траншами), з умовою сплати 13 % річних та комісії в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000,00 дол. США, зі зменшенням максимального ліміту заборгованості на 15 число кожного місяця згідно з графіком, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 08 червня 2016 року. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань станом на 14 травня 2015 року за кредитним договором рахується заборгованість за тілом кредиту у сумі 141 690,00 дол. США, що еквівалентно 2 914 674,81 грн, за процентами за користування кредитом - 126 988,30 дол. США, що еквівалентно 2 612 249,35 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2016 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 09 червня 2006 року № 40.29-34/260 у сумі 268 678,30 дол. США, що еквівалентно 5 526 924,16 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати зі сплати судового збору у сумі 3 654,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач має заборгованість за кредитним договором, розмір якої підтверджується доказами, крім того, 11 травня 2010 року у безспірному порядку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 20 квітня 2010 року за виконавчим написом нотаріуса зверталося стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2016 року скасовано, у позові відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач востаннє погашав кредит у травні 2009 року, з цього моменту у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань протягом 90 календарних днів відповідно до пункту 4.5 кредитного договору строк кредитування вважається таким, що сплинув. Оскільки представник відповідача у суді першої інстанції до винесення рішення заявив про застосування строків позовної давності, ураховуючи звернення банку до суду із цим позовом у травні 2015 року, суд відмовив у позові за спливом строків позовної давності.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2016 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.
У червні 2018 року справу передано до Верхового Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до вимог про стягнення тіла кредиту, яке надавалося відповідачу у тимчасове користування до 08 червня 2016 року, порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору продовжується, тому наявні підстави для повернення кредиту.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 09 червня 2006 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір.
У пункті 1.1.1 кредитного договору сторони визначили, що надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами), зі сплатою 13 % річних та комісії у розмірі та в порядку, визначеному цим договором, у межах максимального ліміту заборгованості до 200 000,00 дол. США, з наступним графіком зменшення максимального ліміту заборгованості на 15 число кожного місяця згідно з графіком та кінцевим строком повернення заборгованості до 08 червня 2016 року.
У пунктах 3.3.7 та 3.3.9 кредитного договору погоджено умови, згідно з яких позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому пунктом 1.1.1 цього договору, та здійснювати погашення кредиту відповідно до графіка змін максимального ліміту заборгованості, визначеного цим же пунктом договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді, та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме у наступному періоді, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом.
У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 та 3.3.9 кредитного договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (пункт 4.5 кредитного договору).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки від 09 червня 2006 року № 013/408-1 (далі - договір іпотеки), за умовами якого ОСОБА_1 передав АКБСР «Укрсоцбанк» в іпотеку житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Після 15 травня 2009 року ОСОБА_1 платежів на погашення кредиту не здійснював.
11 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. вчинив виконавчий напис № 3273 на договорі іпотеки.
Згідно з наданим ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунком станом на 14 травня 2015 року за кредитним договором рахується заборгованість за тілом кредиту у сумі 2 914 674,81 грн та процентами за користування кредитом у сумі 2 612 249,35 грн.
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 у суді першої інстанції до винесення рішення по суті заявив про застосування до вимог ПАТ «Укрсоцбанк» строків позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що строк кредитування, який за умовами договору визначався датою - 08 червня 2016 року, на підставі пункту 4.5 кредитного договору змінився на 15 серпня 2009 року після закінчення 90 календарних днів з моменту неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо погашення кредиту відповідно до графіка та сплати процентів.
Після визначення нового строку кредитування змінилося зобов'язання, яке раніше визначалося згідно з графіком платежів, у такому разі ОСОБА_1 зобов'язаний був повернути кредит у повному обсязі протягом одного робочого дня після закінчення нового строку кредитування.
Проте, відмовляючи у стягненні заборгованості за кредитним договором за спливом позовної давності, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).
З огляду на статтю 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це заявлено іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
За умовами пункту 2.5, 2.8, 2.9, 3.3.7 кредитного договору сторони погодили сплату процентів за користування кредитом щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховуються проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повному обсязі.
За таких обставин норма абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, після зміни строку кредитування на 15 серпня 2009 року ОСОБА_1 мав обов'язок незалежно від пред'явлення ПАТ «Укрсоцбанк» вимоги повернути всю заборгованість за договором та сплатити в повному обсязі проценти, погашення яких розраховане у межах строку кредитування.
З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право ПАТ «Укрсоцбанк» нараховувати проценти за кредитом, то з 16 серпня 2009 року позивач не повинен був нараховувати проценти.
За відсутності у ПАТ «Укрсоцбанк» права нараховувати проценти за кредитом після закінчення строку кредитування до вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 16 серпня 2009 року до 16 квітня 2015 року року позовна давність не може бути застосована, оскільки ця вимога є необґрунтованою.
У частині вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення процентів, нарахованих за період з 15 січня 2009 року до 15 квітня 2009 року, застосування судом позовної давності є правильним.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється, оскільки може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності.
Проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
З огляду на зазначене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до вимог про стягнення тіла кредиту, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши, що ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з цим позовом лише у травні 2015 року, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач пред'явив до суду вимоги про стягнення тіла кредиту та в частині вимог про стягнення процентів, нарахованих до 15 серпня 2009 року, після спливу позовної давності, що у зв'язку із зробленою ОСОБА_1 на підставі статті 267 ЦК України заявою є підставою для відмови у позові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року про відмову у позові - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, то у справі немає підстав для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року про відмову у позові залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик